Наступ Дмитра Табачника на Івана Вакарчука близький до фіналу

Міністерство освіти і науки нарешті оголосило конкурс на заміщення вакантної посади ректора Львівського національного університету ім. І.Франка.

Нагадаємо, з 20 травня університет залишився без керівника: контракт з Іваном Вакарчуком закінчився, а виконувача обов’язки ректора Міносвіти вирішило не призначати. Уся ця історія з непризначенням в. о. ректора університету жодним чином не сприяє нормальному функціонуванню цього ВНЗ, пише заступник голови Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України Андрій Болкун на своїй сторінці у Facebook. Також він зазначає, що був у новітній історії університету й епізод його політичного протистояння з відомим істориком, політиком, громадським діячем та активним поборником інтеграції України в єдиний «русский мир», а нині міністром освіти – Дмитром Табачником.

«Як відомо, в ефірі телеканалу «Інтер» він відмовився вибачитися перед мешканцями Галичини за свої слова в одній з публікацій про відмінність галичан від решти українців. «Про галичан я говорив не як міністр, а як людина», – підкреслив Дмитро Володимирович. На нещастя для багатьох свідомих українців, і особливо галичан, й особливо Франкового університету, цей «регіональний» нардеп став після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах міністром освіти й науки. Кажуть, що Дмитро Табачник людина не злопам’ятна – просто має добру пам’ять. Ось і не може вибачити міністр-історик екс-міністрові-фізику свого цькування кількарічної давнини. Прикладом цього стала велика кількість перевірок, які пережив університет останнім часом, наїздів контрольних органів. Та й сам факт підписання у 2010 році контракту з Вакарчуком усього на три роки виглядав дивним. Відповідно до чинного законодавства керівника ВНЗ зі статусом «Національного» обирають і призначають на сім років!» – наголошує Болкун.

Декілька джерел підтвердили, що екс-ректор Іван Вакарчук та декан юридичного факультету ЛНУ Андрій Бойко готуються подавати документи на конкурс на посаду ректора. Серед імовірних претендентів очолити виш і доктор наук з державного управління Олександр Кучабський. Він є випускником Франкового університету, але викладає в іншому виші.

Однак, народний депутат Віктор Балога вважає, що  у Львові не знайдеться зрадника, який би зайняв місце Вакарчука, а «парашутисти» тут не приживуться. На своїй сторінці у Facebook  нардеп написав: «За моєю інформацією зараз ведуться розмови з багатьма людьми щодо заходу на в. о. з прицілом на посаду ректора. Зрозуміло, що ніхто на таке не погоджується. А Табачник, як «справжній чоловік», боїться і буде боятися Вакарчука на будь-якій посаді в системі освіти і робить усе, щоб він не повернувся в університет», – зазначив Балога. Також він висловив переконання, що Львів підтримає Вакарчука.

«Не сумніваюся, що Міністерству освіти буде непросто знайти серед місцевих зрадника, який займе посаду ректора ЛНУ, а парашутисти там не приживуться. А міністру освіти бажаю сили і розуму, бо ці його розборки з Вакарчуком трохи нагадують слабака в пісочниці», – написав він.

За коментарем ми звернулись до декана наймолодшого підрозділу університету – факультету культури і мистецтв, професора Олександра Козаренка, який поділився своїми міркуваннями стосовно непростої ситуації у найстарішому виші України.

Пан Олександр підкреслює, що видатний вчений, квантовий фізик Іван Вакарчук задає високу планку досліджень у галузі стислих наук. Окрім того, Вакарчук є людиною широкого гуманітарного мислення. У своєму останньому підручнику з квантової фізики Іван Олександрович обгрунтовує структуру молекули бензолу загально гуманітарними універсаліями, взаємодією начал інь і ян китайської філософії, а також головної і побічної партії сонатного алегро.

Оригінальність поглядів професора Івана Вакарчука Олександр Козаренко пояснює тим, що  «Вакарчук один з небагатьох професорів університету, а я би сказав поодиноких, який постійно буває на концертах філармонії, на прем’єрах драматичних вистав. Він завжди в курсі літературних новинок (при тому, що поганою модою останніх часів в так званих «інтелектуальних сферах» стало нехтування високою культурою, ба більше – таким «інтелектуальним сферам» притаманне тотальне мистецьке невігластво). Зрозумілим є чому Вакарчук-молодший, фізик за освітою, став співаком, а Вакарчук-старший першим відкрив 10 років тому мистецький факультет у класичному університеті».

До речі, початки факультету мистецтв пов’язані із запровадженням вищої акторської освіти, якої до цього в історії Галичини не було (точніше, Іван Вакарчук переніс кількарічне навчання акторів з консерваторії в університет). Фінал останньої каденції ректора Вакарчука позначений запровадженням вищої хореографічної освіти в університеті – явища також безпрецедентного в історії Галичини.

Також за останні роки ректорства Іван Вакарчук відкрив три нові кафедри на факультеті культури і мистецтв – кафедру музикознавства, як продовження 100-річної музикознавчої традиції у Львівському університеті від інституту музикології Адольфа Хибінського, кафедру хорового співу як засобу плекання хорової культури Галичини, що йде від Дмитра Котка, Євгена Вахняка та кафедру філософії мистецтв, як осередку осмислення ролі й місця культури і мистецтва у сучасному світі.

Останнім подарунком ректора факультету стало введення в його склад навчально-професійного театру «Просценіум», в якому згуртувалися всі креативні сили факультету.

Олександр Козаренко вважає, що Іван Вакарчук – це зразок керівника-українофіла, чого так соромляться сучасні ректори. Звертаючись до традицій свого попередника Євгена Лазаренка, Вакарчук зберіг до сьогодні в університеті дух шестидесятництва як духовної опозиції будь-яким проявам тоталітаризму та українофобства.