Кузьмін проситься до ОБСЄ на тимчасову роботу
Китайське прокляття «Щоб ти жив в епоху перемін» в українських реаліях дещо втрачає свій початковий зловісний зміст і набуває зовсім протилежного. Тому що ця сама епоха, окрім відповідних моменту сумнівних принад, дарує нам подекуди унікальну можливість спостерігати за яскравими метаморфозами «колишніх»: карколомними перетвореннями гігантів на карликів, слонів – на комах, мисливців – на здобич. А грізних творців людських доль – на недолугих арлекінів у смішних ковпачках
Скажімо, чиє патріотичне серце не порадіє, споглядаючи зворушливий процес перетворення могутнього колись заступника генпрокурора Рената Кузьміна на провінційного клоуна? Замість того щоб тихенько зібрати «нехитрі» пожитки і під шумок змитися із країни від гріха подалі (поки Правий сектор не роздуплився), Ренат розвернув бурхливу «політично-миротворчу» діяльність. Очевидно, з метою хоч якось наростити електоральну підтримку. Бо з ганебним 1% пхатися в президенти якось не зовсім і пристойно. Що потім розповідати онукам? Не однією ж «Муркою» їх розважати… От і старається чоловік заслужити повагу нащадків, намагаючись без мила пролізти всюди, де передбачається велике скупчення телекамер і широкий суспільний резонанс. Але без мила не виходить. В усякому разі ще ніхто належним чином не оцінив ренатові потуги. Замість того, аби прислухатися до мудрих федерастівських порад колишнього заступника Пшонки, його ввічливо посилають за відомим маршрутом.
Не інакше підступна влада зводить з Кузьміним рахунки. (Та й Юля-воля не може забути про роль пшонкиного заступника у драматичному повороті її долі). У квітні екс-заму не дали висловитися на громадських слуханнях з приводу змін до Конституції, а 14 травня не дозволили виступити на загальнонаціональному круглому столі по врегулюванню південно-східної кризи. Власне, його туди і не запрошували. А він все одно прийшов. Ренати не здаються! Так і спливають в пам’яті безсмертні рядки рядки Володимира Висоцького: «Там шпійонкі с крєпкім тєлом, ти їх в двєрь, ані в окно»…
Однак, пішовши «несолоно хлєбавши» з-за одного стола, Кузьмін почав проситися за інший. Задля цього він звернувся до спеціального представника ОБСЄ в Україні Вольфганга Ішингєра з проханням акредитувати його як кандидата у президенти, на всі круглі столи під егідою ОБСЄ. Ті, які «матимуть за мету мирне врегулювання ситуації в Україні».
З інформації прес-службовців політика випливає, що Ренат попросився до ОБСЄшного столу не від нахабства, а просто іншого виходу у чоловіка не було. Оскільки він один знає, що треба робити для деескалації конфлікту, а його нагло ігнорують: не запрошують на важливі заходи, не дають слова там, де вдається пролізти. Ну не покидьки?..
Довго не могла зрозуміти, кого мені нагадує Кузьмін у цій ситуації. Аж раптом згадала. У другій половині 90-х років існувала знайома усім журналістам когорта людей, яких називали «фуршетчиками». Не маючи власне до преси ніякого відношення (або дуже опосередковане – на кшталт кур’єра чи завгоспа редакції), вони відстежували проведення усіляких заходів для ЗМІ – пресух, брифінгів, круглих столів, які передбачали наприкінці фуршет, і, зробивши морду віником, пхались туди з абсолютно зрозумілою метою. Навіть роздобували корочки з чарівним словом «Преса». У них навіть були спеціально пришиті з внутрішньої сторони піджака або куртки кишені, куди пройдисвіти, коли ніхто не бачив, засовували недопиті пляшки та бутерброди. Так і ходили цілими днями від столу до столу. Зовсім як екс-зампрокурора сьогодні.
Проте нашому герою нині складніше, ніж тамтим фуршетникам. Бо, незважаючи на те, що вони викликали суміш презирства і жалості (причому останнє не превалювало), їх все-таки терпіли. А сердешного Рената Равельєвича відусюди женуть. Отже, все менше шансів поживитися, притершись до чужих столів. Одна надія на Ішингєра. Він про наших фуршетників не знає. Тож і паралелі не проведе. Так що можливість потрапити до ОБСЄ-шного столу у Кузьміна все ж є. Ну от і добре. Нехай останній раз відведе душу. Хто знає, якими делікатесами його частуватимуть після президентських виборів…
ринат это такая мразь что даже слов не хватает сказать об этом эту скотину нужно гнать сраной метлой ото всюду как гниду вонючую
да пустите вы его, может он хочет рассказать Европе, как он выпустил банду Немсадзе, по чьей указке и за какую сумму… будет очень интересно всем! 🙂
Дайте ему автомат и пусть идет мочить федепидерастов, рыгоаналов, комуняк, сепаратистов, и прочих рашеотбросов, забрасывает их калом и заливет свинной мочёй, причем жостко, нагло, озверело, как будтобы он мочит пвоего обидчика янука вонючего и кричит Слава Україні, Смерть ворогам, Героям Слава, Украина понад усе.