Міністерство планує ліцензувати лікарів

Міністерство охорони здоров’я розробило проект закону про установи охорони здоров’я і медобслуговування, що передбачає запровадження ліцензування професійної діяльності лікарів, а не тільки господарської діяльності в сфері медичної практики

 Передбачається, що в ліцензуванні лікарів братимуть участь професійні громадські організації медичних і фармацевтичних працівників.

Сфера особливого контролю

Діяльність у царині надання медичних послуг населенню держава має контролювати з особливою старанністю. Створення державної системи сертифікації, реєстрації й ліцензування медичного персоналу гарантує високий рівень підготовки та кваліфікації лікарів. Важливим механізмом ліцензування й сертифікації професійної лікарської діяльності є саморегулювання охорони здоров’я.

Реалізація завдань щодо реформування медичного обслуговування вимагає нових підходів до організації медичної діяльності, і законопроект «Про заклади охорони здоров’я й медичного обслуговування» є важливим етапом процесу модернізації системи охорони здоров’я України. Наслідком ініційованих документом реформ повинні стати кращі показники здоров’я і збільшення тривалості життя громадян України.

Метою законопроекту є забезпечення конституційних прав українських громадян на одержання своєчасної, кваліфікованої й якісної медичної допомоги через структурну реорганізацію системи медичного забезпечення, підвищення якості й доступності медичних послуг, поліпшення умов роботи медиків.

У законопроекті запропонована нова класифікація установ охорони здоров’я незалежно від форми власності, організаційно-правової форми й виду медичної допомоги, надаваної установою, закріплені основні підходи до планування мережі державних і комунальних установ охорони здоров’я. Також визначається ряд важливих понять, зокрема «акредитація», «сертифікація в сфері охорони здоров’я», «медична послуга» та ін.

Впровадження ринкових механізмів у державну систему охорони здоров’я зробить її більш ефективною й конкурентоздатною. Актуальним питанням лишається збільшення самостійності керівників установ охорони здоров’я державної й комунальної форм власності щодо управління фінансовими ресурсами. Окремою статтею прописані принципи фінансового забезпечення медичних закладів, що передбачає перехід державних і комунальних установ від бюджетного фінансування до оплати надаваних ними послуг по договорах про медичне обслуговування.

Необхідно встановити чіткі прозорі підстави для придбання, припинення або обмеження права здійснювати медичну діяльність на території України особам з медичною освітою. Це дозволить підвищити відповідальність і професійний рівень медичних працівників, забезпечить кращий захист і безпеку пацієнтів.

А як у світі?..

Передбачена законопроектом необхідність індивідуального ліцензування лікарів обумовлена світовим (зокрема, європейським) досвідом і реальними потребами вітчизняної системи охорони здоров’я. У Великобританії всі без винятку випускники медичних вишів повинні зареєструватися в Загальній медичній раді, потім протягом року відпрацювати в якості інтернів відповідно до обраного напрямку і профілю.

У Бельгії діють медичні комітети провінцій, відповідальні за видачу лікарям загальної практики ліцензій для роботи. Комітети ведуть реєстр і щорічно публікують список лікарів, котрі мають право займатися лікувальною практикою.

У Німеччині реєстрація з видачею ліцензії здійснюєься медичною екзаменаційною радою при органах охорони здоров’я відповідних земель. Неодмінною умовою для реєстрації є сертифікація, що завершує перший етап післядипломної підготовки.

В Австрії для роботи лікарем загальної практики необхідно закінчити трирічну резидентуру, а лікареві-фахівцеві — пройти спеціальне 6-річне навчання.

У Фінляндії й Данії роль рецензента виконує Національний комітет охорони здоров’я, у Туреччині — міністерство охорони здоров’я й соціальної допомоги.

У США всі лікарі, що займаються лікувальною практикою, повинні пройти обов’язкове ліцензування. Система ліцензування базується на перевірці знань із урахуванням даних про якість роботи. Кандидати на проходження іспитів повинні вирішувати ситуаційні завдання з використанням різних моделей прийняття рішень. Також передбачений письмовий іспит у формі тестування.