На злобу. Чи від злоби…

Докотились до самого краю,

Дочекався великий народ:

Нас вітчизну любити навчає

Перепрошую, хтивий задрот.

 

Доборолись, нездари, за мову,

Доспівались козацьких пісень.

Цілу націю, наче корову,

Чмо якесь, вибачаюсь, пасе.

 

Дотерпілись, даруйте, до клізми, –

Подивіться, як стильно стирчить.

А чиясь нев’ї…енна харизма

Нам «Вставай, Україно!» кричить.

 

Хто ж повстане із клізмою в сраці,

Не діставши її звідтіля?..

Задовбали оті, бля, «повстанці»

(вибачаюсь, звичайно, за «бля»).

 

Ген до ручки уже дострибались –

Хто – за «Нього», а хто – за «Вону».

Нам, пробачте, далебі не всралось

Грати в цю безкінечну війну.

 

Всі гетьмАни, вожді, супермени –

Будь-яке політичне лайно –

Перепрошую, болт отакенний

На країну поклали давно.

 

Споглядають тарасові діти

І міркують: а хай йому грець…

І ніде уже правди не діти

Про, даруйте на слові, триндець.

 

Та, прикуті до тої руїни,

Ми залишимось в ній назавжди.

…Вам ще й досі свербить Україна?

ТО РУКАМИ НЕ ЛІЗЬТЕ ТУДИ!