Хроніки торгівельної війни: таємні союзи, відверта зрада і готовність до капітуляції

У неділю, передивляючись «Підсумки тижня» на телеканалі «Україна», чи не вперше за тривалий час відчув бажання висловити свою велику повагу колегам-телевізійникам

Сюжет про повномасштабну, а не лише шоколадну торговельну війну з Росією був таким ґрунтовним, неупередженим і …тривожним, що захотілося не лише щиро подякувати, але й побажати стійкості. Адже за традицією саме журналістів наші можновладці звинувачують і ще не раз звинуватять у «нагнітанні», «штовханні уряду» тощо.

При цьому, як кажуть у братній країні, «на голубом глазу» урядовці стверджуватимуть, що все нормально та ще більше покращується-нормалізується.

А хіба може бути по-іншому: прем’єри порозмовляли по телефону та «в принципі» заперечили всі ці брудні плітки неправильних писак про якийсь тиск на Україну.

Хотілося вже повірити очільнику партії та уряду, що не заради милого його серцю Митного союзу, не задля протидії євроінтеграції України відбулося те, що відбулося, – погано приховуваний жорсткий тиск на нашу державу. Аж раптом пан Глазьєв виступив із коментарем. Таким відвертим, що від заспокійливої мелодії для довірливих у виконанні прем’єрів нічого не залишилося.

А ще на одному з телеканалів стрічка новин повідомила: у Сочі Медведчук, Путін і Назарбаєв… спостерігали за перебігом чемпіонату з самбо.

На всяк випадок нагадаю, що не всі з цієї трійці – глави держав. Зокрема, перший – це той, хто у Києві нещодавно зустрічав і Путіна, і вже згадуваного Глазьєва. На заході, присвяченому пропаганді Митного союзу.

Можливо, ви вірите у співпадіння? Ваша справа!

Тоді, прошу дуже, не помічайте доручення глави партії та уряду Міністерствам економіки та закордонних справ пожвавити роботу на «Митносоюзному» векторі, тоді вірте заспокійливим заявам міністра економіки, що немає ніякої торговельної війни, тоді не звертайте увагу, що міністр закордонних справ не стільки опікується проголошеним президентом європейським курсом, скільки патронованим прем’єром курсом до «азіопи».

А ще – не переймайтеся тим, що наша бойова опозиція, наші патріоти… оту торговельну війну чи то проґавили, чи реагуватимуть після повернення з відпусток. Коли можна буде піаритися по повній.

Війна – війною…

Згадаймо крилату фразу: «Війна – війною, а обід – за розкладом!»

Здавалося б – країна у РЕАЛЬНІЙ небезпеці. У ситуації, що потребує консолідації всіх сил усередині держави для забезпечення, у тому числі – шляхом тиску на власний уряд, гідної відсічі знахабнілим «братам». Скажімо, насамперед через СОТ, через вимогу дотримуватися існуючих між двома державами угод про вільну торгівлю, а не діяти всупереч нормам міжнародного права.

Та де наші патріоти, публічні й непохитні? Де їхні безкомпромісні заяви, зустрічі з урядовцями, мобілізація громадськості?

Виходить, як у поета: один – у любов, а другий – у містику, а третій – у гори, де орли…Чи не тільки в гори. А насамперед – на курорти, пляжі, моря-океани. За графіком відпусток. Усупереч своєму громадянському обов’язку.

До речі, про війну та графік відпусток. Якщо вірити ЗМІ (не лише вітчизняним) – на порозі громадянської війни опинився Єгипет. Та безстрашні (чи бездумні) українські туристи їдуть та їдуть туди. Міністерство закордонних справ попереджає, радить утриматися від поїздок. Натомість посол України в Єгипті у телемості запевняє, що на курортах усе спокійно. Мовляв, нема чого боятися. І це – всупереч елементарній чиновницькій дисципліні, здоровому глузду та рекомендаціям рідного міністерства! Війна – війною, а туризм – за розкладом…

Тільки хто відповідатиме за наслідки?

Прудкий регіонал заявив, що вбачає у підписанні Угоди про асоціацію з ЄС порушення Конституції. Всупереч неодноразово підтвердженим президентом прагненням прямувати до Європи. На гаранта замахнувся, на президентський євроінтеграційний курс! Та й на наші сподівання та очікування. І хто ж дав йому відсіч? Пані народна депутатка, радниця президента, та пані міністр юстиції. Решта, у тому числі – штатні вболівальники за євроінтеграцію… мабуть, за розкладом ще відпочивають.

От відпочинуть, тоді проведуть національний круглий стіл… До речі, як відомо, на вересень планується проведення чергового форуму Ялтинської європейської стратегії (YES) – серйозного та впливового зібрання. Наш президент брав участь у попередньому форумі. Лідери багатьох держав, міжнародних організацій, як правило, збираються у Ялті вже багато років. Яка необхідність у ще одному круглому столі з невідомим представництвом від влади, опозиції, світових лідерів? Готовий сто разів перепросити, та щось навіює мені невеселу думку (війна – війною, а піар – за розкладом) про спробу чергової самореклами на болючій, хвилюючій темі. Хочу помилитися.

«Баришня лягли та просють…»

Здається, саме такими чи подібними словами Хімка запрошувала Голохвостого – Голофастова до Проні Прокопівни…

Звичайно, всілякі порівняння, як відомо, кульгають. Та заспокійлива благодать, що виходить із повідомлень сильних світу цього, – мовляв, ніякої торговельної війни, ніякого примусу до вступу в Митний союз, ніякого збиткування з України немає, – чомусь лише зміцнює побоювання, що дехто з отих очільників готовий, трохи для виду попручавшись, послати Хімку з легендарним текстом до сусідів…