Лех Валенса: «Євросоюз не може ігнорувати Росію. Фіаско переговорів ЄС із Україною було очевидне»

«Європейський Союз не хоче України. Боїться її сільського господарства», – сказав в інтерв’ю Rzeczpospolita колишній президент Республіки Польща Лех Валенса

Rz: Чи стоїть Україна перед шансом визволення з обіймів Росії та зближення з ЄС?

Лех Валенса, колишній президент РП: Революції в Україні не буде. Дуже невдало була підготовлена Угода між Україною та ЄС. Не допоміг і сам Євросоюз. Не допомогла Польща. Проблема буде зростати. Не бачу там вождя. Не бачу єдиного великого суспільного руху. Загальної партії чи угрупування, яке могло б повалити владу. Бачу українське фіаско. Кермували непрофесійно.

– Якби був там Лех Валенса, не дійшло б до зіткнень і ситуація виглядала б краще?

– Очевидно, що так. Інакше б тлумачив ситуацію і ставив завдання. Україна має прем’єра і президента, обраних демократичним способом на демократичних виборах. Протестуючі навіть за найсправедливішу справу не можуть ламати демократію, бо вранці її будуть ламати інші, але вже проти них. Україна не може повалити владу не демократично, бо навіть дефективна, але демократія є здобутком цього народу. Проблема з Росією дуже серйозна. Європейський Союз не в стані заповнити економічний розрив із Росією. І маю враження, що взагалі не хоче. Якби Євросоюз хотів, то міг би довести Путіну, що Україна в ЄС стала б добрим заробітком для Росії і ті, хто виступає проти вступу України, той виступає проти Росії. Якби ЄС раніше набагато більше постарався стосовно України, то Росія б не ставала нині перепоною. Путін захищає інтереси власної держави. ЄС не запропонував йому нічого кращого.

– Чи може Україна звільнитися з-під ярма Росії?

– Вірогідно, що так, але скажу навпаки, що Путін мусить бачити і мати в цьому інтерес. ЄС повинен показати, що чим більше буде заробляти Україна, тим це буде кориснішим для Росії. Кращі умови ЄС лише для України нічого не дадуть. Проблему потрібно бачити системно. Євросоюз не може ігнорувати Росію. Фіаско переговорів ЄС з Україною було очевидне. Погано здійснювалися переговори.

– Олександр Квасневський із Петом Коксом провели багато часу на переговорах.

– Результатом переговорів Квасневського стала поразка. Європейський Союз не хоче України. Підіймає на прапор Юлію Тимошенко, а не лауреата Нобелівської премії миру з Китаю Лю Сяобо. Не тією дорогою! Бо героєм є Нобелівський лауреат із Китаю, за якого ЄС не бореться. То які успіхи можемо досягати як Європа?!

– Яке враження на Вас справив Віталій Кличко?

– Кличко, якщо здобуде владу на вулиці, то так само швидко її втратить. Вулиця його винесе, вона ж його і стратить. Занадто великий хаос опанував Україну. Я мав за своїми плечима 10 мільйонів людей та інші засоби. Україною не вдасться керувати як на рингу. Потрібно мати команду і підготовку. Симпатією та серцем я з українським народом і за Кличка, але цей народ має бути підготовленим до зміни влади і політики. Не бачу, щоб Кличко був підготовлений до керівництва. Нехай відбудуться засідання круглого столу, бо має відбутися діалог і повинні бути мудрі лідери. Сила України не зміниться. Нехай єесівські, водночас й польські, експерти засідають за круглим столом у статусі спостерігачів і допомагають у розв’язанні проблем. Нехай ЄС стоїть на сторожі прозорості внутрішнього діалогу в Україні.

– Прем’єр України просить в ЄС 25 мільярдів євро.

– Нині Євросоюз не може давати Україні жодних грошей. Живих грошей не можна давати політикам без контролю та програм. Там, де йдуть гроші до правлячих рук, там є корупція, марнотратство і проїдання ресурсів. Люди тих грошей не відчують. Українці потребують хорошої вудки, а не зіпсованої риби. Нехай українські капіталісти, які співпрацюють із Росією, шукають можливості співпраці з ЄС. Нехай шукають, як замістити одну співпрацю іншою, і тоді нехай Євросоюз інвестує в українців, а не в політиків та уряд. Кредит може не підлягати поверненню, якщо інвестиція була успішною. Або українські капіталісти будуть платити менші податки. Експерти це можуть підрахувати. Про все можна мудро домовитися. Але ЄС бракує концепції діалогу з Україною.

– Польський уряд проспав? Блискавично не реагував, аби допомогти опозиції, а першим на Майдані з’явився Ярослав Качинський.

– Качинський поїхав до України робити свою політику. Не вірю в добрі наміри Качинського. Не запропонував Україні нічого мудрого, лише санкції та повалення демократично обраної влади вулицею. «Право і справедливість» підбурює український народ, не пропонуючи мудрих рішень. Між іншим, Качинський відповідальний за патову ситуацію в Україні.

– Іншої думки Адам Міхнік і Дональд Туск, які вітали Качинського.

– Нехай Качинський скаже Кличку, що його любить і шанує, та при цьому нехай додасть, щоб той якнайшвидше організував собі експертну команду і за круглим столом нехай шукає демократичне порозуміння та діалог. А що зробив Качинський? Підпалює атмосферу ще більше, коли після емоцій у добрій справі має наступити діалог. Кожна війна повинна закінчитися за столом перемовин.

– Але ж це українці кричали на Майдані до Качинського: «Ярослав, Ярослав!»

– Люди на віче викрикують різні речі. Деяким цього достатньо з політичного розрахунку.

– Водночас у Польщі Качинський має багато прихильників. Лідирує в опитуваннях із «Громадянською платформою».

– Качинський гуртує навколо себе розчарованих і незадоволених людей, але коли прийде до влади, то ці люди не стануть моментально щасливими і не стане їм краще жити. А Польща втратить чергові роки <…>.

Переклад (зі скороченнями) з Rzeczpospolita  

Володимир Олійник