КМДА витратить 10 мільйонів на коштовні суперунітази власної розробки
Перші мобільні кабінки мали б з’явитися на вулицях Києва до кінця року
Саме сьогодні, 19 листопада, весь цивілізований світ святкує День туалету. А ось нецивілізований світ уявлення про те, що таке «туалет», не має. До речі, якщо у вас вдома встановлено білого фаянсового друга, то ви належите до прогресивних 60 % людства. Не так уже й багато для цивілізації, чи не так? Особливо, якщо пригадати, що нужденними місцями почали користуватися ще за кілька тисяч років до нашої ери. У цьому контексті особливо цікаво розглянути не ті блага, що вмонтовані у квартири, а так би мовити загального користування…
Навіть у центрі нашої столиці важкувато знайти місце для тимчасового усамітнення. Хоча ще рік тому ми б мали обрости тими благами, як грушами. Обіцяли ж нам можновладці, що після Євро-2012 лишиться багатюща інфраструктура! Але оті кабіночки з намальованими на них м’ячами одразу по закінченні чемпіонату позакривали. Щоправда, у липні цього року від нашої КМДА надійшла інформація: туалетам у столиці бути! На доказ доброї волі навіть повідкривали деякі кабінети-2012. Ще й урочисто пообіцяли: «До кінця року 200 штук нових поставимо! Ці приміщення будуть теплими, освітленими і гарно провентильованими».
Скільки коштуватиме одне таке чудо техніки у КМДА не пояснили. Але гроші виділили чималі, при тому що різали буквально по живому (відібрали навіть із тих грошей, які призначалися на реконструкцію станції аерації в Бортничах). Усього на теплі унітази КМДА пожертвувала 10 мільйонів гривень. А це, погодьтеся, навіть більше, ніж виділили на лопати Азарова! Тобто можна логічно підрахувати, що один мобільний туалет коштує близько 50 000 гривень. Нібито за такі гроші можна щось людське придумати…
Одначе… до кінця року лишилося трохи більше місяця, а поки жодного суперунітаза на вулицях столиці не видно. У КМДА пояснень щодо цього питання нам не дали. Однак маємо невелике припущення. Ще влітку місцеві депутати заявили, що неотуалет спочатку треба спроектувати. Вочевидь, на це й пішли перші 10 мільйонів і майже п’ять місяців роботи. Адже придумати, як розмістити в невеличкому приміщенні унітаз і умивальник, – це вам не в носі длубатися! І півроку для такої справи може не вистачити…
Але то такі подробиці… Кого сьогодні зацікавиш обіцянками, тим більше у справі, де злив грає ключову роль. Давайте краще будемо переймати міжнародний досвід! Усе-таки всі звикли до того, що Європа – це вершина цивілізації. Мало хто пам’ятає, що й вирішувати свої проблеми на вершині цивілізації звикли простим методом: не створюючи їх. Наприклад, на батьківщині знаменитого хлопчика, який дзюрить у фонтанчик, чоловікам можна робити свої справи у будь-якому публічному місці. Навіть якщо хтось задумає полити знамениту клумбу на центральній площі Брюсселя – місцеві жителі лише скромно відведуть очі. Хіба що наші туристи тицятимуть пальцями в непристойних бельгійців. Зате й туалетна проблема частково вирішена (принаймні для чоловіків).
Французи у цій справі набагато вишуканіші. На неокраїх Єлисейських полях стоїть повно маленьких кабіночок. От тільки вже наші туристи до них не поспішають. Принаймні років 15 тому, коли Париж для багатьох співвітчизників іще був нездійсненною казкою, а грошей ледь вистачало туди доїхати, розтринькувати франки на туалет було небаченою розкішшю.
Одним словом, уявляймо: десь у куточку поля стоїть підряд п’ять кабінок, однак черга тільки до однієї. Просто, щоб зайти до кабінки, франки треба було кидати в отвір на дверях. А за кожним, хто скористався послугою, двері зачинялись автоматично. Звісно, якщо в них не просовував ногу наступний клієнт… Про що швидко здогадалась українська група. Один перехожий француз, побачивши дивну картину, вирішив показати «ідіотам», як треба користуватися туалетом. Відтиснувши нашу туристку в сторону, він почекав, поки зачиняться двері, а потім, незважаючи на обурення черги, опустив у отвір франк, зробив свою справу та з виглядом переможця вийшов назовні. Не було меж розчаруванню француза, коли ніхто не скористався його прикладом… Безнадійно махнувши рукою, парижанин залишив наших туристів наодинці з їхніми фінансовими проблемами.
Серед наших співгромадян побутує думка, що навіть у випадку, коли гроші з’являються, заплатити за послуги і тим самим зробити внесок у розвиток ЖКГ – це надзавдання. А ще мають бути знижки для дітей, пенсіонерів, студентів… Цікаво, скільки можуть коштувати послуги в суперкабінці з освітленням і вентиляцією? Адже це така делікатна справа, що люди, швидше за все, платитимуть, незважаючи на ціну. Хоча можуть бути варіанти, обумовлені, ймовірно, менталітетом… Бо думка наших співвітчизників працює швидше за автоматичні двері! Приміром, у Німеччині українській групі туристів вистачило двох хвилин, аби здогадатися про те, про що поважні бюргери й не замислюються. Поруч із турнікетом у місцевих громадських туалетах є прохід із невисокою перегородкою (для дітей). Але якщо присісти, то там цілком пройде й доросла людина… Зате економія 1,5 євро на кожному відвідуванні!
Сподіваємося, якщо в Києві все-таки з’являться обіцяні туалети (може не 200, а хоч 20), у них буде європейським усе, крім цін. Адже наші розробники навряд чи допустять думку про таку дивовижну прогалину в конструкції, як це зробили німці. Та й вхід оплачувати доведеться, мабуть, не дверям, а бабусі… Для більшості співгромадян це простіше. Не тому, що гроші боїмося в автомат кидати, а тому, що знаємо, як швидко всі наші конструкції ламаються, лишаючи нужденних на порозі… І з думкою зовсім не про гроші!
Так що нічого на ментальність усе звалювати. Не тому ми в туалети попід перегородками пролазимо й автоматичні двері ламаємо, щоб гроші економити. Просто наша логіка підказує, що так простіше… Тоді навіщо платити більше? Та сама логіка давно натякає, що громадський туалет не має бути розкішшю: ні в столиці, ні в будь-якому селі. Ось тоді й невихованим бельгійцям покажемо, як посеред міста не дзюрити!
А поки живемо, як звикли: кабінки маємо – але вони не працюють, газон поливати не можна – оштрафують. Тож ноги хрестиком – і до найближчого гаража святкувати День туалету! У нашому випадку – заразом і віртуального громадського туалету… Як викручуємось? Особливо здогадливі перед далекою поїздкою столицею вивчають карту туалетів, створену самими киянами. Добрі люди ще й відмітки лишають: типу сортир, параша, для дівчат або «стаємо на клумбу і пісяємо проти руху машин». Поки живе почуття гумору – місце для туалету знайдеться!
