«Із дантиста – в акулу»: польські ЗМІ дослідили клан Януковичів

Коли Христина Бердинських у 2012 році, тоді ще журналістка тижневика «Кореспондент», надрукувала інтерв’ю з Міхалем Туском, ця публікація ледь не стала сенсацією в Україні. «Нашим людям важко було повірити в те, що син прем’єра працює в місцевій газеті, а потім, наче звичайний менеджер, на летовищі. І їздить трамваєм

У нас таке практично не відбувається», – розповідає Бердинських. В Україні діти політичних діячів і високопосадовців називаються мажорами від англійського слова major (значний, сильний). Це золота молодь нового часу.

Приклад подають із самого верху: обидва сина Президента Віктора Януковича, Олександр і молодший Віктор, вміло використовують статус батька. Їхні особисті професійні кар’єри безпосередньо пов’язані з його політичною кар’єрою. Симбіоз настільки щільний, що в українському політичному лексиконі слово «сім’я» отримало додаткове значення – родина Президента Януковича. Ця родина могла б багато втратити після підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яка вимагала, між іншим, прозорості в точці зіткнення: політика – бізнес. А саме тут, власне, й робляться найбільші гроші в Україні.

Сліпуча кар’єра

Янукович старший не розмовляє про приватне життя. Його дружина Людмила також не дає інтерв’ю. Подружжя живе окремо – він в Києві, вона й надалі в Донецьку. Преса спекулює, що перебувають у розлученні. Був в інформаційному затінку до 2011 року також і старший син президента 40-річний Олександр. Єдине, що було відомо, – має освіту стоматолога і керує якимсь невеликим бізнесом у Донецьку.

Зате про Віктора Януковича-молодшого громадськість дізналася кілька років раніше. Другий син лідера Партії регіонів став одним із наймолодших народних депутатів парламенту в історії української законодавчої влади. Народився 1981 року в рідному місті батька, Єнакієве, недалеко від Донецька. В 90-х роках родина перебралася до столиці гірничого регіону, де Янукович-старший із успіхом будував політичну кар’єру і зміцнював свої позиції в так званому донецькому клані.

Віктор-молодший навчався у місцевому університеті. Вже як магістр економіки вирішив – як і батько – присвятити себе політиці. Кар’єру розпочав у молодіжному крилі Партії регіонів. У віці 25 років став депутатом Верховної Ради України. Засідає там уже другу каденцію поспіль і наголошує, що парламентський мандат завоював самостійно. Хоча немає жодних сумнівів, що своїм виборчим успіхом завдячує батькові: бо не заробив репутації ні активного молодіжного діяча, ні працьовитого депутата Партії регіонів. Політологи звертають увагу на брак харизми і скромне зацікавлення парламентською роботою.

Його політична активність звелася до кількох справ: як депутат виступав за надання російській мові статусу другої державної мови, лобіював надання п’ятирічних податкових канікул підприємствам ІТ. Також обіцяв, що буде підтримувати розвиток українського кінематографу і туризму на Заході каїни.

Журналісти, які працюють у Верховній Раді, рідко просять його щось прокоментувати, бо Віктор-молодший, попри п’ятирічну законодавчу практику, слабо розуміється в роботі парламенту. «Під час інтерв’ю флегматично говорить про політику, намагаючись копіювати стиль батька, однак достатньо вимкнути диктофон, аби побачити усміхненого хлопця, який із блиском в очах розповідає про спорт і футбольну команду з Донецька. Коли син Януковича стверджує, що політика не приносить радості, віримо йому на слово», – пише журналіст Святослав Хомейко.

Любить автомобілі

Значно більше уваги Віктор Янукович-молодший присвячує своїй найбільшій пристрасті – автомобілям. Бере участь у змаганнях на гоночних трасах. Як перший віце-президент Федерації автомобілістів України прославився висловом, що за жахливий стан українських доріг відповідає різкий континентальний клімат. На його думку, такі важкі погодні умови не в стані втримати не лише старі дороги, але й водночас нові, збудовані спеціально під Євро-2012 (які, на думку української преси, були збудовані просто з невідповідних матеріалів).

Його пристрасть не раз була приводом скандалів. У 2005 році журналісти опублікували список люксових автомобілів – серед них «Хаммер», «Ауді» А8, – якими їздив син лідера Партії регіонів. Однак той заперечує, що є їхнім власником. Відповідно до податкової декларації за 2010 рік поціновувач автомобілів не мав жодного власного транспортного засобу.

До 2009 року симпатичний Віктор-молодший вважався одним із найжаданіших кавалерів України. Нині є щасливим чоловіком і батьком трирічного сина Іллі. Дружина, Ольга Корочанська, мешкає в Донецьку. Її батько, депутат міської ради з партії Юлії Тимошенко, перед шлюбом доньки перейшов до лав Партії регіонів. Молоді познайомились в автомобільному салоні. Схоже, зблизила їх одне з одним спільна пристрасть до автомобілів.

Віктор-молодший завжди каже про батька з повагою. «Є для мене незаперечним авторитетом, – говорить журналістам. – Виховав нас твердою рукою, у дитинстві не раз діставалося від нього на горіхи, але не шкодую. Батько твердий, але водночас справедливий лідер, залишився моїм порадником і приятелем. Так багато в житті досяг». Молодший зберігає лояльність до батька, щоб не трапилося. Після недавнього беркутівського штурму на Майдані вся його прес-служба на знак протесту пішла з роботи, бо намагався виправдати брутальну акцію міліції.

Віктор Янукович-молодший – типовий мажор, дитя впливових батьків, яке використовує їхній статус, але не має шансів на повторення їхнього успіху, бо бракує йому харизми і сили волі. Помітно, що для щастя йому вистачає ролі політичної знаменитості.

Із дантиста в акулу

Старший син президента Олександр Янукович має виразніші амбіції. «Його життя сповнене збігу обставин, особливо якщо візьмемо до уваги значне зростання його активів із часу, коли батько сів у крісло президента. Раніше про його бізнесову жилку мало хто знав, проте останні три роки довели, що Олександр Янукович – це Білл Гейтс і Марк Цукерберг разом узяті», – виправдовував тижневик «Кореспондент» введення першого сина президента на третє місце в TОП-100 рейтингу найвпливовіших українців 2013 року (за президентом і найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим). Його статки (які лише у 2013 році зросли більш як удвічі) український журнал Forbes оцінив у розмірі 310 мільйонів доларів США.

Блискавичне перетворення дантиста і пересічного бізнесмена з Донецька в акулу українського бізнесу дає привід для занепокоєння – хоча сам зацікавлений стверджує, що прізвище Янукович і пов’язана з ним підвищена увага ЗМІ перешкоджають його життю і розвитку бізнесу.

– Важко сказати, а ще важче довести, де проходить межа між Олександром – бізнесменом і Олександром – сином президента, бо його фірма MAKO Trading SA зачинена для журналістів. Якби цією темою не зайнялися київські журналісти, наша місцева преса вперто б мовчала про зв’язки родини президента з бізнесом, – каже Олексій Мацука з «Донецького Інституту інформації», громадської організації, що підтримує незалежну журналістику.

Олександр Янукович починав у будівництві. Його фірма працювала в Донецьку та Києві. Весною 2012 року холдинг МАКО відкрив бюро в Женеві і з цього часу експортує українське вугілля на кілька континентів. Журнал Forbes також писав про тиху приватизацію донецьких фабрик, що збагачують вугілля, які перейшли у власність бізнесменів, пов’язаних із Олександром, завдяки змінам у законах, здійснених Януковичем-старшим.

У 2011 році Олександр став єдиним власником заснованого два роки раніше Всеукраїнського Банку Розвитку (ВБР), який нині став важливим гравцем на українському фінансовому ринку. Все завдяки кредитам, виділеним державним підприємствам, на які ВБР виграв тендери. ВБР заробляє на державному бюджеті, про що відверто каже Севгіль Мусаєва, головний редактор економічного порталу Hubs.

Головою правління ВБР стала Валентина Арбузова, мати першого віце-прем’єра Сергія Арбузова. Кар’єра цього огрядного економіста з Донецька також була блискавичною, як і зростання багатств Олександра Януковича, – у 2010 році цей нікому не відомий 34-річний керівник місцевого банку з Донбасу став на чолі Національного банку України і в 2013 році зайняв п’яте місце в ТОП-100 «Кореспондента».

У ЗМІ прізвище Арбузов швидко пов’язали з «Сім’єю». Його вважають одним із найближчих соратників Олександра Януковича. До цієї групи також належить міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, відповідальний за брутальний штурм на Майдані, а також керівник Державної податкової служби України Олександр Клименко. Однак усі ці панове одностайно стверджують, що лише знайомі й аж ніяк не створюють групу, яка утримує владу.

Та журналісти вперто додають чергові прізвища до списку «Сім’ї». Одна з найтаємничіших постатей – Сергій Курченко, 28-річний мільйонер із Харкова, власник холдингу «Газ Україна». Про Курченка заговорили, коли в грудні 2012 року він купив харківський  футбольний клуб «Металіст».  Блискуча карʼєра цього скромного студента інженерного факультету спантеличила експертів.

– Курченка вважають менеджером «Сім’ї», – каже Мусаєва, яка є співавтором першого журналістського розслідування про харківського бізнесмена, опублікованого в журналі Forbes.

«Молоді вовки» – так неофіційно називається група, пов’язана з Олександром Януковичем, з огляду на невгамовні апетити її членів. «Сім’я» хоче щоразу більше для себе. Те, що інші робили роками, вони хочуть отримати за кілька місяців», – зазначає анонімно один з українських політологів. Анонімно, бо в Україні про ці справи мало хто хоче розмовляти відкрито.

Апетити вовків, схоже, перешкоджають навіть «старим» олігархам, насамперед газовому магнату Дмитру Фірташу і вже згадуваному Рінату Ахметову. З цього приводу в Києві час від часу вибухають плітки про розлучення найвпливовіших бізнесменів із «Сім’єю». Однак досі донецький клан тримається щільною лавою.

Закон чи «Сім’я»?

Про «Сім’ю» гуляє багато спекуляцій, однак і надалі немає залізних доказів системної корупції, в якій був би замішаний президент. І щоразу менше шансів, що ці докази – якщо існують – коли-небудь побачать світ. Влітку 2013 року Сергій Курченко придбав український щомісячник Forbes і тижневик «Кореспондент» – видання, які спеціалізувалися на журналістських розслідуваннях.

Із редакцій звільнилися головні редактори і більшість журналістів, що там працювали, в тому числі Севгіль Мусаєва з Forbes і Христина Бердинських із «Кореспондента». Новий головний редактор цього донедавна найбільш читабельного тижневика в Україні родом з… Донецька. Журналісти кажуть про те, що нові працедавці створюють умови цензури, склавши список політиків, про яких не можна написати жодного злого слова.

На думку експертів, купівля останніми роками малоприбуткових друкованих видань продиктована лише політичними міркуваннями, а не економічними. Перед виборами 2015 року важливо, аби про президента писали якнайкраще. Вже тепер відомо, що боротьба Януковича за переобрання буде запеклою.

За умови, що Янукович цього переобрання дочекається. Беручи до уваги непередбачуваний розвиток подій на Майдані. Для Президента України рішення у справі Угоди про асоціацію з ЄС – це не лише вибір між Європою та Росією, а також між правовою державою і благополуччям його родини. Як нині – своя сорочка ближча до тіла.

Переклад з Polityka.pl

Володимир Угнівський