Історія одного академіка, або Як схрестити «руській мір» із «європейським майбутнім»

Валерій Геєць, який вираховував «цифри» для Януковича і проштовхував Україну до Митного союзу, досі є віце-президентом НАНУ і намагається переобратись на наступний термін

Процес люстрації вірних служак режиму Віктора Януковича викликає у населення багато нарікань. Частина суспільства переконана у тому, що ідея «виключення» із участі у важливих суспільно-політичних процесах людей, які так чи інакше несуть відповідальність за злочини минулих часів, вже деякою мірою дискредитована. Прокурорсько-суддівська ланка почувається в цілому непогано, а за деякими економічними напрямами досі стоять «фахівці дерибану» з недалекого минулого.

А до деяких «острівців благополуччя» люстрація не докотилась взагалі. На таку думку наштовхнув факт, який до теми люстрації начебто взагалі не дотичний. А саме – на наступному тижні відбудуться чергові вибори в Національній Академії Наук. Обиратимуть Президента та склад Президії НАН України.

 

Тихий гуманітарій

 

Здавалося б – де корупція, а де НАН? Поважні вчені люди, світочі науки, академіки, – у розумінні пересічного громадянина ці «ботани» аж ніяк не стикаються із злочинною владою та корупційними «схемами». Але реальність значно жорсткіша. У стінах «храму науки» насправді можна зустріти просто дивних персонажів

Рівно рік тому представники незалежних профспілок та низки громадських організацій Майдану провели акцію протесту біля стін Національної академії наук України. Причиною невдоволення людей стали, як повідомлялось, «численні порушення у науковій організації вітчизняного  законодавства  у сфері захисту конституційних прав громадян, збереження державної власності, цільового використання бюджетних коштів, фінансово-економічної діяльності підпорядкованих установ і організацій  та притягнення  до відповідальності  винних посадових осіб». Протестувальники тримали у руках плакати: «Вченим академії – зарплати академіків», «НАН України – клуб пенсіонерів за державний кошт».

Серед загадкових плакатних вчених, академіків та пенсіонерів-шаровиків, був лише один персоніфікований лозунг: «Геєць=165 млрд. грн. брехливих розрахунків до Євроінтеграції». Що само собою – вже цікаво. Відшукати пана Геєця нескладно – ось він. Віце-президент Національної академії наук України, Голова Секції суспільних і гуманітарних наук, Член Президії НАН України. Директор державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. З якого такого переляку представник економічного напрямку науки очолює у НАН гуманітарний блок, на перший погляд, незрозуміло. Але спроба вивчити «науковий шлях» академіка Валерія Геєця дає розуміння логіки цього гамбіту.

 

Наукове супроводження «катастрофічних наслідків»

 

Але перш за все ми поцікавились саме змістом плакату: що це за загадкові 160 мільярдів «брехливих розрахунків до Євроінтеграції»? І тут вже стає зовсім невесело: «радник Азарова, Януковича, Путіна, соратник Глазьєва та Медведчука, що причетний до розробки фіктивних розрахунків умов приєднання України до ЄС, яскравий прибічник входження України до Митного союзу завдяки якому по суті виник соціальний протест, а процедури підписання угод України з ЄС у Вільнюсі були зірвані». Це характеристика пана Геєця із заяви профспілок, які пікетували НАНУ.

Цікава людина, чи не так? Якщо ця характеристика правдива, виникає питання – чому такий «видатний» діяч, по-перше досі займає крісло віце-президента НАНУ, а по-друге, чи не збирається пан переобратися у Президію Академії наук на тепле місце «віцика» з гуманітарки?

Невеличкий екскурс відкритими джерелами інформації повністю підтверджує дані, наведені рік тому громадськими активістами (яких, зрозуміло, ніхто не почув). Отже – за великим рахунком пан Геєць є людиною, яка «науково» підкріплювала аргументи Януковича-Азарова щодо не підписання Асоціації з ЄС (ми всі пам’ятаємо, до чого це призвело). Саме у день відкриття Вільнюського саміту 28 листопада 2013 року пан Геєць заявив: «Україну чекають катастрофічні наслідки від асоціації з ЄС». Саме він озвучив тоді суму у 160 мільярдів євро, начебто необхідних Україні, аби якось пережити асоціацію з ЄС. Після чого єврокомісар з питань розширення ЄС та європейської політики сусідства Штефан Фюле назвав оцінку Геєця “неймовірною”, а замдиректора генерального директорату Єврокомісії з питань торгівлі Петер Балаш заявив, що Україна мінімум в 10 разів завищила оцінку переходу на євростандарти. Цікаво, що «дослідження» Геєця так і не було обнародувано.

За два роки до цієї неприємної історії, у 2011 році, пан академік, виявляється, стояв у витоків створення скандально відомої неформальної депутатської групи махрових регіоналів «со товарищі», що виступали за приєднання України до путінського Митного союзу. Групу очолював славнозвісний  Владислав Лук’янов. Крім нього, там тусувались такі потворні персонажі, як  регіонали Вадим Колесніченко, Валерій Коновалюк і Петро Мельник, комуністи Олександр Голуб та Євген Царьков. Презентація цього непересічного товариства відбулась під час конференції, присвяченій вибору України між зоною вільної торгівлі з ЄС і Митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану. Пан Геєць прикрасив собою цю наукову толоку – разом із Дмитром Табачником.

 

Від «руського міра» до «Плану Маршала для України»

 

Скидається на те, що Валерій Михайлович був одним із ключових «агентів впливу», які намагалися реалізувати ідею мирної передачі України до Митного Союзу. Жодна «конференція» чи «круглий стіл», на які збирались найодіозніші прихильники «Руського міра», не обійшлася без його участі та глибокого наукового супроводження. Доказів цьому ідеологічному вектору академіка Геєця багато – хоча б оцей репортажик:

 

 

Насолодьтесь, скажімо, прес-релізом з офіційного сайту «Українського вибору» (який очолює самі-знаєте-хто): «Громадський рух «Український вибір» доносить інформацію промисловцям, підприємцям, економістам, представникам ділових кіл про вигоди вступу України в Митний союз (МС) в цифрах і фактах. Про це сьогодні під час круглого столу в Одесі «Економічні аспекти стратегічного вибору України у питаннях взаємодії з країнами Митного союзу і Єдиного економічного простору в рамках ЄврАзЕС» заявив лідер громадського руху Віктор Медведчук. У роботі круглого столу також беруть участь радник Президента Російської Федерації, академік РАН Сергій Глазьєв, директор Інституту економіки та прогнозування, академік НАН Украіни Валерій Геєць…»

Чудова компанія для справжнього вченого. Глазьєв, який вважається розробником «спецоперації» Росії проти України, та кум Путіна – Медведчук. Чи є сенс кидатись запитанням – як така людина прижилась за нових часів і чому вона досі не в Москві? Адже за всіма «ідеологічними» ознаками та «непорочними» зв’язками пан академік повинен був би світ за очі човгати із країни, яка таки спромоглася підступно уникнути падіння у «братерські обійми».

Але… Після приходу постмайданної влади у академіка Геєця стався гострий напад прориву свідомості. Він засунув куди подалі свої наукові розробки стосовно щастя у Митному Союзі і… кинувся науково обґрунтовувати засоби облаштування європейського майбутнього неньки-України!

От що Революція животворна із людьми робить…

Зараз академік – хоч до рани прикладай: віщає на тему «Плана Маршала для України», закликаючи владу застосувати «досвід повоєнного відновлення економік європейських країн». Цікаво, між іншим, віщає. Валерій Михайлович став не таким категоричним, як раніше, принаймні у питаннях фінансових. Якщо свого часу, аргументуючи весь жах, що очікує Україну в разі зближення з ЄС, наш вчений вирахував цифру у 165 мільярдів (начебто потрібних, аби компенсувати негативні впливи Асоціації), то нині він виблискує добротою, говорячи, що «далеко не все вирішується обсягом фінансової допомоги…»

 

Негуманітарне…

 

Таке от «прозріння» вченого. Буває? Віриться тяжко. Бо з урахуванням веселої комашки, в якій раніше тусувався наш герой – Азаров, Медведчук, Глазьєв і Ко – це скидається, скоріше, на мімікрію. Отут вже не дивуємось «гуманітарності» пана Геєця: його світогляд та наукові теорії коливаються у відповідності із політикою партії. З однією умовою – партія повинна бути правлячою…

До того ж  постає наступне запитання – що робити із далеко не науковими здобутками академіка. Бо, виявляється, Валерій Михайлович «засвітився» не тільки у теоретичному обґрунтуванні  антиєвропейських захерів Януковича-Азарова, а й у меркантильніших речах, які підпадають під визначення корупції. Тут наводимо кілька пунктів обвинувачень з боку вільних профспілок (які також підтверджуються відкритими джерелами).

«Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України за ініціативи В.М. Геєця, Е.М. Лібанової, Т.І. Єфіменко ліквідовано з метою приховування протиправної діяльності і знищення доказової бази, яка свідчить про чисельні правопорушення у сфері господарської діяльності, використання бюджетних коштів, збереження державного майна.

Всіляко приховуються факти зловживань, хабарництва і шахрайства по вилученню житлового фонду Національного університету ДПС (м.Ірпінь, Київська область) у змові з екс-ректором П.Мельником на користь академіків Геєця, Лібанової та Єфіменко. Відповідно блокуються робота слідчих МВС і Генеральної Прокуратури України з метою ухилення зазначених посадових осіб від кримінальної відповідальності».

Щодо корупційної співпраці Геєця із скандально відомим ректором Мельником – ситуація докладно описана сайтом «Нащі грощі» ще у 2011-му році в матеріалі із красномовною назвою «Тупо. Ще тупіше» . Ось уривок – квінтесенція: «…університет уклав угоду з ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» на річну оренду приміщень для проживання студентів в Ірпінському регіоні. Фірмі, обраній нібито на відкритих торгах, буде сплачено 2,88 млн грн. Звичайно, буває таке, що вуз орендує гуртожитки. Буває, що ці історії пахнуть не дуже добре… Ніхто навіть не ховався…: 100% статутного капіталу ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» належить сину Петра Мельника – Максиму Петровичу Мельнику. Тобто податковий університет орендував гуртожиток у фірми, яка насправді належить сину керівника університету. Також до складу співзасновників входить Тетяна Володимирівна Мельник, така собі Марина Євгенівна Проценко та Валерій Геєць, ще один давній друзяка Азарова, який нині обіймає посаду в Нацакадемії наук.»

 

Власний інститут на державній дотації

 

Отже, академік Геєць таки знається на оборудках, що приносять економічну вигоду. Щоправда, особисто йому.

Тобто він все-таки не закінчений гуманітарій. Аби відірватись від «проклятого минулого» пан Геєць ініціював рішення Президії НАН України щодо реорганізації Інституту економічного прогнозування НАН України у державну установу «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України». Істотно, установа фінансується державою, але які прогнозування там робляться, на чиї замовлення – незрозуміло. Принаймні одне відомо достеменно – у виконанні замовлень державних органів Інститут не помічений. Але, то і на краще: з урахуванням антиукраїнської компанії, у якій тривалий час обертався пан Геєць (а може, тишком-нишком обертається і зараз), невідомо чим би загрожували Державі прогнози цієї установи.

Натомість її славетний очільник помічений у бажанні переобратися на посаду віце-президента НАНУ. І вибори, які відбудуться наприкінці наступного тижня, стануть ще одним своєрідним тестом для діючої влади, яка декларує очищення від усього, що пов’язано із Януковичем. Ми б додали – і з Медведчуком, і з Глазьєвим, і з Путіним, і з «руським міром»…

Сергій Суровцев