Народ-крадій: рф вишивалася, вишивалася та не вишивувалася

Уже нікого не здивує те, що населення російської федерації крадійкувате. Крадуть все: від унітазів, собачих будок, жіночих трусиків до … ідей.

У філателістичному світі з’явилася новина про те, що у серпні в Чебоксарах пройде фестиваль «Вишита карта росії». Передбачається, що майстри привезуть вручну вишиті карти своїх регіонів. Міністерка культури, у справах національностей і архівної справи Чувашії Світлана Калікова запевняє, що участь у фестивалі погодилися взяти представники більше 60 суб’єктів рф. «На фестивалі «Вишита Росія» ми зможемо не просто підбити певні підсумки проєкту. Це буде нова хвиля обміну листівками, які полетять із Чувашії у всі регіони», – каже міністерка. Кожен суб’єкт рф матиме власну поштову картку з вишитою мапою свого регіону.  Ідею створення вишитої карти росії запропонували, як повідомляється, представники населення: Марина Щербакова з Ростова-на-Дону, Ольга Ніколаєва із Ступіно, та з Москви Поліною Левіною й Катериною Кожевніковою. А власне проведення фестивалю та ідею вишити карту прийшла в голову очільнику Чувашії Олегу Ніколаєву в грудні 2022 року.

Цю ідею точно поцупили в українців. Адже з початком агресії рф проти України (20-лютого 2014 року) вишивана мапа України була зініційована волонтерами та українськими майстринями, щоб спонукати громадян України до єдності та формувати національно-культурну ідентичність. Відтак, ця ідея набула великого поширення серед громадян, бо була щирою та йшла знизу, як кажуть, на часі.

Російська імперія, а сьогодні російська федерація завжди пригнічували народи, які були поневолені свого часу, і мають нещастя проживати нині на цій території. Придушити все національне, стерти ідентичність намагалася тодішня і намагається сучасна влада рф. Її політика до національних республік носить асимілятивний характер. Достатньо згадати події 2018 року, коли на законодавчому рівні було прийнято рішення про необов’язковість вивчення національних мов в національних республіках рф, а от вивчення російської мови ставало обов’язковим. У знак протесту проти таких федеральних дій щодо мовної політики 10 вересня 2019 року відомий вчений Удмуртії Альбрет Разін вчинив акт аутодафе – самоспалення – перед парламентом Удмуртської республіки.

Можна було б покепкувати над інтелектуальною убогістю чиновників рф, але на фоні російсько-української війни, тотальної «могилізації» в рф, ситуація не видається смішною. Чому зненацька «возвращение к истокам, к нашему народному»? Для чого вирішили зшивати вишивані регіони через ідею обміну філателістичною продукцією  – надсиланням листівок? Навіщо рускім красти українські ідеї? Із цими запитаннями «ПіК» звернувся за коментарями до Інязора народу ерзя Сиреся Боляєня та політолога Дмитра Левуся.

Сиресь Болєянь, Інязор народу ерзя

«Ěrzä Mastorso teletne ruzoń, morotne ruzoń, sörmatne ruzoks…

Ansäk lajšematne ěsenek…»

Aleksandr Arapov

«У Країні Ерзянськії зими «русскіє», пісні «русскіє», листи «по русскі»…

Тільки оплакування своє…»

Олександр Арапов

Народи, як рослини… Десь у сиву давнину впало зернятко у землю і почало рости… Корінням у глибину, листям до неба… Не кожному судилося стати красивим квітучим деревом, яке восени радує плодами…  Чи коріння слабке, чи не пощастило з ґрунтом, чи взагалі сонцем спалило, зливами залило, ураган вирвав з коренем…

Але є народ, який не має свого коріння у землі. Він паразитує на інших народах. Навіть ім’я собі він вкрав у сусіда. Не маючи коренів, він висмоктує соки в інших, росте, набирається сил, грабує, відбирає в слабких все, що потребує для свого існування… Але найстрашніше те, що він намагається не тільки знекровити іншого, він отримує насолоду від знущань, від страждань жертви. Цей народ примушує її забути, відмовитися від свого коріння, відмовитися від свого імені, відхреститься від своєї неповторної душі…

Він тріумфує, коли досягає свого, коли чує як люди, які ще вчора були собою, були людьми, блеють немов бараняче стадо: «я рууууссскиииий»!

Дмитро Левусь, політолог, співведучий радіо-програми «Блеск и нищета русского мира»

Ініціатива з “вишитою картою росії” є свідченням кількох речей. У першу чергу, це продовження традиційної для росії апропріації, або привласнення чужого культурного надбання, а також форм культурного життя і методів формування культурного та світоглядного простору. У даному випадку росіяни користуються українським доробком. Не є таємницею, що росіян вкрай дратує на всіх рівнях українська ідентичність, одним із основних проявів її є саме вишиванка. День вишиванки сприймається носіями ідеології “руского міра” з розлюченістю. Так само і похідні від цієї ініціативи у вигляді, зокрема, вишиваної карти України. І ця розлюченість переходить у кампанії знецінення, висміювання. Водночас, росіяни бачать ефективність українських культурних ініціатив, але як носії синтетичної штучної культури сприймають їх суто механістично і, намагаючись використати для себе, створюють карго-культ.

Сама по собі ініціатива «вишитої карти росії» зʼявляється в умовах кризи та занепокоєння влади, яку можна порівняти з аналогічними кризою та занепокоєнням в умовах Другої світової війни у Сталіна та керівництва червоної росії, коли зʼясувалося, що суто комуністична ідеологія нездатна виступати ефективним мобілізаційним інструментом. Тоді відбулося повернення до використання «традиційних цінностей» етнічних та релігійних, їх «реабілітація». Повернення РПЦ, формування національних частин, створення міністерств оборони у окремих республіках, місця для УРСР та БРСР у ООН, орден Богдана Хмельницького і т.д. і т.п.

Наразі виявилося, що в умовах так званої СВО існує необхідність активного залучення можливостей регіонів для проведення ефективної мобілізації для чого відбувається з минулого року звернення до регіональних та етнічних ідентичностей. У етнічних утворення рф формуються місцеві добровольчі батальйони, які носять або етнічні назви, або імена національних героїв. Значною мірою утримання цих структур також відбувається за рахунок регіонів. Насправді ж зрозуміло, що це є фікцією і ніякого регіонального або тим більше національного характеру такі формування не мають, тим більше, що одночасно москва паразитує і на синтетичному, але все ж таки образі російського націоналізму («я рускій» шамана як приклад).

Тому москвою здійснюється комплекс заходів, який приховує нещирість кремля та, водночас, дозволяє використовувати у війні цей регіональний та різноетнічний потенціал в інтересах росії. І «вишита карта», поштові марки та листівки з нею – складова цієї роботи кремля. Слід зазначити, що ця регіональна або етнічна ідентичність в рамках цих проектів утримується в рамках, що не дозволяють перерости у реальний сепаратизм.

Наталія МАЛИНОВСЬКА, журналіст для «ПіК»

Читайте також: Дипломатична філателія: геополітика і м’яка сила впливу