Лавров в Радбезі: панихида по російській дипломатії

Відкрита дискусія про захист принципів Статуту ООН під головуванням його головного порушника пішла не так, як розраховували в Москві.

Як і очікувалося, російському міністру Лаврову дозволили прилетіти до Нью-Йорка на засідання Ради Безпеки ООН 24 та 25 квітня.

США видали візу підсанкційному Лаврову, бо за угодою з ООН вони зобов’язані надавати можливість представникам держав-членів відвідувати засідання Організації.

Відкриту дискусію 24 квітня про захист принципів Статуту ООН Москва планувала на міністерському рівні (навіть запрошення розіслали). Проте, окрім Лаврова, в засіданні взяло участь аж 4 (чотири!) міністри. З них троє членів Радбезу (ОАЕ, Габон та Гана) та ще кубинський колега Лаврова. Навіть такі клієнти Москви, як Білорусь, Еритрея, Венесуела та її партнери по ОДКБ, ШОС та БРІКС, міністрів не прислали. Цікаво, в Кремлі це оголосять проривом дипломатичної блокади, чи вдадуть, що нікого й не кликали?

Лавров, наслідуючи свого хазяїна, зайшов в залу останнім, коли його вже трохи зачекалися, та похмуро вмостився в кріслі головуючого. А були ж часи, коли він приходив ще до початку засідань й довго ручкався та жартував з послами!  Лавров роками здирав з себе дипломатичний лоск і нарешті явив свою справжню мармизу кремлівського гучномовця з манерами трамвайного хама. Про що з таким говорити?

Виступ Лаврова, неначе списаний у Соловйова, лише підтвердив таку його репутацію. Путінський міністр вивалив на учасників засідання купу пропагандистського варева з брехні та маячні, яким вже кілька років годують росіян. Присутнім таке «частування» не сподобалося. Натомість вони нагадали Лаврову, що саме Москва порушує усі принципи Статуту ООН, які вона удавано захищає, та порадили РФ перейти від слів до діла й забратися з України згідно з вимогами резолюцій Генасамблеї ООН та ухвалою Міжнародного суду. А постпред США ще й нагадала, що Москва утримує в заручниках американських громадян та запропонувала Лаврову подивитися в очі присутній у залі сестрі засудженого у РФ морського піхотинця Пола Вілана. Лаврову ця пропозиція аж ніяк не сподобалася і він не знайшов нічого кращого, як відповісти латентним хамством: «Я, як ввічливий головуючий, незважаючи ні на що, подякую представникові Сполучених Штатів».

Жорстко на засіданні виступали  не тільки західні делегації, але й представники глобального Півдня, від імені якого намагається говорити РФ.  постпред Еквадору заявив, що жоден з наведених Лавровим приводів для нападу на Україну не має правової основи й не підтримується Статутом ООН. Далі посол Ернан Перес Луз нагадав путінському міністру, що Статут — єдиний, неподільний та однаковий для всіх. Бо немає окремого Статуту ООН для Заходу чи Сходу, для Півночі чи Півдня.  Лавров, який тільки що відвідав Латинську Америку, ніяк не чекав такої заяви від її представника в Радбезі.  Від несподіванки він так збентежився, що вискочив із зали «покурити».

Зрештою Лавров збагнув, що відкрита дискусія про захист принципів Статуту ООН під головуванням його головного порушника пішла не так, як розраховували в Москві, й після обіду на засідання не прийшов. Посадив головувати свого заступника, а сам з Небензею кудись подався. Може на шопінг?

Відкрите засідання Радбезу 25 квітня РФ присвятила Близькому Сходу у сподіванні, що на неї приїде Держсекретар США Блінкен. Московити дещо недолуго натякали на бажання Лаврова зустрітися з колегою, мовляв, «якщо виникне такий запит на зустріч, міністр буде готовий зустрітися з Держсекретарем».  А Блінкен натяк проігнорував і на засідання не приїхав. Отже, сподівання РФ на переговори з Держсекретарем, або бодай на можливість перетнутися з ним десь у коридорі, розвіялися як ранковий туман.  РФ так переймалася зустріччю з Блінкеним, що забула про Близький Схід  і запланувала засідання на день, коли Ізраїль відзначає Йом Ха-Зікарон або День пам’яті полеглих у війнах Ізраїлю і жертв терору. Ізраїль просив перенести засідання, та дарма — графік російського міністра виявився важливішим.  А тому постпред Ізраїлю при ООН поставив на столі Радбезу свічку пам’яті по загиблих, сказав, що в цей святий день він не збирається вислуховувати брехню та звинувачення на адресу своєї країни та й пішов із зали.

У повітрі посмішкою Чеширського кота зависло запитання: навіщо треба було відчайдушно домагатися візи, щоб потім облизня зловити та ще й так зганьбитися?

Як казав Свирид Петрович Голохвастов: «Но…зачєм же?! Ето ж ведь очень і очень! Да!… Да!, Но … нєт!»

Олександр МАЦУКА, дипломат, керівник Секретаріату Ради Безпеки ООН 2012-2016