Люстрація від міністра освіти: Квіт бореться із… ворогами Табачника
Майдан уже вкотре за останні дні нагадує політикам, що люди вийшли на площі не заради звільнення двох-трьох високопосадовців і міграції міністрів у межах кількох міністерств. Основна й пряма вимога Майдану – це люстрація чиновників та вирубування під корінь усієї корупційно-договірної системи, що роками формувалася на всіх щаблях влади
Особливо тут треба звернути увагу на діяльність так званих «народних міністрів», із призначенням яких майданівці нібито погодились, покладаючи надію на здійснення вимог суспільства хоча б на цих людей. Наприклад, робота колишнього ректора Могилянки Сергія Квіта у Міністерстві освіти гучних нарікань не викликає. Новопризначенця і опозиція, і студенти завжди хвалили за «антиТабачну» позицію. Сам же Табачник безкінечно вставляв палиці в колеса підпорядкованого Квіту ВНЗ. А доля має таки почуття гумору… Тепер Сергій Миронович головує у кріслі колишнього ворога. Та чи змінилося від цього щось всередині системи?
Давайте проаналізуємо ситуацію на умовах основних вимог Майдану. Насамперед, де люстрація у Міністерстві освіти і науки? Де кваліфіковані фахівці, які зайняли місця табачникових приспішників? Треба сказати, що всередині самого міністерства кадрових змін або «чисток» майже не відбувається. Так, Квіт робить кілька призначень «на камери», хоча нових облич ми тут не побачимо. Наприклад, за оцінювання знову відповідає Лікарчук, замість призначеної Табачником Зайцевої, а в крісло замісника повернувся Полянський… Хоча з незрозумілих причин тихо сидять на своїх місцях чиновники, які забезпечували всі «темні» схеми колишнього одіозного міністра – від «освоєння» бюджетних коштів на виготовленні «коштовних» підручників до дивних метаморфоз при закупівлі «шкільних автобусів».
Перша жертва «народного міністра»
Треба нагадати, що Квіт таки робить деякі перестановки, які мають показати принаймні видимість принесення на вівтар революції якогось чиновника. Ми вже писали, приміром, що Квіт фактично звільнив ректора Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі Олександра Покрещука, розірвавши із ним контракт . Очевидно, пересічного спостерігача цього конфлікту має тішити думка про те, що поганий-препоганий ректор Покрещук колись видав диплом про другу «вишку» самому Януковичу… Аж у 2001 році.
Хоча тут може краще запитати самого Квіта: може, заодно вже звільнити нинішніх директорів дитсадка і школи, які колись відвідував Янукович?.. Все це виглядає дивним, якщо згадати постійну ворожнечу звільненого Квітом ректора із Табачником. Так, близько року тому Табачник відмовився підписувати контракт із новообраним колективом ректором Покрещуком, майже півроку той був в.о., а університет постійно відвідували комісії з МОНу. Будь-яке звернення від університету (наприклад, про поновлення ліцензування мза спеціальністю «Правознавство») повністю і без вказування реальних причин ігнорувалось. Причина проста – рік тому Покрещук відмовився заходити до кабінету заступника Табачника Суліми, аби «домовитись» як всі…
Можливо, хтось скаже, що Покрещук життя нормального студентам не давав чи на Майдан не пускав? Проте самі ж викладачі ВНЗ, які сьогодні пишуть у всі інстанції на захист ректора, можуть підтвердити, що університет фінансів і міжнародної торгівлі восени 2004 року прихистив біля 300 майданівців, а зимою 2013-2014 років проректори особисто контролювали, чи всі студенти повернулися з Майдану живими та здоровими, чи не треба когось із в’язниці витягати…
Сам Покрещук подвигом це все не вважає і згадувати не любить, бо попри всі революції і вічні «опять власть меняется» намагався просто захистити і студентів, і викладачів, не вступаючи при цьому в жодні кабінетно-конвертні стосунки. Тепер же на посаду ректора без жодних виборів колективу призначено колишнього першого проректора – пана Гвоздецького, звільненого свого часу за зловживання службовим становищем. Крім того, за матеріалами перевірки фінінспекцією Києва проти нього було порушене кримінальне провадження. На цю «дрібничку» звернула увагу газета «Голос України.
За чиєю порадою Квіт вирішив провести такі оригінальні кадрові зміни лишається тільки здогадуватись. Але судячи з того, що команда Табачника досі на керівних посадах – радити в МОН є кому.
Схоже, «радники» просто підставляють Квіта, адже Покрещук – людина загартована у боях з Табачником-Сулімою, і просто здаватись наміру не має. Народного міністра чекає перша скандальна судова справа: звільнений ректор вже звернувся до суду із позовом про незаконне звільнення та відновлення на посаді. Якщо зважати на те, що телефонне право нині застосовується не в таких обсягах як раніше – Покрещук може цю справу виграти. Адже і в роботі інспекції МОНу, і в механізмі призначення нового ректора дуже багато прикладів елементарного нехтування передбачених процедур. Та й колектив університету підтримує Покрещука. Проспілка письмово зверталась до Квіта, прямо вказуючи, що Міносвіти «проігнорувало та знехтувало вибір трудового колективу». Однак Сергій Миронович, як кажуть, «відморозився».
Тож скандал набирає обертів, адже Вчена рада Університету вже звернулась до кабміну та ВР, до Генпрокуратури та Нацагентства з питань державної служби… Кілька Народних депутатів вже спрямували депутатський запит щодо розслідування обставин цієї некрасивої історії.
Шлях інтриг
З цих двох історій точно можна говорити про одне – освітянам явно не щастить з усілякими заступниками… І як ти міністра не називай – народний, ненародний – а люстрацію це не відміняє! Є багато очевидних речей, які можна було б виправити. Як щодо того, аби все-таки звільнити батьків від усяких підручників за 300 гривень? Або відібрати у деяких ВНЗ масштабу «село Гадюкине» всілякі статуси на зразок «національних», отримані в результаті походів до кабінету табачникового заступника? А натомість звернути увагу на тих небагатьох, хто заслуговував би на підтримку МОН?
Ми ж бачимо, що наразі Квіт просто таки вляпується у закулісні інтриги, домовляється зі ставлениками Табачника та зберігає за ними «тепленькі» місця. Якщо Квіт замість розслідування корупційних схем буде дріб’язково мститися тим, хто винуватий лише в тому, що в стінах вишу захищався Янукович, то освітяни та студенти можуть швидко розчаруватись і вказати «народному» на його місце.
Дійсно, непроста ситуація яка склалася в Українському державному університету фінансів та міжнародної торгівлі. До Олександра Покрещука, який донедавна очолював цей навчальний заклад протягом останніх років Міністерство освіти і науки накопичило чимало претензій. І в плані організації навчально-виховного процесу, і в плані дотримання законності у навчальному закладі, і в плані плинності керівних кадрів, і в плані поведінки самого ректора. Якщо перевести сказане на мову фактів, то заклад не був акредитований за четвертим рівнем з 2011 року. Фіксувалися непоодинокі порушення законності, серед яких лідирує розкрадання службовими особами Університету на ремонті даху навчального корпусу 5 мільйонів 300 тисяч гривень. Проректори в навчальному закладі мінятися з карколомною швидкістю. Особливо це стосувалося проректорів з адміністративно-господарчої роботи, термін перебування яких в посаді не перевищував чотирьох місяців, а рекордним є 23 дні. Відносно ж поведінки самого Олександра Олексійовича то не таємницею була його пристрасть до чарчини і нестриманість у поведінці. Якщо ж він хотів посварити підлеглого, то при цьому він «матом не лаявся, а на ньому розмовляв». Легендарними ставали історії про суботні відвідання сауни, яку ректор наказав за державні кошти облаштувати прямо в адміністративному корпусі і після відвідання якої міг пройтися університетським двором в одному рушнику. Чи про забавки з незареєстрованим пістолетом, які закінчилися суїцидальною спробою, на щастя невдалою.
Міністерство освіти це все знало і як могло реагувало. Була спроба в 2012 році не призначити О.О. Покрещука після закінчення контракту виконуючим обов’язки. Витримки високопосадовців вистачило рівно на місяць. Була доповідна колишнього керівника Державної інспекції навчальних закладів з пропозицією не укладати контракт з Покрещуком О.О. з огляду на низку порушень ним допущених. Міністерство місяць перебувало в роздумах і– як ви собі гадаєте? Правильно – уклало з ним контракт. Щоправда не на п’ять, а на три роки, чим Олександр Олексійович були дуже незадоволені.
Дивною ситуація може видатися лише для тих, хто не був ознайомлений зі зв’язками ректора. А ознайомлених чимало оскільки він ними любив похвалитися. Це і В.П. Пустовойтенко і В.В.Рибак і О.Л.Лукаш і Азарови – як молодший так і старший. Фраза «Янович прикриє» лунала з його вуст частенько.
Та часи подібних прикривань пройшли. Ситуація вийшла за межі навчального закладу, стала предметом для розгляду на засіданнях двох комітетів Верховної Ради і обумовило направлення до вишу ще одної перевірки, яка і виявила численні порушення Покрещуком умов контракту
Так, в порушення вимог наказу Міністерства освіти і науки України та вимог контракту у 2013 і 2014 роках Олександр Олексійович встановлював щомісячне преміювання себе та проректорів без погодження з Міністерством освіти і науки України. За ситуації, коли працівники бачили премію один раз на рік і то у двохсотгривневому розмірі, щомісячне чотирьохтисячне заохочення м’яко кажучи дивує.
Без погодження з Міністерством освіти і науки України, в порушення Контракту, всупереч вимогам Штатного розпису університету, ректор призначив проректором з науково-педагогічної роботи, економічних та соціальних питань Ярину Шаповал, яка не має ні наукового ступеня ні вченого звання, а проректором з науково-педагогічної роботи Сергія Шевченка кандидата філософських наук. При цьому зауважимо що означений штатний розпис вимагає, щоб проректори мали науковий ступінь доктора наук або вчене звання професора
Зафіксовані факти коли протягом тривалого відрізку часу Покрещук О.О. не викладав закріплені за ним дисципліни, однак заробітну плату сумісника отримував у повному обсязі. В принципі Покрещука ніхто ніколи не бачив в аудиторії
Встановлені численні факти порушення трудового законодавства щодо фіксування робочого часу ректора, який перебував у відрядженнях, на лікарняному, у відпустці, а відповідно до табелів обліку робочого часу йому проставлені повні робочі дні. Доходить до того, що за документами Покрещук О.О. в один і той же день перебуває у відрядженні, на лікарняному і на роботі.
На території Університету перебуває кіоск та функціонує лазня (сауна). При цьому ніяких дозвільних документів отримати не вдалося.
І це, зауважимо, – лише одна, остання перевірка.
Вражає і перелік кримінальних проваджень, які стосуються тих, чи інших порушень законності в Університеті
Проаналізувавши дії Покрещука О.О. як ректора та професора кафедри стає незрозумілим, які ж пріоритети у цієї людини. Можливо він чекає повернення Януковича і Азарова, або просто вважає, що він зможе працювати в університеті, який йому належить на праві власності?
В газеті «Голос України» надрукована стаття, яка виправдовує Покрещука О.О. і слід зазначити, що Покрещук О.О. похвалявся також що будь-яка інформація яка йому потрібна буде надрукована в «Голосі України» адже головний редактор його давній друг.
Щодо проректорів, які підписали звернення то вони працюють по два три місяці (крім Ястремського О.) і не виключена можливість, що вони будуть звільнені одразу ж після повернення Покрещука О.О.
І насамкінець. Міністерством освіти і науки України одночасно з розірванням контракту оголошено конкурс на зайняття вакантної посади ректора. Трудовий колектив університету під час виборів його керівника матиме всі можливості реалізації свого права щодо вибору ректора навчального закладу з дотриманням норм законодавства та відповідно до демократичних європейських цінностей.
Міністерством освіти і науки України було забезпечено контроль за дотриманням вимог чинного законодавства під час проведення виборів.
На пост первого проректора Национального авиационного университета снова назначили
М. Луцького. Если кто не в курсе, то это кум Табачника. Было бы странно если бы Квит про это не знал. В связи с этим вопрос, про что думает Квит, если во власть снова приходят люди бывшего министра и каким образом они получают эти должности?
П.С. Ольга, Квит пока своими действиями и шагами ближе к люстрации, чем к званию “…на редкость удачная фигура министра”.
Деятельность Квита на должности министра требует поддержки. Он производит замену кадров разумно, а не просто шапко-закидательски – давайте просто менять. А замена Покрещука тоже обоснована. Дружил или не очень дружил с Табачником не повод для индульгенции или для люстрации. Квит – на редкость удачная фигура министра. И подходы к реформе образования у него комплексные.