Генеральні консули ФРН в Донецьку. Клаус Ціллікенс та Детлеф Вольтер

Дипломатія: історя в постатях

Наприкінці 2009 р. у Донецьку було відкрито Генеральне консульство Федеративної Республіки Німеччини. До відкриття планувалося, що його штат складатиметься з 25 осіб. Консульство повинно було здійснювати візову діяльність. Зокрема, для того, що б дещо розвантажити консульський відділ посольства ФРН в Києве. Цей відділ в ті часи посідав перше місце в світі за кількістю виданих шенгенських віз. Проте МЗС Німеччини відмовилося від амбітного плану щодо Донецька. Мотивацією такого рішення була економія державних коштів і сподівання (як виявилося, небезпідставне) на запровадження безвізового режиму з ЄС. Вже після відкриття Генерального консульства і за його підтримки почав діяти візовий центр, через який можна було відкрити шенгенську німецьку візу. (Мені особисто пощастило зробити це у червні 2014 р. в умовах вже фактичної окупації РФ за день до закриття візового центру).

Отже, від початку своєї діяльності Генеральне консульство ФРН в Донецьку зосередилося на економічних, гуманітарних і культурних питаннях. Консульський округ охоплював Донецьку, Луганську, Харківську, Дніпропетровську та Запорізьку області.  Генеральним консулом був призначений кар’єрний німецький дипломат Клаус Ціллікенс. До призначення в Донецьк він працював в Намібії, Мозамбіку, Австрії, Словенії, Казахстані і Україні (в 2000-2004 рр. був керівником економічної служби в посольстві ФРН в Києві).

Генеральне консульство ФРН у квітні 2011 р. виступило співорганізатором наукової конференції, присвяченої роковинам Холокосту, що відбулась у Донецькому єврейському центрі. Разом з Представництвом Фонду імені Гайнріха Бьолля генконсульством було організовано в кінопалаці «Зірочка» прем’єрний показ фільму німецького режисера Якоба Пройсса “Інший Челсі” (“The Other Chelsea”). Фільм не стільки про футбол, а, передусім, про місто Донецьк, про людей, які жили в цьому, і про величезні проблеми, які спостерігалися в цьому регіоні України. Генеральне консульство Німеччини 28 жовтня 2011 р. разом з Асоціацією безпеки дорожнього руху, Союзом автомобілістів, Європейським союзом молоді України в рамках Десятиліття дій по забезпеченню безпеки дорожнього руху, проголошеного Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй, провели автопробіг центральними вулицями міста. Була спроба реалізувати екологічний проект “Чисте повітря” в Маріуполі. Проте металургійні підприємства і місцеві органи самоврядування були не настільки, як німецькі партнери були впевнені, що щирість – це щось позитивне… Генеральний консул К.Ціллікенс пропонував передати досвід Рурського регіону, який мав колись такі ж проблеми, які були в Донбасі. Йшлося, зокрема  про проєкти видобутку метану з вугільних родовищ, використання енергії шахтних вод, озеленення териконів тощо. Протягом своєї каденції К.Ціллікенс неодноразово брав участь наукових конференціях в Донецькому національному університеті. На моє запрошення виступав з лекціями по курсу «Дипломатична та консульська служба. Безумовним досягненням Генерального консула була постанова опери Ріхарда Вагнера “Летючий голландець” в Донбас-опера (Донецький академічний театр опера та балету імені Анатолія Солов’яненка). Вперше опера  Р.Вагнера виконувалася в Україні німецькою мовою. Цей проєкт довів, як класику можна зробити сучасною.

Під час підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на запрошення генерального консула Донецьк відвідала депутат німецького парламенту від Партії зелених, зараз депутат Європарламенту, спікер з питань зовнішніх відносин Європейського Союзу Віола фон Крамон. 17 червня 2013 року в донецькому готелі «Park-inn-Radissson» за участю депутатки та генконсула пройшла подіумна дискусія “Структурні реформи на Донбасі. Шанси і можливості для регіону після можливого підписання Угоди про асоціацію з ЄС”. Мені довелося теж взяти в ній участь. Моя думка про те, що Донбас є «локомотивом» європейської інтеграції України» викликала здивування німецьких учасників. І це, мабуть, було слушним. Втім, тоді влітку 2013 р. президент В.Янукович і його Партія регіонів впевнено рухалися саме до Угоди про асоціацію з ЄС. Після закінчення місії в Україні Клаус Ціллікенс повернувся до Німеччини, але навесні 2014 р. знов приїхав на Донбас в якості Голови моніторингової місії ОБСЄ в Східній Україні. З 2016 р. К.Ціллікенс очолив Генеральне консульство ФРН в Ріо-де-Жанейро.

Цікаво, що після відкриття генерального консульства ФРН в Донецьку продовжував працювати почесний консул – Віктор Калашніков, професор Донецького національного технічного університету, доктор технічних наук, декан так званого Німецького технічного факультету. Випускники цього факультету залюбки знаходили роботу в німецькій корпорації «Сіменс»

Після від’їзду К.Ціллікенса в серпні 2013 р. новим генеральним консулом в Донецьку став ще один кар’єрний дипломат Детлеф Вольтер. До відрядження в Україну він обіймав посади директора відділу з контролю над звичайними озброєннями та зміцненню довіри, безпеки і роззброєння Європи МЗС Німеччини, заступника Посла та повіреного в справах ФРН в Саудівській Аравії, керівника відділу з питань ЄС у державній канцелярії, радника Посольства в постійному представництві Німеччини при ООН, радника Посольства в постійному представництві Німеччини при ЄС у Брюсселі; заступника Посла в Замбії, першого секретаря відділу політики в Посольстві Німеччини в Москві, другого секретаря МЗС Німеччини. Вже після захоплення Донецької облдержадміністрації, проголошення т.з. «днр» генконсул  Д.Вольтер взяв участь в організованій нами Міжнародній конференції «Шанси та можливості для жителів східних регіонів України після підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом» в хотелі «Рамада».  Генеральне консульство ФРН сприяло відвіданню Донецька в середині квітня 2014 р. членами комітету Бундестагу у справах ЄС. Після цього візиту голова комітету Ґунтер Крихбаум зазначив, що у Східній Україні немає ніякої самопроголошеної республіки. Натомість є проросійські бойовики, сепаратисти. В складі німецької делегації був і перший генконсул в Донецьку Клаус Ціллікенс.

В травні 2014 року Генеральне консульство ФРН змушене було призупинити роботу в місті Донецьку. Після повної окупації Донецька у вересні 2014 р. Посольство Республіки Німеччина звернулося в міліцію за фактом викрадення невідомими особами з підземних гаражів приватного житла генерального консула Федеративної Республіки Німеччини в м. Донецьку та його заступника автомобілів Subaru Legacy і Dacia Duster, що належили консульству. Проте ця територія вже кілька місяців була непідконтрольна українській владі. На початку січня 2015 р. Генеральне консульство ФРН у Донецьку було офіційно закрито. Тоді ж була започаткована діяльність тимчасового офісу у Дніпрі. Назва „Генеральне консульство ФРН в Донецьку“, тим не менш, збереглася. Це означало тісний зв’язок з цим містом і його мешканцями, а також надію на повернення.

Ігор ТОДОРОВ,

професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету,

колишній професор Донецького національного університету