Комуністи пригріли змію. Так Леніна ніхто не опускав

Хє-хє. Тут днями деякі комунізджені на всю голову борці й «борциці» за очищення образу вождя від скверни історичних документів образились на наше щире поздоровлення

Це замість подякувати, що не забуваємо і навіть по-своєму відзначаємо пам’ятну дату. (Ясна річ, що краще б її зовсім не було, але народити товариша Ульянова «взад» ні в кого вже не вийде, тож мусимо коритися обставинам). Звинувачували автора в невігластві, відсутності освіти, незнанні історії і свинській невдячності за безплатне дитинство.

А тим часом у них під боком (щоб не сказати – під серцем), майже в самому лігвищі зрів справжній антиленінський шабаш. Щотижнева газета «Нова хвиля», яка позиціонує себе як видання молодіжного крила Компартії України – ЛКСМУ, переплутала Володимира Ілліча з Адольфом Алоїзичем. На  першій шпальті тижневика величезними літерами розміщено інформаційну бомбу: «20 квітня – день народження Леніна». Аплодуємо стоячи. Так Ілліча ще не опускав ніхто. Одним реченням. П’ятьма словами. Браво!

Тепер не виключено, що через кілька днів в інтернет просочиться секретна інформація приблизно такого змісту: прийшовши вранці до мавзолею, прибиральниця виявила мумію в неприродній позі пикою додолу, злякалась і викликала поліцію. Через годину склеп на Червоній площі був повний криміналістів, екстрасенсів і перших осіб КПРФ, які із собаками й рамками шукали сліди вторгнення у святая святих. Незважаючи на голосне волання медіумів, нікому не спало на думку пов’язати загадкове явище з витівкою українських комсомольців.

…Тільки не треба звалювати все на коректора чи більдредактора, які є звичайними найманими працівниками й не зобов’язані знатися на «святих» датах. Першу шпальту видання такого штибу перед відправкою до друкарні обов’язково має продивлятися керівництво, а враховуючи урочистість моменту – і господарі. (До речі, «Нову хвилю» пов’язують із колишнім скандально-гламурним депутатом від КПУ Євгеном Царьковим. До цього складу парламенту він, дякувати виборцям, не потрапив: пролетів, як комуністичне гасло над Пхеньяном. Чому перевіреного партійця не взяли до списку, нам невідомо. Але пригадується у зв’язку із цим анекдот: «Хто така проб…дь? – Це б…дь, яку вигнали з публічного дому через надлишкове… гм…  скажімо так, занадто доблесне ставлення до роботи». Між іншим, у 2009 році Царьков був відзначений вищою нагородою КПРФ – орденом «Партійна доблесть». Отже, наш хід думок є правильним.)

Узагалі, нічого дивного не було б у тому, що молода комуністична поросль  справді переплутала дати народження двох біснуватих параноїків. Різниця незначна. І щоб розібратись у тонкощах – хто з них коли з’явився на світ, – треба мати в голові трохи звивин. А нинішнім «товаришам» така фізіологічна особливість навряд чи притаманна. До того ж, цілком вірогідно, що в день верстки газети творчий колектив добряче хильнув із приводу дня народження когось із фюрерів.

Нас інше тривожить. Чи не було це заздалегідь спланованою диверсією? Чи не причаївся в щільних рядах молодих ленінців таємний агент і провокатор? Чи не пригрілася на широких комуняцьких грудях зла гадюка, що, дочекавшись слушного моменту, таки вкусила, зараза, вкусила за найсвятіше?..

Будьте пильними, товариші! Ворог серед вас…