Краще пізно, ніж ніколи. Опозиціонери почали боротьбу із рабством
Не скажемо за всю опозицію, але окремі її представники нарешті роздуплилися. У це важко повірити, але вони, хоча і «в свинячий голос», але таки намацали шлях, яким треба було йти вже давно – замість демагогії, мітингів і затятої боротьби за капці
У Верховній Раді днями було зареєстровано законопроект членів Батьківщини Олександра Бригинця і Андрія Павловського, згідно з яким держслужбовці матимуть право страйкувати.
Зараз вони цього права не мають, хоча це і йде в розріз із Конституцією. 44 стаття основного закону гарантує право трудящих громадян на страйк із метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів від порушень і протиправних посягань. Але на держслужбовців це не розповсюджується – оскільки закони, які регулюють діяльність працівників державних органів, служб та воєнізованих формувань, забороняють їм страйкувати. Тим самим – фактично перетворюють на безсловесних і безправних рабів, з якими можна робити все що завгодно, не боячись жодної реакції у відповідь. «Нравится, не нравится – терпи, моя красавица».
Між тим відповідно до міжнародних стандартів захисту трудових прав «держслужбовці мають право на страйк у мирний час», і законодавством багатьох розвинутих країн, серед яких Франція, Швеція, Греція, Італія, Канада, таке право гарантується. А будь-яке його обмеження не відповідає пункту 4 статті 6 Європейської соціальної хартії, яка була ратифікована Україною ще в 2006 році.
«В Україні владою створена каста, яка має стільки ж прав, скільки раби в стародавньому Римі, – пише у своєму блозі співавтор законопроекту Олександр Бригинець. – Їх годують, інколи непогано, їм дають можливість забезпечувати свої потреби, інколи на високому рівні, але їх повністю позбавляють права бути людиною: тобто діями висловлювати свій протест проти незаконних діянь влади. Чиновники, держслужбовці фактично перетворилися у президентських яничарів. Ми своїм законопроектом хочемо звільнити з рабства одну із найчисельніших соціальних груп нашої держави – державних службовців і повернути їм законні права громадянина, людини. Звертаю Вашу увагу, що таким чином ми звільняємо із рабства й президента, який теж буде мати право на участь у страйках».
Ну стосовно президента – не знаємо. Якщо він і перебуває в рабстві як найголовніший держслужбовець України, то навряд чи відчуває від цього якийсь дискомфорт. До того ж глава держави – принаймні діючий – не потребує законодавчого забезпечення якихось додаткових прав. У разі необхідності він бере їх сам, не чекаючи милості від законодавців. Так що цей закон йому – «як солов’ю». А ось звичайним держслужбовцям він справді потрібний. Не для того, щоб відразу йти страйкувати, протестувати або іншим якимось чином висловлювати свою незгоду з владою. А для того, щоб у принципі мати можливість це робити та відчувати себе вільними людьми, а не стадом слухняних і безправних баранів. Або ж шістками, чиє місце «біля параші». За словами того ж Бригинця, до розроблення законопроекту його спонукали якраз звернення громадян, які працюють на державній службі. «До мене неодноразово зверталися державні службовці та прямо казали: «Ми раби Януковича, з нами що хочуть те й роблять, ми не можемо навіть пострайкувати проти влади. Допоможіть нам». Тому ми й внесли такий закон», – каже парламентарій. А майбутнє свого з Павловським дітища бачить оптимістично. Навіть якщо регіонали, всупереч своїм деклараціям щодо прихильності європейським цінностям, чинитимуть опір. Рано чи пізно, говорить, але цей закон все одно буде прийнято.
Ми теж на це сподіваємось. Як і на те, що і до інших представників опозиції, як до жирафів, дійде, чим вони мають займатися та яким шляхом іти, аби викликати у людей симпатію, а не роздратування. Бо з точки зору як суспільної користі, так і власного іміджу підняття саме таких питань набагато важливіше, ніж усі нинішні опозиційні витребеньки на кшталт безкінечного блокування парламентської трибуни. Або всім набридлого турне з прапорами та істеричними закликами до повстання, з одного боку, і щирим нерозумінням, для чого це потрібно, – з іншого.
