Made in Chine:  і ще раз про Китай

З одного боку, наслідки візиту Сі Цзіньпіна до москви і взагалі весь зміст китайсько-російських відносин в стратегічному їх оцінюванні йдуть на нашу користь, а з іншого, з точністю до навпаки. Давайте розбиратись.

Візит лідера КНР Сі Цзіньпіна до москви в останній декаді березня викликав надзвичайно суперечливу реакцію. Мається на увазі насамперед зміст перемовин, їх підсумки та перспективи розвитку відносин між цими двома сусідніми державами.  Я не буду коментувати рашистських експертів, пропутінських аналітиків, які цю подію подали як чергову неймовірну перемогу свого “сонцеликого” в боротьбі із загниваючим Заходом, агресивним блоком НАТО та й взагалі із усією неоліберальною “нечистю”. І далеко не випадковим, я вважаю, є той факт, що саме в ці дні МКС в Гаазі видав ордер на арешт цього “дипломатичного стратега”. Є над чим замислитись і  схаменутись, але це, правда, тільки тоді, коли апарат мислення справний.

В нашому ж експертному середовищі, в тім числі в європейських think tanks можна виділити дві точки зору на сам факт візиту та його результати. Самі по собі вони не існують в чистому вигляді, перемежовуються із відтінками як позитивного, так і негативного контенту, проте в принципі займають полярні позиції. Тобто, з одного боку, наслідки цього візиту і взагалі весь зміст китайсько-російських відносин в стратегічному їх оцінюванні йдуть на нашу користь, а з іншого, з точністю до навпаки. Давайте розбиратись.

Що ми знаємо про Піднебесну? Середньостатистичний школяр України скаже, що це одна із найдревніших, найунікальніших людських цивілізацій — нараховує приблизно 8000 років. Іудеї та перси трохи молодші. Найдревніша в тім числі китайська писемність. На деяких друкарських машинках в Китаї понад 5000 знаків. Що ще? Папір, компас, порох, сірники, шовк, вітряк, водне колесо і ще чай! – це теж китайський внесок в світову скарбницю. Одісея італійського купця-мандрівника Марко Поло до середньовічного Китаю, його спомини яскраво та детально відображають не тільки матеріальну специфіку цієї країни, але і особливий, дійсно загадковий дух її чисельних народів, спільний світогляд яких сформувався як на конфуціанських морально-філософських засадах, так і буддистському вченню.

Що принципово важливо, що цю загадковість китайської душі, на відміну від “відомої” сусідньої душі, дійсно можна впізнати. Китайці дуже приязно, дружелюбно і з повагою ставляться до тих, хто цікавиться їх історією, вивчає мову, щиро хоче зазирнути в їх світ і бути поруч із ними.

Що ще? А студент-історик, сходознавець розповість про багатовікову боротьбу багатостраждального китайського люду за своє національне визволення, територіальну цілісність, державний суверенітет. Розподілений на частини колоніального гноблення між британськими, голландськими, французькими, німецькими, японськими плюс США поневолювачами Китай представляв собою в середині ХІХ століття жалюгідну картину.  Номінальний керівник Китаю — імператор роду Цінь був іграшкою в політичному управлінні Китаєм з боку вищезазначених країн. На території Китаю, в його столиці в Пекіні діяли закони іноземних держав. Так звані settlements, райони розташування іноземних дипломатичних представництв з їх мешканцями, заборонялись для відвідування корінним населенням. Інтенсивна експлуатація багатих природних ресурсів, опіумний бізнес на півдні Китаю неймовірно збагачували Лондон, Париж, Берлин, Токіо тощо. Китайці довго терпіли, але не до безкінечності. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття країну охопило повстання іхетуаней, так зване боксерське повстання, тобто зубожілі, але з патріотичним духом маси, не маючи зброї, голіруч боролись проти закордонних гнобителів.  Потім з’явилась партія національної буржуазії Гоміндан на чолі із Сун Ят Сеном, потім Комуністична партія Китаю, боротьба за визволення набула іншої якості і в 1949 р. Китай здобув незалежність, перетворившись в Китайську Народну Республіку.

Сьогодні майже 1,5 мільярдний по населенню Китай — незаперечний центр світової сили. Поряд із ЄС і США Китай є тим третім слоном, на якому тримається світова економіка, ну, і звісна річ, світова політика. Якось одна експертна група відповідного профілю провела дослідження, щоб виявити яке речення є найбільш вживаним в сучасному світі. I love you виявилось на другому місці. Made in Chine повоювало перше місце.

З усіма своїми внутрішніми проблемами — національно-етнічними, економічними, захисту навколишнього середовища Китай водночас — велетень технологічного прогресу, самодостатня космічно-ядерна держава, атомні підводні човни якої вільно баражують у водах Світового Океану, держава, яка невпинно нарощує свій науково-технічний потенціал і впевнено рухається в майбутнє.

В квітні 2011 року я відвідав Китай в статусі ректора ДАУ при МЗС України, було підписано Угоду про співробітництво з відповідним навчальним закладом МЗС КНР. Під час дружньої вечері напередодні від’їзду до України, мій колега запитав мене: “Що найбільше вразило мене під час перебування в Китаї?”. Якщо чесно, мене вразило все, але найбільше те, що мені кинулось у вічі це — якась неймовірна дисциплінованість і злагодженість в діях китайців. Я не знаю, як це пояснити, але було відчуття, що із сходом Сонця кожен китаєць  знав абсолютно точно куди йти і що йому робити, ніби якийсь невидимий регулювальник давав чіткі команди і вони неухильно та не- вимушено виконувались. Люди, яких я бачив на вулицях Пекіна, були гарно вдягнені, почувались бадьоро, посміхались, справляли враження, що вони абсолютно впевнені в своєму завтрашньому дневі.

І щоб завершити це есе, повернусь до його витоку, до візиту пана Сі до москви. Цитую: “У МЗС України заявили, що слідкують за візитом лідера Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіня до Росії і сподіваються, що лідер Китаю зможе вплинути на Москву”. Які “сильні” дипломатичні заходи — “слідкувати” і “сподіватись”. Як на мене, в Пекін негайно не тільки посла треба надіслати, але і половину міністерства, щоб зранку і до вечора і з вечора до ранку працювали на китайському напрямку.

P.S. І щодо військового співробітництвом між Пекіном та москвою. Вважаю, що це дійсно сильний дипломатичний хід Пекіна щодо захисту своїх інтересів. Пам’ятаєте про мудру мавпу, яка сидить на вершечку пальми і спостерігає як два тигри на березі річки обезкровлюють один одного? А коли в них скінчаться сили, мавпа спуститься на землю і буде володарювати долиною. Це – із сфери realpolitik. Адже невиорані та незасіяні  дипломатичні площі врожаю ніколи не дадуть.

Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол