Національна опера поставила найдорожчу постановку сезону… для дітей
Тривають останні приготування до прем’єри «Казки про царя Салтана»
Дитячу оперу на дві дії уперше вперше покажуть 16 листопада. Постановники планують вражати нас не тільки співом, а й фантастичною сценографією, балетом та візуально-графічними ефектами, навіть мультиплікаційними.
Перерва у 64 роки…
Це вже не перша спроба запустити царя Салатана у постійний репертуар київського театру. 1 вересня 1911 року, напередодні офіційного відкриття чергового театрального сезону, в київському театрі показують святкову виставу «Казка про царя Салтана». У залі – поважні столичні гості на чолі з російським імператором Миколою ІІ, який приїхав до Києва з нагоди відкриття пам’ятника Олександру ІІ. В антракті після другого акту було скоєно замах та смертельно поранено прем’єр-міністра Росії Петра Столипіна…
Відтоді один із найсвітліших оперних творів почав асоціюватись із трагедією. Наступна прем’єра «Казки про царя Салтана» на київській сцені відбулася лише 1917-го. Згодом до шедевру М. Римського-Корсакова театр звертався неодноразово. Востаннє – у 1949-му, коли відзначали ювілейну річницю від дня народження Олександра Пушкіна. Перерву у 64 роки вирішили перервати тільки тепер.
– У репертуарі Національної опери України – багато серйозних драматичних вистав. Нині ми звертаємось до дитячої опери, яка, сподіваємось, стане містком до майбутніх поколінь шанувальників оперного мистецтва, – розповідає головний режисер театру Анатолій Солов’яненко.
Для дітей чаклували Врубель і Васнєцов
Колись право першої постановки «Казки про царя Салтана» Римський-Корсаков надав Російській приватній опері. Успіх у публіки забезпечила ретельна робота диригента Михайла Іпполітова-Іванова та участь у прем’єрних виставах кращих артистів трупи. Крім того, за художнє оформлення вистави – декорації та костюми – взявся Михайло Врубель. За його ескізами декорації писав Аполлінарій Васнєцов (брат видатного російського художника Віктора Васнєцова), який тоді розпочинав діяльність театрального художника.
На київській сцені протягом кількох сезонів над дитячою «Казкою» працювали найкращі та найвидатніші, «дорослі» майстри класичного мистецтва: диригенти Еудженіо Еспозіто, Михайло Штейман, постановники Микола Боголюбов, Олександр Улуханов. Потужно і яскраво звучали голоси Леоніди Балановської, Михайла Донеця, Михайла Микиша, Марії Тессейр, Бориса Гмирі, Лариси Руденко…
Режисер-постановник сучасного варіанту «Казки» Анатолій Солов’яненко відмінностей у підході до роботи не бачить: «Незважаючи на те, що це дитяча вистава, ставлення у трупи до неї надсерйозне. Працюємо по-дорослому: задіяні найкращі творчі сили театру, провідні солісти оперної трупи, головний диригент Микола Дядюра, головний художник Марія Левитська, головний хормейстер Богдан Пліш, артисти балету. Зараз відшліфовуємо останні деталі. Не побоююся похвалитися – у нас дуже виразна сценографія».
Головний фокус – вигадати стиль
Аби створити усю сценографічну пишноту, головний художник театру Марія Левитська вивчала старовинні ікони та одяг, передивилася сотні книг, спеціально їздила до Збройової палати та інших музеїв Москви.
– У «Казки про царя Салтана» є первинне сценографічне авторство, – вважає Левитська. – Це Іван Білібін. Майстер, рука якого упізнається безпомилково. Нашим завданням було створити цікаву і абсолютно самостійну версію, не повторюючи жодного штриха. Кажу «ми», бо це складний і хвилюючий процес, у якому беруть участь багато людей. Наші костюми дійсно рукотворні. Мабуть, це один з найкрасивіших спектаклів, який ми зробили.
До «Казки про царя Салтана» створено понад 350 костюмів, більше 5000 метрів живопису! «Можна обгорнути та ще й накрити київську оперу», – усміхається Марія Левитська. Хор – а це близько 150 співаків, протягом вистави переодягнуть двічі. Вбрання солістів – по-царськи багате, «з вигадкою».
– Дорогоцінне каміння? Цим зараз нікого не здивуєш. Наліпити «сапфірів» – не фокус. Фокус – вигадати стиль, аби не опинитися у монарших палатах «Бориса Годунова», – каже художник, – Казка потребує розширеної палітри фарб, особливого декору і фантазії.
Джміль затанцює, а Чорномор стане… мультиком
Одна з режисерських фантазій – хореографічні епізоди (балетмейстер-постановник – Віктор Яременко). Міфічних персонажів, квітів, джмеля – відтворять мовою танцю. Знамените скерцо, відоме як «Політ джмеля», витримало не одну переробку для багатьох інструментів, стало самостійним і популярним твором. Цікаво, чекає на хореографічний варіант така сама популярність?
На глядачів очікують й інші несподіванки. Дехто з персонажів, наприклад, Білка, Чорономор, Лебідь, Коршун будуть… мультиплікаційними. Так у головному театрі країни збираються зробити ще один крок до використання найсучасніших стенографічних технологій.
«У такому масштабі ми вперше вдаємось до застосування візуально-графічних ефектів. Сподіваємося, що це буде вдалим творчим експериментом», – каже Анатолій Солов’яненко. У театрі певні, що «Казка про царя Салтана», яка стане однією з найдорожчих постановок НОУ поруч із найдорожчими прем’єрами двох минулих сезонів – балетом «Баядерка» та оперою «Дон Карлос».
Виставу планують показувати вдень по вихідних, аби було зручно найменшим глядачам. У сучасній редакції число дій скоротилося з чотирьох до двох і кожна триватиме не більше 50-55 хвилин. Сподіваємося, казка сподобається і дорослим, і малечі.
Ярослава Барінова
