Модернізація по-польськи: в України це ще попереду…

Від редакції: Цей текст із засідання дискусійного клубу експертів “Rzeczpospolita”, якщо замінити в ньому слово Польща на слово Україна , а польський — на український”, один до одного відповідає українській дійсності, тому переконані, що можна його переклад друкувати без правок, читаючи про Польщу , розуміти що йдеться і про Україну.

Чи є польське суспільство “сучасним”? Це проблема не лише кожного конкретно взятого польського обивателя, національної економіки, фінансів, збройних сил, сільського господарства, науки, ЗМІ, політичних стратегій і поведінки в контексті ЄС. А, ще, як з’ясовується, і релігії, і соціально-культурних вартостей, співпраці регіонів та мегаполісів і десятки інших не менш важливих “і”.

Як зазначають польські експерти, політологи, практики та аналітики в тріаді : суспільство – держава – економіка найбільш “сучасним чи модернізованим “ , як не парадоксально, виявилося насамперед суспільство. І це може не всупереч, але – завдяки – його неотрадиційності, що посилила духовну підтримку людей самих в собі… Звідси вражаюче швидке(порівняно з елітою), “вивчення і навчання” правил нового світу перeсічними поляками.

На думку Ядвіги Станішкіс – соціолога, професора UW (Варшавського Університету), що конкретно вивчає динаміку зміни в Європі після падіння комунізму і глобалізації:

““Модернізація” відбувається на тлі розпаду колективних почуттів сенсу і порядку.

“Неадекватність “реалістичної” традиції у болісному пристосуванні до мережі структур сучасного світу та її систематичної дезорганізації в контексті секулярних процедур ЄС, поступово роз’їдає існуючі основи польського суспільства. В такій ситуації поверхневий індивідуалізм і винахідливість дозволить вижити в якості окремих особистостей та сімей. Що автоматично ще не означає одночасно розвиток Польщі загалом – як сучасного суб’єкта, що знаходиться в світовій нумерації .

Як вважає аналітик, модернізація вимагає нових інноваційних інститутів, здатних акумулювати індивідууми для розвитку; перетворення системи освіти відповідно до кращих світових конструкцій (Фінляндія, Південна Корея). Для навчання творців, а не лише виконавців. Дуже важливо відродити ідею – утопію – про можливість поєднання економічної свободи на основі справедливості та поваги до людської гідності. Це майже неможливо, однак складність такого завдання може стати здоровим викликом для молодих поляків. Яке б затримало їх тут, в Польщі, не лише заради себе, а задля всього польського…»

“- Тема надзвичайно широка, але я обмежуся проблемами освіти, – говорить Антоні Дудек, політолог та історик, професор Ягелонського університету. – У її випадку (але це може бути застосовано і в інших областях), ми можемо говорити про модернізацію кількісну та якісну. Що стосується кількісної, то за 20-річний період в цій сфері Польща домоглася неймовірного успіху. Кількість студентів збільшилася майже вп’ятеро.

Набагато гірші справи з модернізацією якості, тому що рівень середнього випускника коледжу, у порівнянні з випускником часів ПРЛ ( Польської Республіки Людової або ПНР – авт.) значно зменшився. Маю таке враження, що була надія на вічний двигун, мовляв, зсередини нічого не буде змінюватися.

Чому? З одного боку маємо молодих люди, які – ясна річ – не будуть спеціально боротися за підвищення порогу труднощів задля отримання диплома. Залишаються наукові кадри, тобто професура. Однак, виявляється, що професура попри стандартні нарікання на низький загальний рівень студентів, сама не зацікавлена у зміні системи, оскільки це буде означати додаткову роботу для неї. Імпульс, заснований на впровадженні в вузах ефективної конкуренції може прийти лише ззовні, але, мабуть, ситуація ще не дозріла для цього, аби хто зробив крок у цьому напрямку.

Пам’ятаю, генерал Ярузельський сказав в 1987 році: “Пательня(сковорідка- авт.) , на якій ми сидимо палає”, а за два роки опісля відбулася велика зміна. Нині, пательня, на якій сидить Дональд Туск, не є достатньо гарячою і як довго не буде пекучого жару, доти він і його наступники не будуть намагатися змінити що-небудь дійсно важливе, або у вищій освіті, або в іншій сфері”

“На жаль, в Польщі існує дуже неефективна, дуже закрита політична сцена, без живлення новими плюралістичними концепціями. Новим людям, новим ідеям дуже важко пробитися на цю сцену, хоча вона й “інвалідна”. Більше того у нас досі існує “інвалідна” і неефективна “держава загального добробуту”, – зазначає Рішард Бугай, економіст, в 80-х роках активіст “Солідарності”, один із засновників профспілки. З лютого 2009 року радник президента з економіки.

– Незалежно від того, що станеться з рецесією, важко очікувати, що наступний рік буде часом швидкого зростання і стабільності у світовій економіці. Польща втрачає традиційні елементи існуючої конкуренції. Я маю на увазі ціну праці та свого роду ренту екологічну. Вони пов’язані з вимогами ЄС до Польщі і є дуже суворими. Я думаю, ми повинні розглянути, чи приймати ці вимоги. Після 2013 року міжнародні інвестиції будуть набагато скромнішим, і це необхідно брати до уваги, зважаючи на теперішні інвестиції в інфраструктуру. Мені здається також, що ми вступаємо у фазу явного скам’яніння соціальної структури, що призведе до зниження соціальної мобільності.

– Перед нами стоїть велике питання щодо форми польської демократії: чи не варто трохи відкрити хвіртки воріт закритих структур, і чи дійсно ми повинні зробити деякі кроки в напрямку до менш процедурної демократії. Тут я переходжу до запитань, які не вписуються в мою професійну компетенцію, але я б не ігнорував їх. Є проблема пошуку польського місця в сучасному світі. Розвиваючи заклик з вірша Герберта “Будь вірним йди” (Herbert „Bądź wierny idź”), я хотів би додати: “подивися куди йдеш, переконайся, що перед тобою, власне, є дорога, який це шлях”. Самих декламацій про НАТО і ЄС замало…”

– Модернізація, перш за все, повинна цікавити нас як процес, що відбувається у світі, з якого ми вибираємо і зміцнюємо ті елементи, що відповідають нашим національним інтересам, – переконаний Анджей Зибертовіч, професор Інституту соціології Університету Миколи Коперника, колишній радник з питань безпеки президента Леха Качиньського. – Але це неможливо без виконання, принаймні, двох умов: постійного перегляду наших завдань у відкритій дискусії, та безкомпромісного розпізнавання трендів модернізації. Однак, жодна з цих умов не виконується.

Польща сьогодні досі не досягла здатності автомоніторингу власного стану. Наша держава не може зробити це з причин, які називаються структурними конфліктами інтересів. Медіа та соціальні науки в Польщі не відтворюють карти гри реальних інтересів, бо вони самі залучені в конфлікт інтересів. Скажімо, багато представників ЗМІ бояться аналізувати реальні соціальні ігри (наприклад, соціальні мережі), вважаючи, що це буде сприяти одній з політичних сил.

Без прориву блокади щодо здатності держави на рівні системи до самоконтролю не видається можливою і модернізація, яка, з одного боку не було б хаотичною, з іншого – не мала б зовнішнього структурного насильства.

Так що ми можемо зробити? По-перше, давайте визначимо, який реальний стан різних верств суспільства, давайте визначимо ті організації в Польщі, які мають інтереси щодо розвитку, і ті, хто сповідує інтереси антирозвитку.. Тоді розглянемо таку реконфігурацію існуючих груп інтересів, аби стимулювати розвиток, який відповідає національним інтересам. Такого практичного підходу, на жаль, бракує в сучасних заявах і діях”.

Підготував Володимир ОЛІЙНИК за публікаціями польських ЗМІ