Колесніченко отримав чергову порцію фекалій. Цього разу – від своїх

От же не щастить чоловікові.  Лайном в нього жбурляли, пику в Парламенті били, наклепи різні зводили – ніби в 90-х у Кримському парламенті  по-українськи шпрехав та у вишиванці розсікав

Ту вишиванку йому, чесній людині, неодноразово потім згадували ортодоксальні кримські «общественніки» – соратники колишнього президента Криму Юрія Мєшкова, якого Вадік свого часу активно чморив.

Рівно місяць тому в Севастополі Колесніченка ледь не закидали тухлими яйцями. І нехай би заслані свободівці, які давно вже сплять і бачать поцілити із машингвера у великоруську колесніченкову мармизу – так ні ж, свої, «русскіє, туташніє», що зібралися спеціально за круглим столом, аби обговорити «причини кризи проросійського руху на півострові». Головною причиною для багатьох виявився саме Вадік. Бо чужий. Як сказала керівниця Російської общини Севастополя Раїса Телятникова, не можна «брати в керівники людей, які народилися в Умані та для яких Росія – абсолютно порожній звук».

Але це були ще квіточки. Ягідки визріли два дні тому в Сімферополі, коли  кримська громадська організація під промовистою назвою «Народний трибунал» винесла народному депутату «вирок»: «За зраду росіян на Україні, боротьбу за знищення Республіки Крим, а також за дискредитацію і провал роботи з російськими співвітчизниками, розвал і деморалізацію російського руху на Україні оголосити Колесніченка Вадима Васильовича ворогом російського народу та засудити його до вічного ганьби».

Якби повний текст «вироку» прочитала Ірина Фаріон, вона б слізьми облилась: українофоб Колесніченко  постає там справжнім  українофілом і ледь не бандерівцем. Він, виявляється, і воїнів УПА прославляв, і не дав відділити Крим від України, і брав участь у гоніннях української влади проти проросійських активістів. Зраджував «Расєю-матушку», одним словом. Лише за те, що Колесніченко колись сказав, що «Україна не буде жити під диктат Кремля», пані Ірині треба його до серця пригорнути.

Найсмішніше, що невдячні кримчани поставили у провину депутату, крім всього іншого, участь у розробці сумнозвісного «законопроекту КаКа» (Колесніченка–Ківалова) – «Про основи державної мовної політики». Того самого. «Народнотрибунальці» вирішили, що закон не захищає права росіян (як у тому впевнені автори), а навпаки, принижує їх, оскільки зводить статус «великава» і «магучева» до рівня однієї з мов національних меншин. (А між тим сам Путін за цей закон Вадіка медаллю  Пушкіна нагородив – «за великий внесок у збереження і популяризацію російської мови та культури за кордоном». Що поробиш – велике бачиться на відстані).

Отже, якщо вас цікавило, чи є в Україні щось гірше за Колесніченка, маєте тепер відповідь.  Як бачимо, не буває меж «досконалості».

На перший погляд, причин такої поведінки кримських «общественніков» може бути лише дві: перша – перегрілися, друга – не поділили грошей. Втім, одне іншого не виключає. Крім того, з усієї цієї історії знову стирчать вуха вигнаного з України Юрія Мєшкова, з яким у Колесніченка, як вже було сказано, давній конфлікт. Варто лише пригадати, якими люб’язностями хлопці обмінювалися пару років тому: Вадік обізвав Юру «політичним скелетом», а Юра Вадіка – «людиною нетрадиційної орієнтації» та «політичним голубим ловчилою». А сам «Народний трибунал», куди увійшли представники  Руської спільноти та Руської спілки молоді Криму, а також – народного фронту «Севастополь–Крим–Росія», був створений за ініціативою того ж таки Мєшкова. Тобто ноги ростуть звідти, звідки треба, жодних несподіванок.

До речі, не всі кримчани, принаймні з тих, хто жваво обговорював  цю новину  на місцевих форумах, схвалюють чорну мітку та «вічну ганьбу» для Колесніченка. Одні справді вважають, що він проник до руської громади спеціально, щоб розвалити її зсередини, тож не шкодують епітетів. Інші, навпаки, самих кривдників народного депутата називають «самозванцями, ідіотами та моральними потворами» (що, очевидно, недалеко від істини). Один коментатор навіть спитав: «А этот Народный трибунал Крыма чем отличился на антибандеровском и антикахлятском фронте?»…

…Придурки, однозначно. На кого пащі роззявили, моськи тупоголові? А як набіжать завтра до Криму тягнибоки з фаріонами та й надеруть великоруські дупи – хто захищати буде? Хто грудьми встане за російську мову на «антибандеровском и антикахлятском фронте»? Колесніченко, звичайно, той ще фрукт, бо так усіх дістати – неабиякий талант мати треба. Але за те і цінуємо. Справжніх буйних на таких щаблях мало. Справжніх маніяків – взагалі одиниці. Берегти їх треба, а не «какашками» з підворіття жбурлятися.