Кожара попередив міжнародне співтовариство про новий вид екстремістів – радикальних бабусь
У нашій державі все не як у людей. Спитай у будь–якій країні світу, як має виглядати радикал–екстреміст – відразу змалюють кремезного бугая: обов’язково у хакі, обов’язково обвішаного кулеметними стрічками та ще й з бомбами на поясі
Ну и опціонально – чорна борода (моджахед), руда борода (ІРА), свастика та портрет Гітлера на волохатих грудях (неонацист) і так далі.
Але це – у світі. А ось як виглядають радикали–екстремісти у нас:
Так, так, це ті самі люди, на яких переляканий Кожара поскаржився світовому товариству, обізвавши їх «радикальними силами, які видають себе за учасників мирних протестів». І як якісно видають, ви тільки подивиться! Глянеш – так звичайні собі кияни: пенсіонерки у пальтах, дівчата у курточках-пуховичках, чоловік у зимовій шапці – таких персонажів у кожній столичній маршрутці по п’ятдесят штук їздить…
Але насправді – все це замасковані екстремісти. Роками вичікували, коли ж можна буде проявити свою радикально-терористичну сутність, маскувалися під пересічних киян, але ось, нарешті, пробив їх час. Дав сигнал Держдеп (Баррозу, Фюле, Ангела Меркель, сіонські мудреці, всесвітній масонський уряд – потрібне підкреслити) – і вийшли вони натовпом на Майдан повалювати ні в чому не винну законну та легітимну владу. Спочатку ще хоч якось соромилися – видавали себе за мирних громадян, але вже 29 листопада попалилися. Бо зрозуміло ж, що мирні громадяни, коли їх починає гамселити, пардон, закликати до порядку «Беркут», швиденько біжать додому, ховаються під ковдру і бояться навіть носа звідти висунути.
А ці не бояться. Бо ж точно радикали і екстремісти. Як стояли на Майдані, так і стоять. Як вимагали від законного президента та легітимного уряду якоїсь незрозумілої фігні, так і вимагають. А тепер ще й за каменюки взялися – он, передають по ланцюжку на Шовковичній, щоб летіли ці екстремістські каменюки у наших чесних та гуманних правоохоронців, які, до речі, служать народу України (ні, ми не шуткуємо: чесно-чесно, так у їхній правоохорончій присязі написано).
Тож і справді, є від чого бідному Кожарі засумувати. Адже у мирному протесті, який, раз у раз наштовхуючись на «розумні поступки» та «конструктивні компроміси» у вигляді беркутівських кийків, світлошумових гранат та брандспойнтів на 15-градусному морозі, нарешті перестав бути мирним, бере участь тьма-тьмуща таких пересічних киян: пенсіонерок, студенток у пуховичках та чоловіків середніх літ у міхових шапках. Тобто, звичайно, не просто пенсіонерів, студенток та чоловіків – а радикальних екстремістів, які «ініціювали новий нічим не виправданий спалах насильства та беззаконня» (© МЗС України). А скільки їх ще повилазить із своїх екстремістських схронів, замаскованих під звичайні київські квартири – одному богу відомо. А якщо зважити, що не лише Київ спить і бачить, як би пригостити легітимну владу каменюкою – на знак вдячності за багаторічну «стабільність» та «покращення» – то дуже швидко може виявитися, що таких екстремістів у нас трохи не півкраїни.
Як страшно жити, панове…
