Наукова сенсація в галузі депутатознавства
«На нас Європа дивиться, як на дебілів. Яка може бути євроінтеграція?!»
Ярослав Сухий,
депутат від ПР
Повірте, ця людина знає, що каже, бо наші депутати подорожують Європою дуже часто. Із суто дослідницькою метою обранці народу бувають в елітних кутках, на європейських курортах, навіть вивчають звичаї тамошнього політикуму. Пересічні громадяни не мають такої можливості, тому не відають, як і на кого дивиться Європа. Тож практика чітко вказує, кого пан Ярослав має на увазі, коли каже «нас». Це приклад мазохістського визнання, продиктованого, вочевидь, особистим досвідом.
Тепер запитання: чому вітчизняні політики мають саме такий неоднозначний імідж? Відповідь можна отримати в науковій літературі, якою пан депутат у своїх дослідженнях явно не користувався. Бо якщо користувався б – не був би таким категоричним в оцінках перспективи євроінтеграції. По-перше – в дебільності немає нічого страшного, це найслабший ступінь розумової відсталості (лат. debilis – «слабкий»). По-друге, в екземплярів із таким діагнозом зберігається механічна пам’ять та емоційно-вольова сфера. Тобто, до Європи взагалі можуть і взяти. Далі дещо складніше, але теж не трагічно. Переважає конкретно-описувальний тип мислення, в той час як спроможності до абстрагування майже нема. Насамперед емоції – актуальні на цей час, дії – нецілеспрямовані, імпульсивні, розвинутий негативізм.
Загалом це є майже точний портрет середньостатистичного вітчизняного політика.
Наука навіть дуже добре класифікує їх за фракційно-партійними ознаками. Так, серед дебілів розрізняють еретичних (збудливих), в’ялих апатичних, злобно-впертих, мстивих і торпідних (загальмованих).
Отже, з діагнозом пан депутат не помилився. Пропонуємо це відкриття номінувати на Державну премію в галузі суспільно-політичних наук.
