Майдан слабшає, але влада не сильніша, повідомляють європейські ЗМІ

Влада застосовує найрізноманітніші засоби у боротьбі з опозицією: від hard power – жорсткої сили (атаки «Беркуту» чи «тітушок») до soft power – м’якої сили (дезінформація, інформаційна війна, дискредитаційні технології)

Опозиція мріє, аби Майдан утримався до президентських виборів 2015-го року, проте немає ідей, як мобілізувати українців на підтримку протестів. Жодна зі сторін немає переваги, яка б уможливила схиляння шальок на її бік і перемогу…

Авто-, Анти-, Євро-: який Майдан обрати?

Однак навіть згадане не означає, що ситуація хибує динамікою. Протягом ледь не одного дня – понеділок, 13 січня – всі були свідками кількох подій. Міністерство культури відіслало до Патріарха Української греко-католицької церкви Святослава Шевчука курйозного листа. В якому застерігало (або лякало) духовників, які нині перебувають на Майдані та здійснюють там душеспасительну опіку, не правити службу в цьому місці. «Повіяло духом сталінізму» – так оцінили дії Мінкультури інтернет-користувачі. Інформація про цей злощасний лист співпала з «ініціативою» мешканок Києва, яким Майдан заважає нормально жити і які у зв’язку з цим спробували розібрати одну із барикад. Народний депутат від партії УДАР Ірина Геращенко стверджує, що ініціаторками «нормалізації життя» виявилися постійні учасниці провладного Антимайдану.

Останній тиждень показав усе, на що здатна влада. Під судом, де виносили вирок так званим «васильківським терористам», «Беркут» побив людей, які протестували проти, на їхню думку, несправедливого вироку. Госпіталізовано 5 осіб, а серед побитих опинився й колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Це викликало негайну реакцію з боку так званого Автомайдану, який нині є проявом найактивнішої ініціативи. Його учасники заблокували своїми автівками автобуси «Беркуту». Автомайдан показав себе силою й останнього тижня грудня, пікетуючи резиденцію Президента Віктора Януковича – Межигір’я.

До провокацій і застосування сили дійшло і в Харкові, де 11–12 грудня відбувався Форум Євромайданів. Цього разу нападниками стали «тітушки», які намагалися штурмувати місце проведення Форуму, міліція не перешкоджала.

Тверда або м’яка відсіч

Багато вказує на те, що в середовищі влади функціонують два центри, які координують дії проти Євромайдану. В соціальних мережах з’явилася інформація про центр, який відповідає за hard power – його керівником, як кажуть, став Андрій Клюєв, секретар Ради національної безпеки і оборони України. Доповненням до цього центру мав стати антимайданний штаб, що застосовує soft power (під керівництвом Владислава Каськіва, голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України). Який передусім відповідальний за дискредитацію Євромайдану і його учасників. Важко сказати, наскільки ця інформація відповідає дійсності, однак біографія Каськіва свідчить про те, що він непоганий кандидат на цю посаду. Має відповідний досвід: під час Помаранчевої революції та пізніше був лідером відомої організації «Пора!», яка в 2004 році стала двигуном протестів.

Палітра технологій, застосованих проти Майдану, свідчить, що у владному середовищі виник конфлікт між прихильниками силових і м’яких методів. Важко стверджувати, який підхід переважить, хоча також не виключено, що обидва варіанти й надалі реалізовуватимуться паралельно.

Залишається відкритим питання, що стосується протиріч у структурах влади. Важко оцінити, наприклад, останню заяву віце-прем’єра Сергія Арбузова, який запевнив, що Україна підпише Угоду про асоціацію у цьому році. Яка йде врозріз із заявами прем’єра Миколи Азарова у кінці минулого року, коли голова уряду наголошував на втратах, які може принести українській економіці підписання угоди, а також зазначав, що у зв’язку з невигідними умовами для української сторони правники повинні проаналізувати її текст. Ця анекдотична ситуація відразу викликає запитання, а що робили українські урядові експерти під час підготовки тексту угоди?

Янукович

У лавах опозиції також не видно чіткого визначення щодо формату і якості наступних дій. На останньому вічі в Києві, 12 січня, Арсеній Яценюк заявив, що опозиція дає президентові 10 днів на впровадження в дію підписаного ним закону про звільнення від кримінальної відповідальності учасників протесту, адже міліція та прокуратура й надалі переслідують активістів Майдану. Яценюк пообіцяв, що в разі невиконання вимог 22 січня опозиція прийде до Адміністрації Президента. Очевидно, що ця дата обрана не випадково – на 22 січня припадає свято Злуки – День Соборності України.

Водночас у Верховній Раді представники опозиції повторили свої вимоги, які стосуються відставки уряду, зокрема міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, розпуску «Беркуту», а також створення тимчасової слідчої комісії, що повинна розслідувати дії силових структур щодо протестуючих.

Тим часом у лавах опозиції вибухнув скандал, повʼязаний із повідомленням одного з її представників в мережі Facebook. Анатолій Гриценко, вказуючи на те, що на Майдані стає все менше людей, засумнівався, що Яценюк рішуче виконає обіцяний марш під Адміністрацію Президента 22 січня. У відповідь на це члени фракції Батьківщина не допустили Гриценка на своє засідання.

Зрештою, це не єдиний «рашпіль» що гризе опозицію. Вже згадуваний Форум Євромайданів був проігнорований лідерами опозиції, а з боку деяких навіть почулися звинувачення на адресу організаторів про нібито їхні ймовірні зв’язки з Адміністрацією Президента. Та, незважаючи на побоювання, Форум не ухвалив створення жодної «надорганізації», яка б претендувала на роль альтернативного центру управління Майданом. Як показала ситуація, рівень недовіри між парламентською опозицією та громадськими організаціями й надалі досить високий. Інша справа, що серед представників цих організацій з’явилися люди, які ще донедавна були в провладній команді, – очевидно, що це посилює недовіру, крім того, зашкалює рівень дезінформації.

Важко передбачити, яким буде розвиток подій. Але ті, котрі зосередилися виключно на послабленні Майдану, не беруть до уваги те, що водночас і силовий апарат перманентно виснажений та загруз у стресовому стані. Симптоматичним є також той факт, що з кінця листопада минулого року Президент України Янукович, схоже, так і не побував на своєму офіційному місці роботи.

Із точки зору престижу – це свідчить про слабкість його влади.

Переклад з Nowa Europa Wschodnia

Володимир Угнівський