Миколаїв – місто жахів, або Мертві корабели й тінь Оксани Макар
Про місто жахів, звісно, треба знімати фільм жахів. Але ж це справа досить затратна!
Та вихід є: двоє жителів Миколаєва – письменник Сергій Гаврилов і журналіст Юрій Любаров днями презентували роман «Закон О.М.а», який самі автори позиціонують як «кіно на папері». А ще вони розповідають, що це – роман про місто Миколаїв. Твір містить кілька сюжетних ліній, але головні – про смерть. Смерть кораблебудування і смерть Оксани Макар.
Брати за основу якусь резонансну подію і швиденько робити по свіжих слідах книжку – загальносвітова практика. Наприкінці минулого року компанія Google видала чергову порцію статистики по запитах користувачів. В Україні «персоною року» стала 19-річна Оксана Макар, яку вбили весною 2012-го. Загибла жертва жорстокого зґвалтування – «дівчина ризикованої поведінки» обійшла за популярністю найвідоміших вітчизняних VIP-персон.
Одне німецьке видання, почувши про це, зацікавилося перспективною темою і вийшло на авторів книжки про місто Миколаїв Любарова й Гаврилова, запропонувавши їм написати роман, однією з головних сюжетних ліній якого була б історія мертвої дівчини. Автори трошки подумали і вислали синопсис роману. Німці погодилися. Коли твір ще писався, один з авторів казав, що жахлива смерть Оксани не є головною сюжетною лінією. У книзі досить багато розповідається про смерть кораблебудування в місті.
Але… коли твір був написаний, німецьким замовникам він не сподобався. Юрій Любаров пояснив, що в ньому замало натуралізму, тобто сцен зґвалтування і насильства. Автори цнотливо обійшли всі ці моменти (що, безумовно, характеризує їх як порядних людей). Але попри це навіть коли роман ще писали, авторів почали цькувати за бажання «погріти руки на поховальному вогнищі дівчини». Думаю, за цими обвинуваченнями стоїть… банальна заздрість: «Чому мене першим не підпустили до цього вогнища?». А ось самі автори, здається, припустилися помилки: якщо взялися за таку слизьку тему, треба було вже жарити по-повній – і німці-замовники були б задоволені.
Як би там не було, миколаївське видавництво «Літопис» видало роман накладом 1 500 примірників. (Що цікаво, презентація «паперового кіно жахів» відбулася в місцевому… розважальному центрі). Згодом автори планують викласти текст у мережу інтернет. Отже, свою часточку слави вони отримають.
