Московський патріархат розколовся через асоціацію України з ЄС
В останній день вересня глави українських церков і релігійних організацій оприлюднили спільну заяву щодо євроінтеграції та відносин із Росією
Ієрархи підкреслили, що європейський шлях не протиставляє Україну сусідській країні – адже російська державність, історія та культура теж тісно пов’язані з Європою! Не менше з Європою пов’язана й Україна. Від російської сторони очікуються мудрі рішення та повне визнання вільного вибору Києва.
Із-поміж інших документ підписав предстоятель УПЦ МП митрополит Володимир (Сабодан). Як раптом близько 200 ченців і насельників Свято-Успенського монастиря в Донецькій області, підпорядкованого УПЦ МП, розкритикували митрополита Володимира за цей крок! Представники релігійної громади впевнені, що підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС призведе до «войовничої пропаганди статевих збочень і розбещення дітей».
А тепер головна родзинка заяви вірян: «Викладені <…> міркування ні в якій мірі не є вираженням позиції УПЦ МП щодо євроінтеграції, проте вони відображають особисту громадянську позицію митрополита Володимира, яку він поділяє з представниками розкольницьких, сектантських, інославних і нехристиянських релігійних об’єднань». Це все одно, що Президент України підписав, наприклад, Харківські угоди, Угоду про асоціацію з ЄС чи якийсь інший міжнародний документ, а якась громадська організація заявила би: «Це нічого не означає, бо то є особиста позиція Віктора Януковича, а ніяк не більшості населення України…» Нонсенс!
На щастя, керівництво УПЦ МП зреагувало мудро: мовляв, вірянам і духовенству не заборонено мати свою точку зору щодо політичних питань, у церкві панує демократія, хоча дивно казати подібні речі на адресу митрополита. Експерти заговорили про ознаки розколу всередині УПЦ МП або про наслідок пропаганди «Русского міра» та політичних маніпуляцій.
Паростки демократії
У Росії православна церква (адже йдеться про Московський патріархат!) потрапила під повний контроль світської влади ще на початку XVIII ст., відколи Петро І провів церковну реформу та започаткував Святійший Синод – вищий колегіальний церковний орган, повністю підконтрольний імператору, зокрема, і через обер-прокурора («государеве око»).
Хоча після 1917 року церква у масштабах трансформованої імперії – Радянського Союзу була нібито повністю відділена від держави, та це аж ніяк не означало, що держава не контролювала церкву! Про те, із надр якої саме структури виходили провідні церковні кадри за радянської влади, в епоху перебудови не говорив обурено чи насмішкувато хіба що лінивий.
Після 1991 року Російська православна церква є незмінно вірним сателітом російської світської влади. Чинний патріарх Кирил (Гундяєв) – такий же палкий пропагандист і агітатор «Русского міра», як і Володимир Путін – Митного союзу та ЄврАзЕС. Останній використовує найменшу можливість для здійснення тиску на Україну в питанні євроінтеграції – природно, аналогічні процеси розвиватимуться і за вектором РПЦ → УПЦ МП! Отак і з’являються малозрозумілі заяви братії окремо взятого монастиря про те, що митрополичий підпис – це лише «особиста громадянська позиція» предстоятеля, не більше.
У цій ситуації найбільшу повагу викликає саме позиція вищого керівництва УПЦ МП й особисто митрополита Володимира: поки що вона спрямована на недопущення розколу всередині самої церкви та співпрацю з іншими конфесіями та релігійними течіями, максимально виважена і демократична. Зверніть увагу: немає навіть «м’якого» придушення бунту, що було на зібранні регіоналів у кінотеатрі «Зоряний». «На килим» до митрополита Володимира нікого зі Свято-Успенського монастиря не викликають…
Якщо тільки надалі вдасться витримувати таку лінію!.. Звісно, до всеохоплюючих екуменістичних процесів та утворення єдиної помісної християнської церкви в Україні ще далеченько. Проте якщо вже опозиційні партії підтримують партію влади в питаннях євроінтеграції, а українські духовні лідери оприлюднюють спільну заяву з цього приводу – можливо, це і є початок консолідації суспільства заради спільних інтересів, українських цінностей, кращого майбутнього наших дітей та онуків!
Чи потрібна ще глибша консолідація – аж до повної одноманітності? Навряд чи так. Бо «наїлися» цього за радянської влади досхочу. І головне, отака одноманітність – це вже тоталітаризм, а не демократія, як своєрідне єднання протилежностей, компроміс заради спільної мети. Добре, що тепер демократичну поведінку демонструє саме керівництво однієї з найбільших православних конфесій! Це шанс для всього суспільства.
Що ж до «войовничої пропаганди статевих збочень і розбещення дітей»… Українське суспільство дуже нашорошено ставиться до цієї теми, і наша редакція не є виключенням. Тож монастирська братія може не боятися тотального гріхопадіння українців після підписання Угоди про асоціацію з ЄС – миряни також не дурні.
