Кіссінджер влучив в штангу, або Що для нас означає слово ПЕРЕМОГА?
“Миротворець” достойного 99-літнього віку настирливо пропонує нам сісти за стіл перемовин з агресором і ціною неймовірних з боку України поступок-компромісів досягти так званого миру.
В середині грудня, в які дати точно не пам’ятаю, і в даному випадку це і не принципово, в інформаційному просторі знову виринуло прізвище особи, яку чомусь прийнято називати одним із стовпів сучасної дипломатії — пана Кіссінджера.
Він знову висловився з приводу повномасштабної військової агресії проти нас і знову абсолютно не вірно. Як кажуть, в штангу. Цей “миротворець” достойного 99-літнього віку настирливо пропонує нам сісти негайно за стіл перемовин з агресором і ціною неймовірних з нашого боку поступок-компромісів досягти так званого миру. З нашого експертного середовища посли В. Хандогій, І. Харченко дали достойну відповідь цим “пропозиціям”, показали їх неприйнятність для нас, для української сторони, а відтак їх свідоме чи не свідоме підігравання московським загарбникам. В цьому контексті я не маю наміру чогось додавати від себе особисто, тут і так все ясно. Адже геронтологія це така наука, яку на кривій козі не об’їдеш, і її, як науку, потрібно поважати, саме як науку, але не завжди тих, ким вона опікується.
Щодо конкретно пана Кіссінджера, то, як мовиться, nothing personal just business і я надаю слово професору Массачусетського університету Джароду Хейзу, який вважається одним із провідних “кіссінджероведів”, і наукові праці якого присвячено аналізу зовнішньої політики США за часів пана Кіссінджера.
Почнемо з назви статті. Красномовної та багатообіцяюючої “Вимучена та змертвіла спадщина: Кіссінджер і realpolitik у зовнішній політиці США” (A tortured and deadly legacy: Kissinger and realpolitik in US foreign policy. З повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням.
Далі деякі уривки із цього аналізу зовнішньої політики США творимої свого часу архітектором човникової дипломатії. Професор Джарод пише: “Я знавець американської зовнішньої політики і писав про службу Кіссінджера з 1969 по 1977 рр. як радника з питань національної безпеки та державного секретаря під час адміністрацій Ніксона та Форда. Я бачив як його зовнішньополітичні погляди та дії грали на користь, але здебільшого на шкоду”. Далі в статті іде згадування окремих кейсів, де роль Кіссінджера була провідною. Зокрема про Камбоджу. Цитую американського вченого: “Незважаючи на те, що Камбоджа не була стороною конфлікту у В’єтнамі, бомбардування Камбоджі США перевищило загальний тоннаж усіх бомб, скинутих США під час ІІ СВ, включаючи атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі. Під час цієї кампанії загинуло десятки тисяч камбоджійців і мільйони змушені були покинути свої домівки. Руйнування, спричинені бомбардуваннями, а також часткова американська окупація в 1970 р. мали вирішальне значення для створення політичної та соціальної нестабільності, яка сприяла виникненню геноцидного режиму червоних кхмерів. За підрахунками, цей режим убив 2 млн камбоджійців”. Або наступна історія. “В 1970 і 1971 рр. Ніксон за порадою та впливом Кіссінджера підтримав президента та диктатора Пакистану Ях’я Хана в його геноцидних репресіях проти бенгальських націоналістів і війні проти Індії… Розчарований тиском з боку Індії через чергову кризу, пов’язану із біженцями, Кіссінджер погодився із Ніксоном у тому, що Індії — іншій демократії, яка несе тягар мільйонів біженців із східного Пакистану — потрібен “масовий голод”, щоб поставити країну на місце… Політика Ніксона та Кіссінджера щодо підтримки Пакистану в період неприхованої жорстокості та агресії відіграло значну роль у підштовхуванні Індії до Радянського Союзу. Ніксон і Кіссінджер впровадили недовіру до США в основі індійської зовнішньої політики розділивши найстаріші та найбільші демократії світу на десятиліття”.
Або ще один сюжет. “У 1972 р. Кіссінджер погодився на прохання шаху Ірану надати військову допомогу курдам в Іраку, які прагнули незалежності своєї батьківщини. Мета Ірану полягала в тому, щоб чинити тиск на іракський режим Саддама Хусейна… Ця схема ґрунтувалася на вірі курдів у те, що США підтримують незалежність курдів. Але США покинули останніх напередодні наступу на них в 1975 р. Іраком. Кіссінджер холодно зауважив: “таємні дії не слід плутати з місіонерською роботою…” “З рештою поразка курдів в Іраку, – зауважує Джарод Хейз, – додасть Хусейну сили, який продовжить дестабілізувати регіон, вбивати сотні тисяч людей і вести неспровоковані війни із Іраном і США”.
Наприкінці статті автор пише: “Після того як Кіссінджер у 1977 р. залишив державну службу, він заснував геополітичну консалтингову компанію Kissinger Associates… У травні 2022 р. Кіссінджер публічно стверджував, що Україна, яка стала жертвою неспровокованої агресії з боку росії, повинна поступитись частинами своєї міжнародно визнаної території, захопленою росією, зокрема Кримом та тим краєм, який називається днр.” І насамкінець, принципово важливий висновок всієї статті:
“За десятиліття аморальне бачення національних інтересів Кіссінджера породило власний набір катастроф і ту реальність, про яку радимо пам’ятати американській громадськості та лідерам зовнішньої політики”.
Браво, професоре! Ви ще раз підтвердили, що політична академічна та експертні еліти США в своїй переважній більшості стоять на позиціях здорового глузду, а всеохоплююча підтримка Вашингтоном нашої боротьби проти російського агресора без перебільшення є тим визначальним фактором, який гарантує нашу Перемогу. Таку Перемогу, як її бачать переважна більшість українців. Відновлення територіальної цілісності в межах кордонів на момент проголошення Акту про незалежність 24.08.1991 р., “утихомирення” рашистського сусіда таким чином, що він ніколи більше не зможе бути нам джерелом небезпеки, вступ до ЄС, активна оборонна співпраця з військово-політичним альянсом НАТО , відбудова економічно-промислового потенціалу України, достойне життя української політичної нації. Ось такі базові складові нашої Перемоги. Без них вона буде непевною і хиткою. Тому такі поради, які намагаються підкинути пан Кіссінджер та інші “кіссінджеренята”, як наприклад, пан Орбан, та з десяток інших подібних “миротворців” хай залишать їх при собі, або принаймні, щоб щось формулювати, хай спочатку проконсультуються із ЗСУ. Можливо, вже тоді не будуть бити в штангу.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України
