«Карибська криза» a la Путін
25 березня, у річницю проголошення 1918 р. незалежності Білорусі, в Кремлі оголосили про намір розмістити в цій країні тактичну ядерну зброю.
З такою заявою виступив викрадач українських дітей, російський диктатор Путін. За його словами Москва прийняла рішення розмістити в Білорусі ядерну зброю на прохання Лукашенки та у відповідь на намір Великої Британії передати Україні снаряди зі збідненим ураном. При цьому Путін визнав, що це не зброя масового ураження, однак такі снаряди «створюють радіаційний пил і є небезпечною зброєю» та пов’язані з ядерними технологіями. Путін знову бреше, оскільки таке рішення не було відповіддю на передачу Україні боєприпасів. Підготовка до розгортання ядерної зброї в Білорусі почалася набагато раніше. Путін сам зізнався, що РФ ще у 2022 році передала Білорусі ракетні комплекси «Іскандер» та літаки, що можуть нести ядерну зброю. А на торішньому «референдумі» Білорусь відмовилась від без’ядерного та нейтрального статусу, що був закріплений в її Конституції. Цілком можливо, що маячня російського постпреда при ООН Небензі про якусь «брудну бомбу» в Україні теж була частиною інформаційного прикриття розгортання ядерної зброї в Білорусі.
Проте вернімося до снарядів зі збідненим ураном, що так збурили невиїзного фюрера. Чи насправді вони настільки небезпечні, що РФ треба розміщувати ядерну зброю за межами країни? Щоб з’ясувати це питання мені довелося поритися у власному архіві. Ці боєприпаси не новітні, вони масово застосовувалася ще під час війни в Перській затоці (1990—1991), війни в Боснії та Герцеговині (1995) та в операції НАТО проти Югославії «Союзницька сила» (1999). Бронебійні снаряди з урановими сердечниками тоді продемонстрували високу ефективність у боротьбі з танками. Проте їх використання викликало побоювання щодо можливого радіоактивного зараження місцевості. У липні 1999 року Політдепартамент ООН надіслав шефові Кабінету генсека доповідну записку, в якій висловлювалися сумніви з цього приводу. У серпні створена в Секретаріаті ООН Група для оцінки впливу збідненого урану на довкілля надіслала до Косова місію з встановлення фактів. Аналізи ґрунту не виявили будь-якого зараження території радіоактивними речовинами. Програма ООН з довкілля (ЮНЕП) також провела своє розслідування та оприлюднила дві доповіді про застосування збідненого урану в Косово (2001) та в Сербії та Чорногорії (2002). В обох випадках сліди урану вдалося знайти лише в результаті глибокого лабораторного аналізу таких чутливих біоіндикаторів, як лишайники. У 2002 р. вирішено провести пошук слідів урану в 18 районах Боснії та Герцеговині, де застосовувалися боєприпаси з урановими сердечниками. До цієї роботи долучили експертів Греції, Італії, РФ, Швеції, Швейцарії, Великої Британії, Сполучених Штатів, МАГАТЕ, ВООЗ та ЮНЕП. Як і в попередніх випадках, не було зафіксовано будь-якого підвищення рівня радіації. У подальшому це питання не піднімалося, оскільки ніяких свідоцтв про шкідливість збідненого урану для довкілля не було виявлено.
Відтак Путін мав би знати, що збіднений уран небезпечний лише для російських танків, які вдерлися в Україну. Проте йому не потрібна істина. В той же день він заявив, що «палії війни» (який чудовий мем середини 50-х!) планують відправити до України 420 — 440 танків, але йому це байдуже, бо РФ за той самий час збудує або модернізує аж 1600. Те саме і по снарядах: поки Захід збирається надіслати в Україну мільйон снарядів, російська «промисловість сама виробить втричі більше, навіть більше, ніж втричі». Такі заяви наводять на думку, що кремлівський царьок або остаточно втратив зв’язок з реальністю, або вдає божевільного, щоб відкараскатися від довічного вироку міжнародного суду. Можливо Путін лише вдає божевілля, але його договоронеспроможність чим далі стає все більш ніж очевидною. Днями в цьому міг упевнитись і Китай. У спільній заяві за результатами недавньої зустрічі в Москві Путін і Сі Дзиньпін погодились, що «усі ядерні держави не повинні розміщувати ядерну зброю за межами національних территорій і повинні вивести всю розміщену за кордоном ядерну зброю». І тижня не пройшло, як Путін наплював на цю заяву. Товариш Сі може на щось і розраховував до візиту в Москву, але тепер навряд чи захоче надалі мати справу з неадекватними шахраями.
Олександр МАЦУКА, дипломат, співробітник Секретаріату ООН в 1989 — 2016 роках
