Маріуполь на порядку денному Ради ООН з прав людини: не заблудитися в маріупольських катакомбах
Тематичне засідання в рамках 50-ї сесії РПЛ було надзвичайно важливим та актуальним для української сторони.
Перший тиждень цьогорічної червневої 50-ї сесії Ради ООН з прав людини, яка розпочалася минулого понеділка у Женеві, позначився двома цікавими для нас подіями: представленням 16 червня Верховною комісаркою ООН з прав людини Мішель Бачелет усної доповіді щодо серйозної (grave) ситуації у галузі прав людини та гуманітарній сфері в Маріуполі (Україна) на виконання відповідної резолюції 34-ї спеціальної сесії Ради S-34/1, а також офіційне оголошення М.Бачелет про те, що вона не має наміру балотуватися на наступний термін на посаді Верховного комісара ООН з прав людини, тобто, по суті, завершує своє перебування на цьому посту у вересні ц.р.
Завершення кар’єри М.Бачелет і пошуки нового Верховного комісара – тема окремої публікації, тож тут зупинимось на першому, більш важливому для нас питанні. Сьогодні про знищений росіянами Маріуполь не чули тільки представники загублених в далеких джунглях маленьких племен, а також люди, які з початку весни цього року не виходили з коми, та середні росіяни. Про трагічну долю цього багатостраждального міста говорили й говорять за межами України не лише дипломати, журналісти, політики й активісти. Заклик до порятунку Маріуполя пролунав від українських виконавців навіть зі сцени Євробачення. На превеликий жаль, доля наших захисників з «Азовсталі» все ще вкрита таємницею не лише для широкої громадськості, а й їхніх найближчих родичів, незважаючи на численні звернення останніх до міжнародних гуманітарних організацій на кшталт МКЧХ. Отже, це тематичне засідання в рамках 50-ї сесії РПЛ було надзвичайно важливим та актуальним для української сторони.
І не лише української.
Діалог з Верховною комісаркою щодо Маріуполя був запланований на 12:30 год. з подальшим продовженням на пообідньому засіданні о 15:00 (все за женевським часом), проте, як це постійно буває в Раді, через затягнене обговорення ситуації в Нікарагуа, сам його початок відсунувся на 15 год. Але московитські айтішники почали виконувати поставлене перед ними завдання вчасно, і вже о 12:15 почалися серйозні перебої з трансляцією засідання. Потім, вочевидь, їм дали «відбій» і виступи про Нікарагуа вдалося дослухати без проблем. На початок пообіднього засідання вже запрацювала русня безпосередньо у секретаріаті РПЛ. Слід відзначити емоційну доповідь Верховної комісарки, якій, зважаючи на близьку пенсію, вже нема чого втрачати, і вона могла нарешті називати речі своїми іменами: бомбардування російськими військово-повітряними силами Маріупольського драмтеатру, оточення міста російськими військами, знищення ними до 90 відсотків житлових приміщень тощо. М.Бачелет закликала ерефію як окупаційну силу в Маріуполі дотримуватись всіх норм і принципів міжнародного гуманітарного права. Після представлення доповіді, традиційно було надане слово делегації зацікавленої країни. Нею з якогось дива виявилась… ерефія. Так, саме, вона, а не Україна, яка відбиває Маріуполь від рашистської зарази. І у залу засідань приперся не хто-небудь, а постпред росії у Женеві Гєннадій Гатілов, який протягом свого понад чотирирічного перебування на цій посаді у будівлі ООН практично не з’являється, підкреслюючи таким чином «виняткову важливість» власної персони. Ще одна фішка російської дипломатії у Женеві завжди полягала в тому, щоб на обговорення української чи грузинської проблематики відправляти свою різну дипломатичну дрібноту. А тут, замість якогось Дімасіка Бубєнчікова чи Даши Колокольчіковой, виступ озвучив постпред із зали. Переповідати текст не варто – це суцільне copy-paste спільної творчості Луб’янки та Смоленської площі, все те, що верзуть «в пьяном угаре» лавров з його нечесаною машею, путін з його обома дімонами – вусатим і причмеленим. Маріуполь, мовляв, нарешті, звільнений московитами від «нацистав Азова» і «там тепер налагоджується мирне життя». Від якого, лише за даними УВКПЛ, вже змушені були втекти понад 350 тис. його мешканців. Навіть Бачелет, слухаючи переклад з російської гатіловського опусу, про щось тихенько перемовлялася зі своїми підлеглими, присутніми на засіданні, вочевидь, на кшталт: як можна так цинічно брехати! що цей старий верзе?!
Виступ делегації України, який мав транслюватися у відеозапису, одразу не увімкнувся, так само, як і міністерки закордонних справ Анн Лінде, котра виступала від імені північних та балтійських країн, через якісь технічні труднощі. Зважаючи на характер виступів у ході обговорення української проблематики в ООН протягом останніх дев’яти років делегацій Швеції, інших країн Північної Європи та Балтії, російські щури в секретаріаті недаремно створювали ці «технічні труднощі». Втім, практично всі делегації (а загалом виступили понад 50 промовців з країн-членів ООН, при цьому Албанія брала слово від імені 46 країн – членів новоствореної Групи друзів з притягнення до відповідальності в результаті агресії проти України), а також представники низки міжнародних неурядових організацій правозахисного спрямування – в один голос засудили російську агресію, грубі порушення ерефією прав людини на окупованих нею українських територіях, закликали росію до негайного припинення агресії, виведення її військ з території України, висловились за притягнення винних до відповідальності і відшкодування збитків. Очільниця шведського МЗС Анн Лінде завершила свій виступ, який все ж таки вдалося випустити в ефір, словами «Слава Україні!» Словом, повна, беззаперечна підтримка нашої держави та однозначна ізоляція ерефії. Навіть завжди готова прислужитися білоруська делегація не наважилася цього разу підставити плече, щоб не вимазатися кров’ю, і мовчки спостерігала онлайн за «побиттям» росії. Делегат Венесуели, яку росіяни таки спромоглися дотиснути, промурмотів щось невиразне про важливість виконувати сторонами Мінські угоди та необхідність досягнення «домовленостей між сторонами конфлікту», розв’язали який, беззаперечно, США і ніхто інший.
Виступ делегації України, чесно кажучи, не вразив ані текстом, ані виконанням. Зачитала його співробітниця середньої ланки Офісу Президента, яка займається питаннями безбар’єрності і перебувала на той час у відрядженні в Нью-Йорку. Я так розумію, українська сторона вирішила надати слово саме їй як людині, яка народилася і виросла в Маріуполі.
Але чи звернула на це увагу зала? Навряд чи. Надто невиразно він був зачитаний. Це ж не перша заступниця глави українського МЗС Еміне Джапарова, емоційні виступи якої щодо ситуації в Криму «заходили» (як каже сучасна молодь) не лише делегатам сесій РПЛ, а й незворушній Бачелет. Окрім того, рівень заходу передбачав участь з нашого боку саме відповідного високопосадовця. Бо йдеться про значення, яке Україна надає питанню Маріупольської Трагедії. І з таким завданням могла би пречудово впоратися якщо не Еміне Джапарова, то віце-прем’єрка Ірина Верещук або хтось, хто має безпосередній стосунок до Маріуполя, евакуації звідти людей. А зважаючи на очікувано створювані росіянами так звані технічні проблеми, найкраще цей виступ було би виголосити із зали. Емоційно і гарною англійською мовою. Що не раз, і не десять вже робила наша Постпредка у Женеві Євгенія Філіпенко. Якщо вже делегація не в змозі доїхати до Женеви (при цьому до Нью-Йорка добиратися може).
Це жодним чином не критика, а сумні нотатки на полях. Бо прикро, коли колосальні зусилля наших дипломатів, витрачені на включення цього надзвичайно важливого питання у порядок денний сесії, не використовуються не лише повною мірою, а й на третину.
Втім, попереду на 50-й сесії РПЛ ще запланований на 5 липня, передбачений резолюцією 47/22 Інтерактивний діалог щодо України, де поряд з усною доповіддю Верховної комісарки про ситуацію в нашій країні загалом буде представлено доповідь Генерального секретаря ООН щодо стану з правами людини в тимчасово окупованому Криму. І отримати від цього Інтерактивного діалогу максимум дипломатичної підтримки для України ми просто зобов’язані. І продемонструвати, зі свого боку, що, незважаючи на об’єктивні обставини війни, доля Криму, його жителів, їхніх прав і свобод людини не відійшла для України на другий план, а залишається нагальною проблемою.
Росіяни це знають і всіляко намагатимуться вивернути все свою користь. Гатілов ще перед початком 50-ї сесії, мабуть, ціле розпорядження по своїй місії видав із завданнями для своїх та прикріплених до пп рф співробітників секретаріату УВКПЛ. Та й десь вже колишній гатіловський підлеглий, «смєлий діпламат, хароший русскій» активізовується.
Чекаємо. Спрямовуємо зусилля. Перемагаємо.
То вороги не знають Маріупольських катакомб, а Кримських тим паче.
Оксана БОЙКО
