Якою я бачу нашу Україну після перемоги?
(Мій, громадянина, виборця наказ до дій ВРУ, ПУ, КМУ)
– Вищі посадові особи, починаючи з ПУ володіють правильною українською мовою. Ніякий суржик ніколи не допускається. Це — не тільки моветон, це — табу для державного службовця найвищого рангу. Ніколи не говорять — “в цій державі”. Тільки: “в моїй, нашій державі”.
– Фінансова, матеріально-технічна зовнішня допомога по відбудові України настільки вправно і прозоро менеджерується, що це дозволяє всім закордонним заробітчанам України повернутись додому, бо це їх Дім а оплата праці на відповідному рівні.
– ЗСУ, учасники Територіальної оборони, всі захисники України отримують належний соціально-правовий статус. Правова компенсація, забезпечення житлом, медичним обслуговуванням роблять професію військового авторитетною, престижною, соціально-забезпеченою.
– Реформа судової системи дає шлях для рясного надходження іноземних інвестицій.
– В Україну повертаються не тільки “золоті руки” — будівельники, автомеханіки, слюсарі, сантехніки — а й мізки України — вчені, айтішники, всі-всі креативщики. Податкова система та умови праці для них тут ліпші, ніж закордоном.
– В Україну повертається студентство. Тут вчитись престижніше, комфортніше, дешевше, з гарантованою перспективою відповідного працевлаштування.
– Територіальні громади взірця Захара Беркута беруть на себе всю відповідальність — за безпеку свого краю, збереження довкілля, морально-патріотичний стан на своїй території.
– Все наше внутрішнє і зовнішньо-політичне життя пронизане незворотньою діяльністю щодо досягнення євросоюзівських та євроатлантичних стандартів (з можливістю їх перевищення та внесення в їх набір нашого українського додатку) з обов’язковим досягненням повноправного членства в ЄС та НАТО.
– Зовнішня політика, дипломатія України націлені на ефективну співпрацю з традиційними партнерами, не залишаючи поза увагою при цьому решту світу (як вихованець кафедри історії та права країн Азії, Африки та Латинської Америки факультету міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету знаю про що говорю).
– Культурний, інформаційний, медійний простори наповнені українським контентом високих професійних, духовних стандартів в переплетінні з найкращими взірцями світової, зокрема європейської культури. Банальність, вульгарність, мавпування псевдо культурних закордонних штампів чи то західного чи східного походження місця для свого існування не знаходять.
– Народи України, представники різних національностей, етнічні групи — єдина родина, яка робить спільну справу — модерну, високотехнологічну, безпеково надійну державу, адаптовану до надзвичайно високих вимог, ризиків та викликів ХХІ століття. Поняття — Схід-Захід-Південь-Північ – носять виключно свій першопочатковий, географічний зміст і аж ніяк не виступають як лінії ментального тим паче політичного розмежування. В нашій багатонаціональності як раз і міститься наша міць і потужна енергія розвою, а не підґрунтя для розколу і відтак послаблення. Ніколи і нікому не дозволимо цим скористатись.
– Півострів Крим — фешенебельний міжнародний курорт під Українським прапором. Чорне та Азовське моря — в межах наших, визнаних міжнародним правом вод — зони міжнародного круїзного туризму, морської торгівлі рибальства.
Можливо, хтось скаже наївний романтизм. Рішуче не погоджуюсь. Це — наш український прагматизм. Виходячи із конфуціанської тріади — думка, слово, дія, я так бачу наше майбутнє. Хай хтось спробує мене спростувати. Адже навіть і без цієї програми — мінімум, її неодмінної реалізації ми не можемо розраховувати на успіх, життєздатність нашої Української держави. Але в мене немає ніякого сумніву, що здолаємо все і вся і зробимо все необхідне, щоб нам “краще в світі жилося”.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України, громадянин
