Кадрові збочення: Донецьк і Київ заповнюють вакантні посади за ідентичними принципами
Днями в країні відбулось два знакових кадрових призначення. Власне, людей на посади призначають чи не щодня, але саме ці – багато в чому показові. І за вибором персоналій, і за логікою кадрової політики
Щоправда, стались вони в різних Світах. Одне – на теренах ДНР, де правлять бал сепаратисти, інше в столиці України, де панує цілком легітимна, офіційна українська влада.
Призначення 1. Привіт Квіту від Табачника
Цей скандал загальновідомий. Терористи ДНР звільнили ректора Донецького Національного Університету Романа Гринюка. Про це повідомляв Цензор із посиланням на «Новости Донбасса». У звичному стилі озброєні люди, що супроводжували «міністра освіти» ДНР Костенка забрали документацію, опечатали бухгалтерію і заявили, що призначають новим ректором професора ДонНУ Юрія Лисенка. «Міністр» також зачитав наказ про перепорядкування виша свому ДНРівському МОНу. Після чого, виставивши біля ректорату озброєну охорону, залишили викладацький колектив гадати, «що то було?».
Пізніше з’явилась інформація про те, що сам новопризначений «ректор» про свій кар’єрний злет начебто нічого не знає. Ні ухом, як кажуть, ні рилом. І наступного дня відмовився від «честі» очолити провідний донецький університет. Щоправда, преса встигла нарікти його «ректором терористів». На чому цю історію можна було б вважати закінченою, якщо б не один пікантний момент. Який, очевидно, і був основним критерієм вибору Лисенка на цю посаду з боку сепаратистського «міністерства освіти».
Справа в тому, що професор Лисенко не просто такий собі рядовий український освітянин-науковець, яких тисячі. Він є розробником і утримувачем хитруватої адміністративно-фінансової пірамідки Табачника під назвою Система ІАСУ ФР. Розшифровується цей витвір табачниковського генія «електронна система звітності та управління фінансовими ресурсами».
Все геніальне просто. Розписана схемка в Наказі МОНмолодьспорту №1528 від 26.12.11 року «Про відновлення робіт із впровадження електронної системи звітності та управління фінансовими ресурсами». Мова іде про створення системи повного контролю над рухом фінансів всередині системи освіти. «Формування фінансової та бюджетної звітності в системі ІАСУ ФР МОНмолодьспорту обов’язкове» – йдеться у наказі.
Тобто будь-який рух грошових одиниць у будь-якому виші фіксується і вноситься у базу даних. Повна картина функціонування системи! Так от – фінансове серце української освіти і досі б’ється у Донецьку! Бо саме професору Лисенку, як керівнику Навчально-наукового інституту “Економічна кібернетика” Донецького національного університету, Табачник довірив створення та обслуговування ІАСУ! Що і було зроблено. Професор Лисенко навіть отримав за це Державну премію.
Система працює і понині за цією адресою (логіни та паролі є у кожного вишу). Сервери, на яких зберігається ця інформація, встановлені в ДонНУ, двері до якого нині охороняють озброєні сепаратисти. Привіт пану Квіту. Цікаво, він знає про цю маленьку деталь? Може й ні. Бо система працює паралельно із традиційною – паперовою – звітністю. Навіщо? Відповідь проста, як двері. Користування Системою (обов’язкове!) є платним! Ну, любив Дмитро Володимирович такі штуки. Всі, хто користується ІАСУ (а це, згідно з Наказом Табачника,торкається «навчальних закладів та установ, підпорядкованих МОНмолодьспорту»), щоквартально перераховують на рахунок Донецького університету гроші згідно із прейскурантом: виші – по 1200 грн, коледжі – по 800. За рік набігає кілька мільйонів.
Тому відмова Лисенка від запропонованого ректорства десь навіть зрозуміла: навіщо людині цей сепаратистський геморой, коли вона спокійнісінько сидить на фінансовій річці? Бо вся система освіти і досі дисципліновано заливає свої фінансові звіти на донецький сервер і перераховує гроші на донецький рахунок. Як кажуть – комфортно і сухо… Може і Табачник досі має відкат?
Ну, і цікавість сепаратистів до фігури професора Лисенка (точніше, до інформації та грошей) стає цілком зрозумілою.
Призначення 2. Привіт киянам від Кличка, Ющенка та Рибака
Приблизно у той же час, коли в Донецьку відбувались вищеописані події, столична влада також прийняла важливе кадрове рішення. Мова йде про призначення нового виконувача обов’язки Управління з охорони культурної спадщини. Ну, ви ж розумієте, що давній золотоверхий Київ буквально напичканий пам’ятками архітектури та історико-культурними об’єктами, які ще не встигли продати, знести або приватизувати кляті попередники з донецькою пропискою. Тобто посада ця є дуже відповідальною, та, як свідчить практика минулих років, не менш хлібною – Управління погоджує та затверджує проекти будівництва та реконструкції у Києві та видає дозволи.
Будь-якій людині зрозуміло, що на цій посаді повинен знаходитись фахівець, який має певний багаж знань з історії, культури та архітектури. Це якщо мова іде про охорону спадщини. Якщо ж мова іде про дозволи – тут ситуація інша, тут такий фахівець буде відверто заважати.
Судячи з усього, могутній розум всенародно обраного мера і цього разу заплутався серед пріоритетів. Не вперше, треба сказати, бо перманентні скандали з призначеннями мутних персонажів з обойми Льоні Черновецького або Дмитра Фірташа струшують столицю з підозрілою регулярністю. Мабуть, Кличко на то давно плюнув, бо логіка призначення виконувача обов’язків керівника Управління з охорони культурної спадщини не те що кульгає на обидві ноги, а взагалі вимушує задуматись про адекватність міського голови.
З легкого розчерку пера нашого мера культурною спадщиною Києва віднині опікується такий собі шоу-бізнесовий персонаж із псевдонімом «Фортадо». Хлопчик, як любив казати Льоня-космос, «із приличной семьи». Олександр Нікоряк, про якого в середовищі столичних істориків, архітекторів, культурологів ніколи не чули. Мабуть, і не почують. Бо обертались і обертатимуться із цим вихідцем з «мажорної» тусовки у різних Світах.
Новий очільник Управління з охорони культурної спадщини Києва демонструє друзям свій новій кліп. Ліворуч. Не плутати з сином Ющенка. Він праворуч
Громадське ТВ повідомляє про наявність у головного захисника культурної спадщини Києва банківської освіти та фаху в естрадному співі. Вченим-історикам залишається чухати потилицю у пошуку кадрової логіки мера-«бойлера». А вона, між іншим, таки існує! Справа в тому, що «Фортадо», на відміну від занюханих професорів і всякого культурологічного плєбса, має хорошу родословну. Сашко є другом сина Ющенка – Андрія (Нікоряк–старший був не останньою фігурою серед місцевих депутатів «Нашої Укрїни»). І водночас «Фортадо» є чоловіком онучки Володимира Рибака – екс-спікера ВР, апологета і засновника Партії регіонів.
З якого боку Кличка попросили влаштувати Олександра Нікоряка на посаду, залишається лише здогадуватись. Будемо сподіватись, що від Ющенка, бо якщо від Рибака, – то є зовсім сумно…
А за культурну спадщину відтепер можна не хвилюватись. У надійних руках.
Одне-єдине запитання
Воно звучить дещо цинічно, але: чия логіка кадрових призначень вам подобається більше – сепаратистсько-ДНРівська чи столично-кличковська? Чесно кажучи, скидається на те, що різниці нема. У обох випадках вона абсолютно збочена.
