Що спільного між ПР та цвинтарем?

Придивіться уважно до цієї фотографії. Якщо відчули немотивоване бажання взяти одну з безхозних лапат і закидати землею цвинтарних справ майстра з непристойним написом на спині, – не лякайтесь, це нормальна реакція.  Ви не потенційний вбивця, не маніяк і не чудовисько. Таке бажання виникло зараз у такої кількості народу, що йой…  

І це при тому, що агресію викликає не сама ця людина (чиє обличчя ми навіть не бачимо), а її  приналежність до тоталітарної секти (хто вважає ПР просто політичною партією, далі може не читати), назва якої сприймається вже як брудна лайка. Тож в гробокопача немає іншого виходу, як позбутися тавра і  вчасно вистрибнути  з ями. Але він не вистрибне.  І ганебний бренд з себе не скине.

Бо  власники цвинтарного інвентарю,  за чиїм наказом, замість зводити будинок вона копає яму, так прямо і сказали: нам плювати,  що ти більше не бажаєш працювати гробокопачем, начхати, що ти хочеш класти цеглини замість рити могилу, ми у труні бачили твоє прагнення  позбутися тавра на спині. Ти – наша істота. Крок вправо чи вліво розцінюватиметься  як зрада і каратиметься по законах військового часу .

І потім, дурнику, гробокопання – робота хоч і неприємна, але добре оплачувана. Враховані всі професійні ризики, компенсовані моральні збитки. На будь-якому будівництві ти такого «бабліща» не заробиш. Навіть якщо крастимеш цеглу вагонетками. Невже  тебе гріє така перспектива?

«Ні!» –  після довгих і тяжких роздумів, зваживши всі за і проти, твердо відповів  один з найменш огидних представників партії влади, який ще кілька днів тому ледь не бунт підняв на пеерівському цвинтарі, тобто, даруйте, кораблі.

Деякі проникливі колеги навіть припускали, що в надрах парламентської фракції ПР створилася група безстрашного Сергія Тігіпка, яка налічує  до 30 сміливців  і вже практично розвалює «обітєль зла» зсередини. А це означає, що нова більшість на підході. Вихід із кризи – ось він,  лише руку простягни.

Але оптимістів чекав великий облом. Руку простягнули знову не ті. В понеділок стало відомо, що серед розкольників була проведена виховна робота, знайдена «аргументація», і  вже ніхто нікуди не йде.  (У чому, якщо чесно, ми і не сумнівалися, бо не є оптимістами, на жаль).

“Відразу з кількох джерел отримуємо інфо, що в ПР розпочалося ”полювання на відьом”- проти всіх, не згодних з генеральною лінією Сім’і, яка давно підміняє собою генеральну лінію партії. Тиснуть і шантажують всіх, хто підтримує повернення до Конституції 2004 року. Обіцяють “неслухам ” всі кари небесні,” – повідомила депутат від Удару Ірина Геращенко.

І тут же дала колегам ще один шанс: “Я щиро сподіваюся, що всі ці речі викличуть тільки зворотну реакцію, бо ж не можуть самодостатні дорослі чоловіки і жінки, які є в ПР і які відбулися ну точно без Януковича і тим більше арбузових і тп, вічно терпіти приниження і знущання”.

От наївна жінка. Звичайно, можуть. Ніби вона не знає, що все  в тому середовищі має свою ціну. Приниження і знущання  – теж (може, навіть, за потрійним тарифом оплачується, зважаючи на важливість моменту).

А ось і доказ:  “Я і мої колеги не збираємося виходити з Партії регіонів, – повідомив Тігіпко через свою прес-службу всіх тих, хто наївно очікував якогось дива.  – У ці непрості часи, як і раніше, ми залишимося поруч з нашими однопартійцями по всій країні, з людьми, які довірили нам представляти їх інтереси та відстоювати краще майбутнє для нашої країни. Разом з тим ми вважаємо неприпустимим рівень корупції на всіх рівнях влади, а роботу уряду з подолання економічних проблем України і поліпшення рівня життя людей – неефективною … Скажу більше – ця робота фактично провалена “.

У той же час Сергій Леонідович у кращих традиціях попередників  висловив упевненість, що Партії регіонів  таки вистачить сил впоратися  з казнокрадством, корупцією та безвідповідальністю. Вам нічого не нагадує? Ось це наприклад: «Коли ці баритони кричать «бий розруху» – я сміюся. Клянусь вам, мені смішно! Це означає, що кожен з них повинен лупити себе по потилиці!»(с)

Сподіваємося, Тігіпко не дуже образиться, якщо ми висловимо  сумнів у тому, що влада заходиться   гамселити себе лопатою по голові.  Очевидно, це все-таки доведеться робити нам – рано чи пізно.  Якщо не хочемо самі  звалитися у ту яму.

Зважте, що це не нагнітання і не заклик до радикальних дій (або, не дай боже, до  повалення існуючого ладу).   Це спокійна і сумна констатація очевидного.  Або країна – їх,  або вони – країну.  Жодного іншого  варіанту бути не може.  Могилу вже вирито.