Межу перейдено. В Україні починає діяти миротворчий контингент

Сьогодні більшість політиків та політологів як в Україні, так і за її межами, сходяться на думці, що країна балансує на межі громадянського конфлікту. Власне, те що зараз відбувається біля Верховної Ради, нагадує його жахливий початок

Вірогідність силового сценарію залишається високою не тільки через те, що поступки, які демонструють сторони протистояння, мляві та непереконливі, провокаційні і лукаві. Як в середині партії влади, так і у середовищі протестантів є вагома частина так званих «яструбів» та радикалів, «гарячих голів», які у будь-яку мить готові поміняти бруківку на реальну зброю.

Некеровані та озброєні

Найгірше те, що влада протягом всього конфлікту демонструвала, що, нажаль, не може переконливо впливати на силовиків. Твердження про те, що Янукович через Захарченка одноосібно керує толпами спецпризначенців, не витримують критики: надто часто руками спецзагонів коїлись речі, які явно не грали на руку президентові. Додати сюди озброєних «тітушок» та новостворені «Українські фронти» та «Оплоти»  Добкіна-Кернеса, незрозумілі «Червоні фронти» комуністів та ряжених козаків – картина аж ніяк не свідчить про якусь централізовану керованість.

З іншого боку, Майдан породив свої силові структури у вигляді загонів самооборони та організованих афганців притягнув до себе радикальні організації на кшталт «Правого сектору» – тут також не проглядається єдиного керування. Підтвердженням є епопея з начебто визволенням КМДА зі спробою повторного захоплення чи то «свободівцями», чи то окремою сотнею самооборони Майдану, яка тимчасово вийшла  з-під контролю.

Висновок жахливий: ані президент України, ані опозиційна трійця не можуть похвалитись повною підконтрольністю різношенстних збройних угрупувань, виступаючих начебто у їхніх інтересах.

Саме ця багатобарвність силових груп з обох боків породжує небезпеку ймовірного спалаху насильства: приводом може бути будь-що, від незатвердження рішення про повернення Конституції-2004 до кандидатури прем’єр-міністра, яка комусь не сподобається. В цьому сенсі Україна зараз, нажаль, нагадує середньостатистичну африканську державу, де племінні вожді мають свої мікроармії і час від часу гамселять одне одного у джунглях. У випадку із Африкою все зрозуміло – там роками знаходяться миротворчі сили ООН, намагаючись не допустити або зупинити кровопролиття.

Де узяти миротворців?

І хоча порівняння із Африкою певною мірою гіперболізоване, ідея миротворчого контингенту, який може унеможливити збройне протистояння і забезпечити таким чином вирішення конфлікту мирним шляхом, наразі для України актуальна як ніколи. Про ініціативу створення такого внутрішнього контингенту заявили нещодавно керівники Національних Зборів. Нагадаємо: Національні Збори є спробою створення установчої влади, ініціатори цього руху кінцевою метою проголошують встановлення в Україні справжнього народовладдя мирним шляхом. Саме Національні Збори ініціювали створення Національної Гвардії, Штаб якої і виступив з ідеєю створення внутрішнього миротворчого контингенту. Ідея проста – створти цей контингент на базі всіх відомих на сьогодні збройних угрупувань з обох боків конфлікту: від спецпризначенців МВС до «Правого сектору».

–         Ми ініціювали круглий стіл, куди запросили керівників всіх структур та організацій, яким підконтрольні силові структури та збройні угрупуваня, – каже керівник штабу Національної Гвардії Володимир Волков. – Їм буде запропонована проста ідея – взяти на себе зобов’язання ні за яких обставин не застосовувати силу і виступити таким чином певними гарантами мирного виходу із суспільно-політичної кризи. І саме силові загони таким чином стануть внутрішнім миротворчим контингентом. Коли залишаються лічені хвилини до моменту, коли може прозвучати слово «війна», треба сказати «мир».

Тест на «вошивість»

Пропозиції до участі у круглому столі отримали очільники МВС, міністерства оборони, СБУ, Самооборони Майдану, «Правого сектору», «Каскаду», Українського фронту, Оплоту, Української служби порятунку, Ради Міжпарламентських міжнародних заходів по утвердженню миру і злагоди в Україні, Національної поліції місцевого самоврядування, Ради Ветеанів і Миротворців ОоН та ЄС, Козацьких і Афганських організацій, Самоврядних дружин. Така спроба з’єднати «ежа и трепетную лань» виглядає деякою мірою провокативною, – Володимир Волков з цим погоджується.

–         Справа в тому, що для будь-якої відповідальної і патріотично налаштованої людини механізм створення внутрішніх миротворчих сил повинна бути пріоритетною в умовах, коли до силового вибуху протистояння залишився буквально один крок. Тож якщо хтось із запрошених не знайде часу, можливості або бажання взяти участь у запропонованому круглому столі – він автоматично вважатиметься злочинцем, який тримає в руках зброю, аби застосувати її проти людей. Це своєрідний тест на вошивість, лакмусовий папірець, який проявить: хто є на боці миру і злагоди у суспільстві, а хто є провокатором, готовим розв’язати самовбивче збройне протистояння. Бо за великим рахунком ми пропонуємо відновити втрачений конституційний лад через виконання 17-ї статті Конституції України: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими цінностями держави, справою Українського народу…» Тож ми пропонуємо Захарченку, Лєбєдеву, Ярошу, Парубію, Добкіну стати на захист Конституції. У відмові проявиться їхня справжня позиція у цей історичний момент тотальної кризи людського життя у власній державі. І хай їхня позиція проявиться прилюдно: на круглий стіл запрошені «моральні авторитети» , представники ініціативи ” першого грудня” , попередні президенти , народні депутати

Активісти Національних Зборів сподіваються, що люди, запрошені на круглий стіл задля створення внутрішнього миротворчого контингенту, розуміють всю міру своєї відповідальності.

Чи є шанс усунути небезпеку вибуху протистояння і перевести процес у мирне русло? Це стане зрозумілим завтра: круглий стіл відбудеться 19 лютого  об 11.00 в Будинку вчителя (м. Київ, вул. Володимирська, 57)