Литвин у Москві здивувався, розгубився і розпереживався

«..Украина – проблемное недоуспешное образование, что балансирует между другими противоборствующими государственными институциями, которые с разных сторон поддерживают Украину, благодаря ее невнятности.»

Володимир Литвин, екс-спікер Верховної Ради, з виступу на конференції «Российско-украинские отношения: реалии и перспективы», мовою оригіналу (записано й оприлюднено Арсеном Аваковим)

Ееееее… Хтось щось зрозумів? Що це було? Точніше, що сталося з нашим аксакалом? Із світочем розуму, мудрості та врівноваженості, який ніколи раніше не скаржився на здоров’я – крім того, що йому повсякчас і нестерпно боліла Україна. Особливо під час передвиборчого загострення. От і доболілася, фініш.

Доволі тривожний симптом, що називається сплутаністю свідомості. Він виражається в частковому або повному дезорієнтуванні у просторі та в часі, у розгубленості, прояві здивування, важкості у фіксуванні уваги, уповільненні реакцій і сприйняття, бувають уривчасті безглузді переживання. Сплутаність свідомості може бути ознакою багатьох недугів: алкогольного синдрому й інтоксикації пігулками, це також і хвороба Альцгеймера, енцефаліт, менінгіт, метаболічні розлади, епілептичні сутінкові стани, старечі й інші ураження головного мозку тощо.

Незрозуміло, куди дивляться лікарі. Адже депутати, якщо нам не зраджує памʼять, двічі на рік проходять повний медогляд. То невже ані психіатр, ані невролог не побачили у поведінці Володимира Литвина нічого підозрілого, дивного, неприродного? З іншого боку, їх можна зрозуміти. Бо якби побачили та ще й зафіксували це у картці – наступного дня вони б там просто не працювали. Кому ж хочеться гірку правду про себе знати?

Між тим жарти жартами, але стан людини може бути серйознішим, ніж здається на перший погляд. І призвести до дуже плачевних наслідків. Ми погортали медичну літературу та жахнулися, адже йдеться все-таки не про звичайного пацієнта. Ось деякі витяги з довідників:

«Больной с выраженной спутанностью сознания проводит много времени в праздности и может совершать неуместные поступки.

Реакции замедляются и становятся нерешительными, больному бывает трудно поддерживать беседу.

Нарушается восприятие, что приводит к неправильному определению голосов, известных предметов и деятельности других людей.

Часто бывает трудно разобрать, галлюцинирует ли больной, т. е. слышит звуки и видит предметы, которых не существует, или же просто неправильно истолковывает явления, происходящие в окружающей его среде.

Неадекватное восприятие и забывчивость приводят к тому, что больной постоянно пребывает в состоянии замешательства.

Будучи не в состоянии узнавать окружающее и утратив ощущение времени, он по нескольку раз повторяет одни и те же вопросы и делает одни и те же замечания.

На поздних стадиях спутанность сознания сменяется ступором и в конце концов комой».

Ви теж побачили між рядками стражденне обличчя Володимира Михайловича? І теж переконалися, що екс-спікер у серйозній небезпеці, а тому потребує негайної допомоги лікарів? Якщо пустити все на самотік – страшно навіть і подумати, що може статися. Так що переконливо радимо депутатським ескулапам звернути прискіпливу увагу на стан його здоров’я. Навіть можемо підказати, що варто робити у першу чергу. Знову-таки, ніякої «отсєбятіни», все взято з медичних джерел:

«Иногда больного приходится фиксировать. Этого, впрочем, лучше избегать, позволив больному свободно передвигаться в ограниченном пространстве. Большие календари, постоянное общение с больным и поддержание в нем веры в выздоровление – незаменимые компоненты лечения, нередко значительно улучшающие поведение. Если этих мер недостаточно, начинают медикаментозное лечение. Чаще всего при спутанности сознания применяют нейролептики. Нередко используют галоперидол».

…Утім, щоб не надто вже опускати феофанівських лікарів, які прогледіли початок небезпечного захворювання у видатної людини, зауважимо – є ще одне пояснення неадекватному висловлюванню політика. Те, що будь-який політичний труп  якось негарно тхне – саме по собі питань не викликає. Особливо – якщо він є «правонаступником» цього… ну того самого, що не тоне (і теж смердить неабияк). Але коли замість тихенько тхнути собі під ніс, він робить це публічно та ще якось нерозбірливо, висновки напрошуються самі собою. «Покійник» ще сподівається хоч трохи «воскреснути», але не знає, кому та де треба лизнути, щоб не схибити. І росіянам сподобатися, і неньку не образити. І рибку з’їсти, і все інше встигнути. Думаєте, легко? Тому і «ізвєртєлся на пупє», як співав колись Висоцький. Звідси – і «проблемное недоуспешное образование», і «невнятность», й інша словесна «бєлібєрда». Все дуже просто пояснюється.

У будь-якому випадку шкода чоловіка. Не від хорошого життя він так заговорив – від відчаю, розгубленості та безсилля. Бідний Вовик…

А галоперидол все-таки не завадить.