На Східному фронті без перемін?
Заморожений конфлікт для кремля — це рідна стихія, улюблене зовнішньополітичне середовище.
Фахівці кажуть, що рф взяла паузу і мобілізує свою економіку для тривалої війни. Фронт в Україні ніби то стабілізувався. Гідра зробила для себе перепочинок. Вперше за 133 дні війни, а саме 6 липня міноборони рф, а відтак численні пропагандисти-підгавкувачі не заявили про будь-які нові “територіальні здобутки”. Водночас кремль готує так звану криптомобілізацію економіки рф для тривалої війни проти України. Якщо не бліцкригова перемога, то як варіант “В”, створюється ще один розлогий, масштабний, “добротний” по російським лекалам заморожений конфлікт. На це вони мастаки. Ілон Маск тягне людство в космос, до Марсу, до нових технологічних проривів, ці ж нелюди в погонах сіють смерть від Сирії, Молдови до Грузії, а щоб не сумнівались у “величі” рф, влаштували бійню в центрі Європи. Мовляв, тремтіть і покоряйтесь! Особисто в інтернеті перехопив, як черговий божевільний позаребрековий коментатор надривався: “опять русский ванька должен прийти и спасти мир”. Вже наспасались на 36 з гаком тисяч. Go ahead!
Отже, не виключено, що зараз ставка робиться на заморожений конфлікт. Для кремля — це рідна стихія, улюблене зовнішньополітичне середовище. По-перше, для російського обивателя це все до болю рідне і знайоме. Все сходиться із тим, що 30 років поспіль їм пояснював ящик і ті бісогони, які в ньому мешкають. Яка велика сила слова! Не бісовідгонителі, і дійсно бісогони. Нагнали їх стільки, що важко уявити чи всієї води в священній річці Йордан вистачить, щоб окропити і очистити цю нещасну землю від її біснуватих поселенців, які в своїй переважній більшості завжди “всі як один”, “завжди напоготові”, завжди напоготові сотворити будь-яку мерзенну, тільки не добру справу…
На Східному (Південному) фронті без перемін? Звичайно, це риторичне запитання, тому що щохвилини приходять трагічні новини про нові жертви серед цивільного населення і серед наших героїчних оборонців. Гідра пригальмувала активність, але не припинила руйнувати міста і села України, її промислові та інфраструктурні об’єкти, грабувати все до чого доторкнулись її загребущі руки і тягти до свого мордору. Від українського хліба (зерна) до промислового обладнання, від лікарсько-фармацевтичних товарів до наших музейних матеріальних та духовних цінностей. Особливо “просунуті” в своєму розвитку північні варвари не гребують унітазами та іншим сантехнічним причандаллям. Для багатьох із них — це як для нормальної людини айфон нового покоління. Саме в цій точці разюче видно як розходяться вектори нашого цивілізаційного сприйняття і подальшого розвитку.
Щоб заповнити відносну паузу на фронті, кремль активізувався у зовнішньополітичній площині. Прийнято чергове “мудре” рішення просвітити світову громадськість на рахунок фашизму, неонацизму та радикального націоналізму в Україні в стінах Ради Безпеки ООН. Кремлівські дипломати в ООН планують провести захід за участі представників країн-членів ООН (відповідні запрошення розіслано), на якому будуть розповідати не про дружбу Гітлера – Рібентропа, Сталіна — Молотова, не про те, як голодний, колгоспний радянський союз гнав тисячотонні ешелони із зерном (переважно українським) до фашистської Німеччини і щоб до кінця наситити цього монстра, то не шкодував і бакинсько-грозненської нафти. Вони не будуть розповідати про те, як так звана РОА (російська освободительная армия) з іншими колоборантами в сумі до 3,5 млн осіб разом із фашистами вбивали нещасних радянських людей, які чинили опір фашистській навалі. Вони не будуть розповідати про інші чисельні факти та епізоди того лихоліття, а також про сучасний неофашистський (тепер вже рашистський рух) в так званій православній росії. Не будуть і не потрібно! Це вже давно відомі факти, якби глибоко відповідні державні органи рф не намагались приховати їх в своїх архівах. Шило в мішку не втаїш. На початку так званої перебудову та в ранній період єльцинського правління багато чого було розкрито, вперше опубліковано, оприлюднено, власне все те, що і так було відомо. А будуть вони говорити про український фашизм, неонацизм і ще якісь, придумані ними страшилки, щоб виправдати свою насамперед історичну безпорадність бути достойним, справним господарем на своїй землі, щоб оббілити свою імперську, загарбницьку сутність. Це – для нас вже вчорашній день. Цю пастку ми вже оминули. Навіть не хочеться дискутувати. Тож давайте побажаємо нашим дипломатам в ООН, в усіх куточках світу невичерпної енергійності, стійкості, витримки, активної наполегливості, щоб просвітити свідомість і історичну пам’ять серед тих народів та їх політичних еліт, де ще не посіяні і не зійшли слова правди. На Східному фронті переміни є! Ми зірвали бліцкриг, ми практично зруйнували літні плани ворога. І поступово, з неймовірними труднощами, але неухильно наближаємось до Перемоги.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України
