«Гуманітарний» путінізм: нова концепція «м’якої сили» росії

Цього тижня на росії заявилася чергова офіційна маячня.  Указом путіна затверджена т.з. «Концепція гуманітарної політики російської федерації за кордоном».

Можливо і не варто було б звертати на неї увагу. Проте є один аспект. Ідеологія «русского мира», рашизму має бути засуджена післявоєнним міжнародним трибуналом так само, як в Нюрнбергу була засуджена ідеологія нацизму.  І означена «концепція» може прислуговувати цій меті.

Відверта зверхність до всього світу спостерігається  в положенні про те, що саме в росії сформувалося «унікальне (! – І.Т.)  культурне різноманіття та духовна спільність різних народів, відданих єдиним принципам і цінностям, таким як патріотизм, служіння батьківщині, сім’я, творча праця, гуманізм, соціальна справедливість».

Звісно, вся концепція переповнена цинічними посиланнями на міжнародне право та права людини: «Одним з пріоритетів Росії в міжнародних відносинах є відстоювання в рамках міжнародних універсальних і регіональних організацій значимості загальнолюдських цінностей і міжнародного гуманітарного співробітництва», «серед принципів гуманітарної політики Російської Федерації невтручання у внутрішні відносини інших країн». Варто пам’ятати, що зміни до російської конституції 2020 року фактично визнали пріоритет їхнього національного права над міжнародним.

Не обійшлося без звинувачень Заходу: «глобалізація, як і раніше, не тільки сприяє взаємозбагаченню національних культур, а й ставить під загрозу культурну самобутність країн і народів. У зв’язку з цим слід враховувати збільшення кількості спроб принизити значимість російської культури та російських гуманітарних проектів, поширити та нав’язати спотворене трактування справжніх цілей Росії щодо ознайомлення світової громадськості з її культурною спадщиною та досягненнями у різних гуманітарних галузях, дискредитувати «русский мир», традиції та ідеали, підмінюючи їх псевдоцінностями».  Відповідно «важливу роль відіграє сприяння іноземним державам, які стикаються з вільною інтерпретацією історичних подій окремими державами у геополітичних інтересах».

Зрозуміло, що ставиться завдання «проводити активну роботу з метою припинення спроб низки країн переписати історію Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни, применшити роль радянського народу у великій перемозі та, як наслідок, зменшити гордість росіян, особливо молоді, за свою батьківщину».

Отже звісно, все що не російське – неправильне за визначенням!

Автори концепції впевнені, що «російське держава дедалі більше сприймається як охоронець і захисник традиційних духовно-моральних цінностей, духовної спадщини світової цивілізації (пріоритет духовного над матеріальним, захист права і свободи людини, сім’я, норми моралі та моральності, гуманізм, милосердя). Російському менталітету властиві взаємодопомога, колективізм, віра у добро і справедливість. Поруч із відданістю традиційним духовно-моральним цінностям, у суспільстві протягом тисячолітньої історії нашої країни формувалося повагу до чужої культури, віри, звичаям». Все це цивілізований світ бачить з початку ескалації російської агресії, а українці – відчуваються на собі.

Концепція покладає чималі надії на свою п’яту колону в країнах Заходу. «У світі мешкають десятки мільйонів російських співвітчизників. Будучи включеними до іншої системи цінностей, співвітчизники, котрі живуть там, залишаються носіями як російської, російської культури та традицій. Завдяки установленню міцних зв’язків із співвітчизниками по всьому світу, надання їм підтримки та сприяння у збереженні рідної мови та культури Росія зміцнює на міжнародній арені свій образ демократичної (! – І.Т.) держави, що прагне формування багатополярного світу, збереження його культурно-цивілізаційного різноманіття».

Показовим в концепції є визначення пріоритетних завдань двосторонньої співпраці у галузі культури, науки, освіти – передусім з з державами СНД,  а також – з республікою абхазія, республікою південна осетія, «днр» та «лнр». Заначено, що при розвитку гуманітарних і культурних зв’язків з прибалтійськими державами (радянський наратив! – І.Т.), а також із Молдовою та Грузією слід враховувати питання дотримання прав російськомовного населення у цих державах… Серед міжнародних організацій які треба використовувати для просування «русского мира» згадуються передусім СНД і ЮНЕСКО… Щодо останньої для це свідчення необхідності негайного переформатування всіх спеціалізованих установ ООН!

Отже, росія не збирається здаватися! Цивілізоване людство має відповідати цілковитою ізоляцією «русского мира» задля власної безпеки та існування!

Ігор ТОДОРОВ, професор, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету