Лимонов написав вірш про Україну
Письменник та публіцист Едуард Лимонов написав вірш про Україну.
У творі Київ – «багряний», а Україна – «слов’янська королева». Лимонов згадує Гоголя, Бандеру, Махно. Себе він величає сином-баламутом, якого Україна поки не чекає, але дочекається в кінці. Лимонов ностальгує за молодістю, мовляв, юнацтво, дівчата, темні ночі; називає своє справжнє прізвище – Савенко і справжнє прізвище свого кумира Льва Троцького, якого копіює багато в чому. Вірш Лимонов виклав в Живий Журнал 26 травня, зробивши помітку: «Украiна, також як і Киiв, пишеться з двома точками над i, але на моїй клавіатурі такого знака немає».
Текст вірша без змін
УКРАIНА
…женщин с натруженными руками,
мявших сиськи коров,
там, под кровавыми облаками,
Киiв лежит, багров…
Родина дедов с большими усами,
Синих небес жупан,
Полон был жiнками, та чоловiками,
Твой Украiна, капкан…
Твой,Украiна, мой Украiна,
Чертополох да бурьян,
Вот ты и вырастила себе сына,
Сын оказался смутьян…
Гоголь- направо, Бендера – налево.
В херсонских степях, – Бронштейн,
Ты же славянская королева.
Днепр, – как Дунай и Рейн…
Что за алхимики здесь бродили!
Юный Махно, террор,
Сковороду наизусть учили,
Но красный Бронштейн хитёр…
Батьки по пыльным шляхам в тарантасах,
Наш лучший брат, -“максим”,
Да бурсаки в молодецких рясах,
Нам бы всем быть таким…
Юной эрекции сила божья,
Благослови девчат !
Сладко измученные межножья
Долго потом болят…
Ненька моя, рiдна мати ночная,
Сына ты ждёшь на крыльце,
Лампы мучительно не зажигая,
Чтобы зажечь в конце…
Прийде ще час, ты про мене згадаешь,
И расплескав самогон,
“Добрий козак був Савенко !”, признаешь,
низкий ему поклон…
За матеріалами podrobnosti.ua
