Луцьк. Місто з претензіями

ПіК відроджує «Провінційні хроніки». Першим об’єктом дослідження став Луцьк.

Серед міст, які можна вважати своєрідними туристичними зірками на мапі України, на початку кожного літа розпочинається боротьба за туриста. Хоча перелік історичних центрів відомий: вишуканий Львів, що виблискує підкресленою «європейськістю», веселий «фестивальний» Кам’янець-Подільський з відбудованим лубочним Старим містом, різнобарвні Чернівці з унікальним австрійським середньовічним архітектурним шармом… Взагалі українська Вікіпедія видає у розділі «туристичні міста» всього дев’ять назв.

ПІК, вирішивши відродити колись популярну рубрику «Провінційні хроніки», отримав місто для старту цілком випадково. Ми побачили в Києві біг-борд з якого журнал «Український туризм» рекомендував відвідати Луцьк. Не дивлячись на певний дизайнерський архаїзм зображення, ми вирішили пристати на пропозицію.

Перше враження –місто із претензією. Вїзжаючи трасою із Києва, ви побачите причеплену до покажчика «Луцьк» дощечку із логотипом Євросоюзу. Або чимось таким дуже схожим. Пізніше таке ж зображення ми побачили на прапорі в робочому кабінеті мера міста Миколи Романюка. Виявилось, що це – нагорода ПАРЄ за міжнародне співробітництво.

Своє знайомство з Луцьком ми саме і розпочали з розмови з міським головою, про яку домовились напрочуд легко. Мер – людина, безперечно, цікава.

Микола Романюк справляє дивне враження, поєднуючи у собі два практично неспівставні образи. Він часом може здатись класичним «міцним господарником», але  і рис, притаманних сучасному прогресивному управлінцю та політику тут також вистачає. Почувши назву рубрики – «Провінційні хроніки» – мер напівжартома образився та миттєво видав абсолютно непровінційну цифру інвестицій, які залучив до Луцька:  «На липень ми вийдемо на залучення до міського бюджету порядку мільярда гривень зовнішніх запозичень! Це гроші ЄБРР, Європейського інвестиційного банку, Світового банку, Фонду чистих технологій. З мільярда десь 330 мільйонів – це будуть грантові кошти».

 

«Ідилічна» політика

Повне незнання міської специфіки примусило розпочати розмову із тем, продиктованих відомостями, на яких зосереджуються центральні ЗМІ пишучи щось про Луцьк (а таке буває нечасто). Ми запропонували меру поговорити саме про ці інформаційні «реперні точки». А вони, треба сказати, виявились зовсім не туристичними.

Луцьк взагалі-то у столичних політичних колах вважається вотчиною олігарха Ігоря Коломойського. Достатньо сказати, що Волинську облраду повністю окупував «Укроп», а очолює нині її найближчий соратник Коломойського – Ігор Палиця. «Укроп» також відкусив добрячий шматок і у міськраді, провівши 15 депутатів – це нині найбільша фракція (при тому, що у минулому скликанні це місце було за «Батьківщиною») . Мер міста, який балотувався на останніх виборах від провладної «Солідарності», має в міськраді всього 8 депутатських багнетів.

Отже, перше питання стосувалось міської політики, адже такі політичні розклади примушують згадати старий анекдот про Кравчука, який в дощ примудрявся ходити «між краплинами».  

Але мер, такого скепсису не підтримав. Зауважив, що дуже не любить говорити про політику, «Але куди я від цього подінусь… Міський голова повинен бути поза політикою, але в наших реаліях таке не вдається. Хоча в Європі та Світі немає такого».

Романюк приводить показники:  15 депутатів від «Укропу», 8 – «Солідарність», 5 – «Свобода», 4 – «Батьківщина», 4- «Самопоміч», 3 – «Радикальна партія», 3 – «Народний контроль». Натякаючи на те, що тут є місце, аби балансувати.

– Дуже нечасто буває, коли блокуються пропозиції міського голови або виконавчого комітету. Якщо взяти у відсотках, то ми не доходимо згоди хіба що у п’яти відсотках випадків. Тобто я не вбачаю, що у ситуація є складною.

Але опис цієї ідилічної картини Романюк завершив словами «…Хоча у нашому житті буває все».

 

Під мерським оком

Нині тема корупції є збоченим трендом: щодня ЗМІ пишуть про чиновницькі, прокурорсько-суддівські хабарі, тендерно-відткатні схеми. Але при тому, що на сайті Луцької прокуратури можна побачити певні приклади, вони якісь дрібні та мляві. Тобто Луцьк є одним з небагатьох обласних центрів, який не продукує гучних корупційних скандалів.

– Корупцію побороти неможливо, ви це прекрасно знаєте. – відповідає на це зауваження Микола Романюк. – Назвіть мені країну, де б повністю побороли корупцію… Метод єдиний і дуже простий – створювати такі умови, за яких можливості для корупційних проявів мінімізуються. Що стосується послуг, які повинні надавати населенню  Міськрада, комунальні підприємства, облдержадміністрація, представникі центральних органів влади – всі вони йдуть через Центр надання адміністративних послуг. І на сьогодні по кількості послуг, які надаються цим центром, жодне місто (я відповідаю за свої слова!) не має аналогів. Адміністратору все одно, з якою заявою ви прийшли: потрібна вам довідка з місця проживання чи ви бажаєте оформити земельну ділянку під своїм будинком, отримати якийсь дозвіл чи зареєструвати підприємство, оформити новий біометричний паспорт – у вас приймають документи, і все! Далі ви просто чекаєте СМС – коли можна прийти забрати готовий документ. Я не впевнений на 100 відсотків, що це вже повністю все корупційне закрило, але в будь-якому разі сильно обмежило…

Мер демонструє монітор, встановлений на робочому столі – він може бачити і слухати все, що відбувається у кожній кімнаті Центру адмінпослуг: «Я можу це контролювати навіть із машини!» Відповідні служби у міськраді постійно споглядають за цим антикорупційним акваріумом.

На третій поверх, де  розташовані управляння архітектури, земельних питань, підприємництва та інші, які традиційно вважаються зоною корупційного ризику, проникнути не може навіть людина з посвідченням Народного депутата – переконує Романюк. «Аби отримати консультацію – внизу є приміщення, де ведуть прийом відповідальні особи. Де і я веду прийом, заступники. За склом, під аудіо та відеозапис».

Романюк явно любить розказувати про свої антикорупційні досягнення і веде далі – до реалізації повної відкритості міської влади, в тому числі і в тендерно-конкурсній та політичній «зоні ризику».

– Серед обласних центрів в Україні ми першими перейшли за закупівлі підрозділами міської ради, а зараз переходимо на закупівлі комунальними підприємствами через систему «Прозоро». З часу приходу в міську раду, коли я був обраний міським головою, була опублікована інформація (вона постійно оновлюється), по все, що є в міського голови, його заступників і всіх працівників міської ради. Дачі, хати, машини, зарплати… Бюджет міста, рух коштів – також є на сайті міськради. Невдовзі навіть окремі платіжки можна буде побачити. Всі проекти рішень, засідань виконавчого комітету, публікуються на сайті Ради за три дні. Всі проекти рішень міськради публікуються за 20 днів. Засідання виконкому і засідання сесій ідуть в режимі онлайн. Якщо не встигли подивитись, – на сайті є повний відеоархів, можна знайти запис будь-якого засідання. Повністю.

 

Про гроші

Мінімізація корупційних ризиків є нині для міста не тільки даниною модному тренду боротьби з хабарництвом, можливим лукавим перерозподілом ринків та «схемами», а й нагальною необхідністю. Адже місто нині бере на себе велику кількість фінансових зобов’язань: Луцьк ступив на шлях запозичень.

– Ми працювали більше двох років над проектом модернізації централізованого опалення в Луцьку – всього котельного господарства, мережі, бойлерних, централізованої системи управління. Домовились про кредит 10 мільйонів євро на 13 років. Плюс додається грант – 4 мільйона євро. Грантові кошти по умовах ЄБРР ідуть на велику котельню, яка буде забезпечувати у міжолпалювальний період гарячою водою мікрорайон із 20-тисячним населенням. І у 230 будинках будуть встановлені індивідуальні теплові пункти. Сам кредит складається з двох частин. 7 мільйонів євро дає ЄБРР із ставкою до 6 відсотків річних і 3 мільйона під 0, 75 відсотка річних. Через 3 роки ми маємо починати повертати ці кошти в цілому десь під 4,3 відсотка річних. Будь-який банк не ризикує грошима. Тому спочатку аудиторська фірма «Рамболь» провела в Луцьку аудит і дала заключення, що можна давати цей кредит з точки зору окупності проекту і повернення грошей. Тобто все було прораховано – саме за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій на котельному господарстві істотно падають видатки, а доходи, які залишаються на попередньому рівні, дозволяють віддати кредит. Зараз ми працюємо з Європейським інвестиційним банком над схожим проектом у галузі водопостачання – 10 мільйонів євро на 30 років під 1,2 відсотка річних. Свердловина, насосні станції, очисні споруди… Цей проект у нас в роботі на етапі техніко-економічного обґрунтування. Основне, на що робимо удар – впровадження енергозберігаючих технологій. Це важливо не тільки для економії коштів, а взагалі – для майбутнього. Мова іде про повну термомодернизацію закладів освіти, медицини і культури. Ми серйозно працюємо з міжнародною фінансовою корпорацією «Нефко» – зараз в роботі проект повної термомодернизації 4 шкіл та 4 дитсадків – дах, стелі, вікна, електромережі, індивідуальне тепло. Зниження енергозатрат на споруду – 50 відсотків. В школі тепло, є можливісь регулювання температурного режиму. Зараз опрацьовується проект, що передбачає вже 30 об’єктів бюджетної сфери. Плануємо за 3-4 роки здійснити повну термомодернизацію бюджетних закладів.

 

Також з ЄБРР та Європейським інвестиційним банком працюємо по придбанню нових тролейбусів.

Луцький електробум

Тут переходимо до ще одної, достатньо неочікуваної  медійної теми, пов’язаної з Луцьком – електротранспортом. Захоплення луцького мера тролейбусною темою не є новиною. Як і те, що Луцьк претендує на першість у створені електроавтобусів. Принаймні відомо, що один електробус вже їздить міським маршрутом. В цьому він обігнав навіть Львів, де презентували створення власного електробусу, але до його практичного використання справа так і не дійшла.

Щодо автобусу – дивно, але виявилось, місто не має до цього стосунку. Хоча мер відреагував на запитання із цікавістю та обізнаністю, розказавши, що луцький електробус є досягненням одної приватної структури, яка далі працює над цією темою.

Але тролейбуси, здається, Миколі Романюку ближчі та зрозуміліші. В них він бачить екологічний порятунок міста.

– Колись було в Луцьку 102 тролейбуси, коли я прийшов міським головою – залишилось 23. 95 відсотків з яких двічі пройшли термін експлуатації. Мета, ідея  – максимально звільнити місто від маршруток, замінивши їх на тролейбуси. Але власних коштів міського бюджету на це не вистачає, тому мова іде про залучення коштів, зокрема, одним із проектів передбачене придбання 27 нових тролейбусів. А поки ми почали працювати таким чином. У Луцька є місто-партнер у Польщі – Люблін – (взагалі Луцьк має на сьогодні 17 міст-партнерів у 10 країнах). Цьому місту, як всюди в Польщі, дуже багато коштів дає Євросоюз. В бюджетах польських міст 60-70, часом до 80 відсотків – кошти ЄС. Нам так не жити, принаймні на сьогоднішній день, але разом з тим – чому б якось і не скористатися? Люблін отримав кошти на повне оновлення транспорту, і ми домовились забрати в них тролейбуси, звичайно, після капремонту. Якщо новий тролейбус коштує десь 4,5 мільйона гривень, то ці польські тролейбуси нам спочатку продавали по 65 тисяч, сьогодні – по 150-200 тисяч гривень! І ми вивільняємо маршрути під ці тролейбуси. Скажімо, з кільцевого маршруту вже прибрали всі дизельні автобуси, пустили на маршрут – за півроку вони себе окупили. На кінець літа плануємо звільнити ще 2 маршрути від автобусів. Тобто максимум екологічного транспорту в місті – це наша мета…

 

У наступній частині цього матеріалу ми, нарешті, дійдемо до теми туристичної привабливості Луцька. Точніше, до перспективи появи такої привабливості. Бо поки що в цій темі місто зробило лише початкові кроки – і це визнає навіть сам мер.

Далі буде.