Ігор Луценко: у справі Вербицького немає прориву
Про це громадський активіст написав на своїй сторінці в соцмережі
Вчора я витратив ще декілька годин, працюючи зі слідчими МВС, котрі розслідують моє з покійним Вербицьким викрадення. Жартома кажу, що борюся за звання найбільш дисциплінованого потерпілого в Україні – приїжджаю одразу за телефонним викликом слідчого, працюю по максимуму, щоб слідство не стояло ні на секунду через мене. Так само швидко реагує мій адвокат Євгенія Закревська. Слідчі теж не байдикують – учора розсталися з ними об одинадцятій вечора.
Тим не менш, поки що ми усі не отримали бажаного, а саме – арешту тих, хто безпосередньо причетний до смерті Юрія. На цей факт треба звертати увагу у першу чергу. Це допоможе не мати хибного уявлення про результативність зусиль МВС.
Нагадаю, Міністерство внутрішніх справ України поширило заяву про те, що 26 лютого затримано осіб, які 20 січня викрали нас з Юрієм Вербицьким. Спочатку про це написав на Фейсбуці Арсен Аваков, потім міністр виступив з заявою на прес-конференції. І лише після цього мене запросили до слідчого з тим, щоби провести впізнання затриманих.
На впізнанні мені було представлено чоловіка, якого я раніше ніколи не бачив. Чи має він якесь відношення до злочину, внаслідок якого загинув Юрій Вербицький, мені невідомо.
Як заявив на прес-конференції Аваков, затриманий – раніше судимий майстер спорту 38-ми років, до міліції він жодного відношення не має. У той же я неодноразово повідомляв, що нас з Юрієм Вербицьким викрали та допитували люди, які явно є співробітниками “правоохоронного” органу і які після “роботи” з нами збирались нас везти в якесь райуправління міліції та “оформлювати”.
Аналогічні дії “беркутівці” вчиняли й з багатьма іншими активістами Майдану чи навіть просто випадковими перехожими: хапали на вулицях, вивозили за місто, катували, а потім доставляли в райуправління міліції, де складався протокол затримання. Треба думати, що ми з Юрієм не потрапили за ґрати лише тому, що після нашого викрадення ЗМІ зразу ж оприлюднили подробиці, а також час і місце затримання, а тому сфальсифікувати протокол було набагато складніше.
Урешті-решт нас просто кинули в малонаселеному районі, звідкіля я зміг вибратись, а Юрій через тяжкі травми – ні.
Більш того, у наступному, спілкуючись з іншими учасниками революційних подій, ми за зовнішністю визначили людину, що дуже схожа на ту, яка брала участь у викраденні та катуванні нас з Юрієм. Це – співробітник “Беркуту”.
У зв’язку з цим вже після заяви міністра Авакова про затримання начебто викрадачів я подав слідчому клопотання, в якому попрохав:
1. Здійснити виїмку особових справ усіх співробітників підрозділу міліції “Беркут”, що несли службу на території Києва в період з 30 листопада 2013 року по 21 січня 2014 року, і провести за моєю участю впізнання особи по фотографії.
2. Здійснити виїмку в Службі безпеки України оперативно-розшукової справи, заведеної щодо мене, з метою встановити, кому саме надавалась інформація, отримана в результаті прослуховування мого мобільного телефону.
Клопотання було мною подано до МВС України 26 лютого, але до цього дня жодної реакції на нього з боку групи слідчого чи міністра немає.
За матеріалами socportal.info
