Хроніки «однозначного засудження»: Гутерріш і розтрощений маяк на Чорному морі

Україна має донести країнам-споживачам нашого зерна, хто винен у поглибленні продовольчої кризи. Хто зараз, руйнуючи українські порти,  намагається унеможливити виконання Україною тільки що підписаних «зернових домовленостей».

21 липня, напередодні підписання у Стамбулі «зернових» документів, інтернет-видання War on the Rocks опублікувало статтю Річарда Гована з красномовним заголовком «The United Nations hasn`t been useless on Ukraine» (ООН не є некорисною/безпомічною у питанні щодо України). Наступного дня надвечір здалося, що, можливо, пан Гован десь мав рацію. Проте минув ще один день, і виявилося, що рації він таки не мав.

Ейфорія щодо підсумків стамбульської зустрічі 22 липня відчувалася і в Україні (Угода про відновлення експорту українських зернових «дозволить розблокувати понад 20 мільйонів тон зерна, підтримає економіку України, забезпечить розвиток українського сільськогосподарського сектору, а також сприятиме запобіганню глобальній продовольчій кризі», «Ініціатива повністю враховує безпекові інтереси південних регіонів України», – речник МЗС України), і в ООН («Сьогодні на Чорному морі загорівся маяк – маяк надії», – Генсек ООН), і в ерефії («Головне завдання – забезпечення транспарентних та безперешкодних поставок російського продовольства та добрив, включаючи сировину для їх виробництва, на світові ринки. Зокрема, йдеться про те, щоб усунути перешкоди, які створили США та ЄС у сферах фінансів, страхування та логістики, досягти конкретних виключень для цієї продукції з-під обмежувальних заходів проти нашої країни», – міністр закордонних справ росії Лавров).

Особливу радість випромінював Генсек ООН Антоніу Гутерріш, який, щоб не загубилася його особиста роль у такій понадважливій справі – порятунку планети від голоду, заради поїздки в Стамбул перервав свою відпустку.

Звертаючись під час церемонії підписання документів до представників української та російської делегацій, Генсек сказав їм таке: «Ви подолали перешкоди та відклали вбік розбіжності, щоб прокласти шлях до ініціативи, яка слугуватиме спільним інтересам усіх…»

Тобто, за Генсеком, між українцями і росіянами існують лише якісь дрібні розбіжності (ну, що там той черговий невеличкий геноцидик з боку ерефії). Впадає в око, що виступ Генсеку на цій церемонії готували російськомовні спічрайтери: назви двох з трьох українських портів там подані у російському написанні (Черноморск/Chernomorsk, Южний/Yuzhny, а не Південний).

В інтерв’ю кореспондентці ВВС Генсек заявив, що ця справа, ймовірно, є найважливішою, що він зробив за час керівництва ним ООН. Він також заперечив, що росія отримує за підписання Угоди якусь винагороду, хоча визнав, що для неї угода є вигідною. Генсек не наголошував на іншому документі, який було підписано у Стамбулі поряд з Угодою про відновлення безпечного експорту українських зернових. На українських урядових сайтах до цієї інформації також не приверталось особливої уваги. Проте, за повідомленнями зі стійла Сумної коняки лаврової масті, – і непряме підтвердження цьому можна  знайти й у тому ж інтерв’ю Гутерріша службі ВВС, – було також підписано Меморандум про взаємодію між російською федерацією та секретаріатом ООН щодо сприяння просування російської сільгосппродукції та добрив на світові ринки.

Тобто, у разі неможливості виконання Угоди щодо транспортування української сільгосппродукції з якихось причин (а причини московські покидьки вже створюють), постачальником зерна у країни, які того потребують, залишиться одна ерефія. Байдуже, що значною мірою то буде крадене московитами українське зерно. Як каже приказка: «Як недоїси, то й святого продаси».

Веб-сайт турецького МЗС з усієї цієї пишної церемонії у Стамбулі, за участю Генсека ООН та очільника російського міністерства убивств і катувань Шойгу (московські урядові сайти чомусь не дуже стараються згадувати про присутність цього кривавого дідка), подав інформацію лише про зустріч свого міністра закордонних справ Мевлюта Чавушоглу з Гутеррішем. Від радісних коментарів щодо «зернових угод» турецьке зовнішньополітичне відомство утрималось. Вочевидь, турецькі дипломати розуміють, хто таке Х-ло та його підопічні і чому не варто хвалитися досягненням з ними якоїсь домовленості.

На додаток до заяви речника нашого МЗС,  радник Голови Офісу Президента на одному з ютуб-каналів оцінив досягнення того дня домовленостей у Стамбулі щодо експорту української сільгосппродукції як «крок у бік цивілізації конфлікту». Стрім був у п’ятницю, 22 липня, увечері.

А вже в суботу вранці рашистські покидьки обстріляли Одесу, її порт та склади із зерном. ООН зреагувала досить оперативно, проте традиційно ніяк. Речник Генсека Фархан Хак повідомив, що «Генеральний секретар однозначно засуджує удари по українському порту Одеса, про які повідомляється сьогодні», водночас, досягнуті 22 липня домовленості мають виконуватися.

Таку «сильну заяву» Генсека негайно використала російська сторона. Як повідомила про цей факт одна з московських помийок «Радіо Sputnik»: «Генсек ООН засудив обстріл порту Одеси, але не уточнив, про що йдеться».

Водночас «Нью-Йорк Таймс», процитувала неназваного «високопоставленого офіційного чинника в ООН»: «Але росія не обіцяла уникати нападів на частини українських портів, які безпосередньо не використовуються для експорту зерна. Якщо поряд перебували воєнні цілі, росія могла намагатися скористатися пробілами».

І, справді, в документі  про безпечне транспортування зерна та харчових продуктів з українських портів йдеться про те, що «сторони не здійснюватимуть будь-яких нападів на торговельні судна, інші цивільні судна та портові споруди, долучені до цієї ініціативи». Тобто, якщо відкинути моральний бік справи, ніхто нічого не порушував.

У згаданій же вище розмові з кореспонденткою ВВС, Гутерріш визнав, що ООН не матиме можливості покарати ерефію, якщо остання порушить угоду, але сказав, що це буде абсолютно неприйнятний скандал, і вся міжнародна спільнота відреагує дуже жорстко». Надзвичайно жорстку реакцію з боку ООН ми вже побачили.

Від Туреччини як гаранта виконання угоди можна було би очікувати чогось більш відповідного ситуації. Проте, їй представники росії вже заявили, що жодних ударів по Одесі ерефія не завдавала, такі ракети, мовляв, як ті, якими били, може будь-хто у будь-якому воєнторзі купити. За свідка своєї невинності московська сторона витягла з шафи колишнього одіозного українського політика Шарія, котрий у соцмережах з посиланням «на одного хлопця» стверджує, що «удар по порту в Одесі – це українська провокація проти росії. Заради цього українські військові виміняли у російських військових 4 ракети «Калібр» на 2 САУ CAESAR. Перевезенням ракет в Україну займався румунський далекобійник, батьків якого побили СБУшники… Хлопця вже розчинили у кислоті…» Розчинили далекобійника чи інформатора Шарія? Тепер потрібно ще для більшої переконливості убойні свідчення від Киви, Януковича чи Азарова.

Але що тепер? Росії, звісно, ніхто не повірить, незважаючи на такі сильні свідчення Шарія, хоча Туреччина, яка зацікавлена в реалізації такої угоди заради зміцнення своєї ролі на Африканському континенті, вже зробила вигляд, що повірила огидній московській брехні.

Ситуація, безумовно, потребує найжорсткішої реакції ООН. Не її беззубого і безрукого секретаріату, а саме Організації Об’єднаних Націй – її країн-членів. Скликання Ради Безпеки ООН. Звісно, ерефія будь-яке рішення там заветує, навіть заяву Голови не дозволить ухвалити, проте для історії, для інформування міжнародного співтовариства, а, можливо, й для ухвалення якихось рішень у майбутньому, скликання цього засідання не завадить.

Принаймні, українська сторона зможе там вчергове донести країнам-споживачам нашого зерна, хто винен у поглибленні продовольчої кризи. Хто зараз, руйнуючи українські порти,  намагається унеможливити виконання Україною згаданих вище «зернових домовленостей». Розповісти про масштаби знищення нашої відповідної інфраструктури, українського збіжжя, його крадіжок московитами (поцуплене зерно тепер продаватиметься вже як російське, а Секретаріат ООН просуватиме його продаж на світові ринки). Наголосити, що українці, які кілька разів протягом минулого століття пережили голод, штучно організований радянським режимом з метою їх знищення, не можуть допустити, щоб від голоду страждали інші народи.

Бо Сумна коняка лаврової масті вже вирушила в турне Африкою збирати урожай на африканських землях, засушених сонцем, але щедро оброблених ерефією добривами антиукраїнської брехні.

Оксана БОЙКО