Макавеї по-українськи
Коли торік 21 листопада на Майдані Незалежності почали збиратися прибічники євроінтеграції, щоб нагадати тодішньому президентові Януковичу про обраний країною зовнішньополітичний курс – їх не чіпали. Коли 22 листопада на Європейській площі зібрався партійний мітинг на згадку про 9-ту річницю Помаранчевої революції – його також не чіпали. Не треба було чіпати й надалі, але…
Вночі 30 листопада мітинг, який вже пішов на спад, по-звірячому розігнали. Результатом стало “мільйонне Віче” – причому такий результат став очевидною несподіванкою навіть для опозиції, що є найкращим доказом спонтанності протесту! Знов-таки, не треба було чіпати роздратований натовп. І вже точно президентові варто було навідатися до всіх постраждалих громадян, поспівчувати, пообіцяти лікування державним коштом. Коротше – зіграти “доброго царя”. І вже точно не можна було чіпати Євромайдан, але…
У ніч на 11 листопада влада спробувала вдатися до нічного розгону мітингу – і це лише підштовхнуло протистояння у центрі Києва! Відтоді стало зрозумілим, що найкращий спосіб знищити протести полягає у їхій маргіналізації. Нехай собі стоять у центрі Києва, оточені “Беркутом”. Коли обростуть сміттям, завошивіють – тоді деморалізуються й підуть самі. На крайній випадок, можна було відправити у відставку кабінет міністрів (відповідальний за провал євроінтеграції) чи бодай міністра внутрішніх справ Захарченка (відповідального за неподобство 30 листопада). Але…
16 січня 2014 року Верховною Радою був ухвалений пакет законів, що перетворив Україну на поліцейську державу. А на Водохреще, 19 січня “Беркут” перекрив рух колоні “Правого сектору”, яка рухалася в урядовий квартал, абсолютно порожній у неділю. І вибухнули “коктейлі Молотова” на вул. Грушевського. А 22 січня з’явилися перші загиблі. Вийти з палаючих барикад на мирний процес вже значно складніше, хоча й не те щоб зовсім неможливо. Й відставкою урядовців тут вже не окошиться. Але…
Дурнуватий маневр протестувальників з походом 18 лютого під стіни ВРУ дав владі упевненість, що час остаточно ліквідувати Майдан. І були подолані барикади. І сутички перемістилися на сам Майдан. Але…
Його не зачистили ні за 40 хвилин (як обіцяли “беркутівці”), ані за 1 годину (як обіцяв нардеп Царьов). А наступного дня через приміські кордони на допомогу виснаженим протестувальникам прорвалися сотні з західних областей. Здавалося, саме час укладати мирову угоду і влаштовувати невідкладні тотальні перевибори. Але…
20 лютого снайпери почали масово відстрілювати протестувальників. Перелякана Верховна Рада своєю постановою зупинила спецоперацію “Бумеранг”. 21 лютого під акорди прощання з “Небесною сотнею” у невідомому напрямі дременув президент Янукович.
От на цьому, здавалось би, і варто було зупинитися вже остаточно! Бо що не кажіть, але найбільше це нагадує повстання братів Маковеїв. Оскільки ж біблійні книги, що розповідають про ці події понад 2000-літньої давнини, виключені з православного канону, ризикну нагадати, на честь чого православні християни святкують Перший Спас (14 серпня).
Були собі давні греки, які створили могутню імперію, в якій з-поміж підкорених народів жили нікому незрозумілі юдеї з дивакуватою монотеїстичною релігією. Причому вони були готові вмирати за свої переконаня! Одного разу брати-жерці Хашмонеї на прізвисько “Макабі” (з арамейської – “молоти”) вбили грецького “пропагандиста” культу Зевса і дременули в гори. Грекам здалося, що знищити бунтівних Макавеїв нескладно. Проти них послали невеличкий каральний загін, але партизани влаштували засідку і несподівано перебили усіх грецьких воїнів. Натхненні таким успіхом місцеві жителі приєдналися до Макавеїв, тоді проти них послали більший загін – і партизани знов перемогли!.. Отак пішло-поїхало… Чим більшими були успіхи партизанів, тим більшали каральні загони… але тим славетніші перемоги одержували бунтівники! Зрештою, конфлікт почав переростати у серйозну війну. І найкращі вояки тогочасного світу – греки, насамкінець, змушені були відступити, залишивши дивакувату юдейську віру та її носіїв у спокої.
Відтоді минуло понад два тисячоліття. Маємо повсталу Україну, з якої дременув диктатор-невдаха (що являє собою Янукович як державний діяч і людина, всі мали змогу побачити на ростовській прес-конференції). Але тепер на сцену вийшов президент РФ Путін! Вже йому охота випробувати на міцність український народ. В одному з попередніх записів – http://www.pic.com.ua/ne-berit-za-pryklad-adolfa-alojizovycha.html – я показав, що “база” нинішньої єврореволюції складає близько 7 млн осіб. Але зараз зовнішня агресія з боку РФ значно примножить цю кількість. Бо тут вже не до внутрішніх суперечок: загарбники біля воріт…
Чим закінчиться цей етап протистояння, сказати важко. Себто, важко сказати, чим саме закінчиться цей конкретний етап протистояння у тактичному плані: відступом росіян, підкоренням Кримського півострову, частини України або нашої держави в цілому, ІІІ Світовою війною або ще чимось. Проте уроки історії незаперечні: наразившись на такі конфлікти, імперії починають хитатися. Антіох Єпіфан так і не придушив повстання Макавеїв, і греки змушені були відступити, щоб зберегти свою імперію. Коли ж відступить Росія?.. Це питання лише часу.
