Майбутній цитатник від Небєнзі
На зовнішньополітичному напрямі цей тиждень минув під радісним знаком довгоочікуваної новини з Брюсселя про ухвалення кандидатського статусу України до Європейського Союзу.
Що сприяло подальшому оскаженінню на конюшнях Смоленської площі. Одночасно у Женеві та Нью-Йорку представники практично всіх континентів продовжували у різних органах ООН – від Ради Безпеки до Ради з прав людини – витирати ноги об російські делегації там, викликаючи піну з рота (що, до речі є найбільш характерним симптомом клінічної картини розвитку сказу) послів Нєбєнзі, Гатілова та їхніх підлеглих.
Особливо яскраве видовище можна було спостерігати на засіданні Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні, яке відбулося 21 червня під президентством Албанії (головуюча країна у червні). При цьому цілу низку виступів на зазначеному засіданні можна використовувати як наукові дослідження на теми історії, геноциду, сучасних комп’ютерних технологій, а також дезінформації.
Окрім країн-членів РБ, промовцями на цьому засіданні стали Спеціальна радниця Генерального секретаря ООН з питань попередження геноциду Вайріму Ндеріту, голова українського Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Любов Цибульська, генеральний директор компанії Jigsaw (підрозділ Google) та старший науковий співробітник американської Ради з міжнародних відносин Джаред Коен. В.Ндеріту, як переважна більшість ООНівських чиновників, гралася в максимальну об’єктивність, якомога далі дистанціювалася від «сторін конфлікту в Україні», розповідала історію Конвенції з попередження злочину геноциду та покарання за нього та інші загальні речі, проте і їй довелось визнати, що на адресу ерефії «висунуті серйозні звинувачення у вчиненні геноциду та воєнних злочинів», що є серйозним сигналом, хоча, звісно, за її словами, факти можуть бути встановлені лише судом відповідної юрисдикції. Словом, суперобтічно і надобережно.
Представниця українського громадянського суспільства при цьому одразу спробувала надати попередній промовиці всі наявні докази прагнення росії знищити Україну і українців як націю: голодомори, масові вбивства української інтелігенції у 1930 роках, нищення української культури, мови та історії, масові депортації українських дисидентів у 1960-х та ін.
Їй в унісон пролунав виступ Дж.Коена. Він зупинився на брудних потоках дезінформації та антиукраїнської пропаганди з боку росіян, спроби російських ЗМІ дегуманізувати українців у очах російських солдатів, що призвело в результаті до серйозних військових злочинів. Згадав він також про кібератаки на українські установи та про гібридну війну росіян проти нашої країни. Гарно виступив, бо московські офіційні особи та пропагандисти вже закидають його камінням.
Практично всі промовці під час своїх виступів зверталися до теми Голокосту, геноцидів в Руанді та Сребрениці, проводячи паралелі з політикою ерефії щодо України. Навіть такі прибічники росії, як Індія, не могли висловити хоч слово на її захист, щоб не забруднитися в крові. Зрозуміло, Китай у своєму ніякому виступі про «всі сторони», намагався грати не стільки на полі росіян, скільки проти команди «західників».
Як то ведеться в Раді Безпеки, коли ти уявлення не маєш, що відбувається хтозна де, але як член РБ чи просто активний член ООН мусиш виступати та так, щоб нікого не роздратувати і ні з ким не посваритися, деякі делегації загуглили доповіді щодо ситуації в Україні ООНівських структур, зокрема й УВКПЛ, і підготували традиційні виступи, чемно висловивши занепокоєння та закликавши «сторони конфлікту до пошуку його взаємоприйнятного вирішення». У цьому контексті представник США блискуче відзначив, що ті, хто закликає до «мирного врегулювання», не беруть до уваги той факт, що «конфлікт розпочала російська федерація шляхом незаконного вторгнення в Україну».
Виступ Постійного представника України при ООН Сергія Кислиці не читав в Інтернеті лише лінивий, – тому переповідати його не будемо. Український дипломат і об ерефію ноги витер, і колективний Захід трохи присоромив, і на Папу Римського з його «провокуванням росії» натякнув.
Лише наведемо найяскравіші абзаци:
«У цій залі я вже не раз привертав увагу до широко використовуваної російської тактики агресивної мімікрії, коли хижак отримує перевагу, видаючи себе за жертву.
Подібна ситуація відбувається з ґвалтівником і жертвою, коли останню звинувачують у тому, що вона «спровокувала» ґвалтівника на вчинення ним злочину» (згодні, Ваша Святосте?).
«Агресивна мімікрія є звичайною захисною тактикою для злочинців. Марно – і посланець путіна це колись зрозуміє, коли посяде інше місце – на лаві підсудних майбутнього трибуналу для російських військових злочинців.»
С.Кислиця вкотре нагадав й історію незаконного захоплення росією місця Радянського Союзу в Раді Безпеки ООН: «Подія, що сталася у цій залі в грудні 1991 року, спровокувала послідовність трагічних подій. Уявіть собі, в останній день перед Різдвом голова Ради Безпеки, радянський посол Воронцов закриває засідання Ради. Наступне засідання Ради відкриває та сама людина – і, о, чудо! – як представник іншої країни – російської федерації. Країни, яка на той момент була відсутньою в Статуті ООН і взагалі у списку країн-членів ООН. У Раді Безпеки не було голосування з цього приводу. На Генеральній Асамблеї голосування не було. Не було офіційного рішення жодного органу, і не через різдвяні канікули. Президент Єльцин лише повідомив ООН про своє рішення, і хтось прийняв це рішення до виконання без публічного обговорення і без голосування. А послу Воронцову вдалося переконати Генсека прийняти під ялинкою його вірчі грамоти як представника росії». Знищення росією десятків тисяч мирного населення в Чечні закінчилася запрошенням її до Ради Європи – організації, що була «задумана як опора, якщо не храм, прав людини». Війна росії проти України, розпочата у 2014 р., і повернення ерефії у 2019 р. до Парламентської асамблеї Ради Європи. До того були Молдова, Грузія, були злочини росії у Сирії, але Захід покладався на політику умиротворення. «Хижаки нападають на тих, хто є або здається слабкішим за них, і після таких нападів у них може розвинутися відчуття смаку до людської крові, й вони стають серійними вбивцями-людожерами. Перехід Росії до агресивного фашистського режиму вже підтверджений її нездатністю утриматися від нападу на тих, кого вона вважає «слабкою здобиччю». Ми всі повинні це зупинити, чим швидше, тим краще».
Але, якщо ви думаєте, що Небєнзя мовчки сидів у залі РБ, витираючи раз у раз хусточкою спітнілу від напруги лисину, то це не так. Він, бідака, не тільки до історії вдався, а й провів величезну дослідницьку роботу в українському інформаційному просторі і просто-таки вразив Раду Безпеки цитатами як українських діячів як минулого, так і сучасності на підтвердження своєї тези про «разгул националізма на Украінє». Цитував (на жаль, важко перевірити, наскільки точно) Дмитра Донцова, Миколу Михновського, а також Ірину Фаріон (якій було присвячено кілька абзаців), Бориса Філатова, Богдана Буткевича, Олександра Турчинова, Петра Порошенка, Михайла Подоляка, Андрія Реву і, звісно ж, Володимира Зеленського. За словами Небєнзі вони (місія рф чи російське мзс) вже навіть підготували добірку висловлювань «представників офіційної влади України, а також відомих і популярних діячів» нашої країни, яку російська делегація має намір найближчим часом розповсюдити як офіційний документ РБ ООН. Для непосвячених зазначимо, що видати такий документ дуже просто: постпред при ООН пише лист Голові з проханням розповсюдити документ, що міститься в додатку до цього листа, як офіційний документ ГА чи РБ ООН. Презюмується, що відповідальність за зміст несе країна, постпред якої надіслав лист. Потім дається вказівка відповідному секретаріату. Документ перекладається усіма офіційними мовами ООН і розповсюджується серед делегацій. А у столицю гордо повідомляється: розповсюджено документ (скажімо виступ чийогось президента на якомусь форумі чи рішення парламенту якоїсь країни) як офіційний документ ГА/РБ ООН. Зусиль мінімум, лише написання листа та підготовка додатку однією з мов ООН. Для росіян це не проблема, їхня мова є однією з шести офіційних, так само, як і китайська. До речі, давно назріває питання, яке варто ставити перед ООН: чому в організації, де діє принцип «одна країна – один голос», витрачається купа коштів і зусиль на переклад мовою, яку вживає лише одна делегація? Тим більше і російські, і китайські дипломати в Нью-Йорку чудово володіють англійською, щоб орієнтуватися в кам’яних джунглях Великого Яблука, навіть якщо у місті є Чайна-таун і Брайтон-біч.
Отже, автор цих рядків принаймні з нетерпінням очікуватиме на той обіцяний Небєнзєю офіційний документ. Зважаючи на те, що у нас сьогодні немає такого політика, такого діяча культури, науки, спортсмена та й взгалі будь-якого громадянина, який би не проклинав російську наволоч останніми словами (можна й цей абзац copy-paste до того збірника), документ становитиме пухкеньку брошурку. Хочеться сподіватися, що відкриватиметься він пісенькою харківських фанатів «Путін – ху%ло», а також міститиме твір нашого незабутнього Кузьми Скрябіна, яку наспівує сьогодні кожна українська дитина, – «Москалі – то хворі люди, лізуть воювати…» і таке інше.
І остання цитата від Небєнзі. Московською мовою, бо це нєпєрєводімо: «…у нас по-прежнему доброе отношение к украинскому народу, украинской культуре и языку. Украинцы – родной и дружественний нам народ». І тому, нелюди, ви нас хочете стерти з лиця землі.
А най би тебе шляк трафив, потворо московитська, як і твого попередника.
Оксана БОЙКО
