Франциск. Банкрутство «миротворця»
За Бога, труд і мир у всьому світі?
На початку великої війни, порушуючи всі протоколи, Папа Франциск особисто прийшов до посольства РФ при Святому престолі. «Я попросив посла передати путіну, – розповів Папа, – що я готовий поїхати до Москви за умови, що він надасть мені віконце для переговорів». Незважаючи на відмову, Папа продовжував наполягати на тому, що РФ «могли спровокувати», тому що підступне НАТО «гавкало біля її воріт», а західна допомога Україні веде лише до множення жертв.
А в цей же час російські «РИА Новости» повідомляли (мовою оригіналу): «Денацификация неизбежно будет являться и деукраинизацией — отказом от начатого еще советской властью масштабного искусственного раздувания этнического компонента самоидентификации населения территорий исторических Малороссии и Новороссии. Дебандеризации будет самой по себе недостаточно для денацификации — бандеровский элемент есть лишь исполнитель и ширма, маскировка для европейского проекта нацистской Украины, поэтому денацификация Украины — это и ее неизбежная деевропеизация». І така заява на весь світ не засмутила Франциска?
«Ісус не створював єпископських конференцій. Ісус створив єпископів, і кожен єпископ є пастирем свого народу. З цього приводу я згадую автора п’ятого століття, який, на мій погляд, надав найкращий опис єпископа. Це святий Августин у своєму трактаті «De Pastoribus»» – каже Папа в інтерв’ю для Аmerica magazine в кінці 2022р. В цьому ж інтерв’ю він зауважує: «Найжорстокішими є, мабуть, вихідці з РФ, які не належать до російської традиції, такі як чеченці, буряти і таке інше».
Демонстративно лив крокодилові сльози по фашисткі Дар’ї Дугіній, яку називає «невинною жертвою війни».
«Ви спадкоємці великої росії: великої росії святих, правителів, великої росії Петра I, Катерини II, тієї імперії – великої, освіченої, великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини, ви спадкоємці великої Матінки Росії», — з таким закликом у серпні 2023 року римський первосвященик звернувся до російської молоді. Він продовжує називати своїм улюбленим письменником Федора Достоєвського, а улюбленою співачкою москвичку Світлану Касьян.
А 20 березня 2024р. Понтифік не витримав й фактично назвав Україну стороною, що програла, закликавши її керівництво проявити «мужність білого прапора» і піти на негайні переговори з Кремлем. Інакше, натякнув Франциск, саме Україна нестиме відповідальність за нові смерті. Він свідомо зміщує акценти, наративи. «Відмазує» росіян від звірств.
В історії вже були такі випадки! Миротворець світового рівня – Махатма Ганді, у 1939р. написав листа Адольфу Гітлеру, виражаючи надію на мирне вирішення конфліктів: «Ми не сумніваємося у вашій хоробрості чи відданості своїй батьківщині, і при цьому не вважаємо, що ви – монстр, як вас описують ваші опоненти…». А в 1946 р. порадив євреям: «Євреї мали б запропонувати себе ножу м’ясника. Вони повинні були кинутися в море зі скель… Це пробудило б мир і народ Німеччини… Так чи інакше вони все одно загинули мільйонами, але ця жертва була даремно принесена».
Колись лідер угрупування «Рускій стяґ» Євгєній Долґанов сказав журналістам: «Ми — не фашисти. Ми набагато гірше. Гірше для наших ворогів! Ми нормальні чоловіки і жінки, які хочуть жити на своїй землі і виховувати своїх дітей відповідно до своїх традицій». Тобто фашизм в росії завжди був «в законі». Це те угрупування молодиків, ще у 2002 році, влаштувало справжній антивірменський погром (його ще називали «Варфоломіївська ніч – 2»). Та і гасла чистоти раси – «Росія для росіян, Москва для москвичів!» – нікого не налякали, і на війни в Чечні не звернули увагу, звісно Чечня це ж не європейський Париж…
Коли читаєш/слухаєш такі заяви від так званих «лідерів», виникає питання: де ж занепокоєний Папа, чому не акцентує увагу на відверте вихвалянням фашизмом, «денацифікацією», геноцидом?
Професор Гавайського університету, дослідник російського фашизму Джон Стефан написав книгу «Російські фашисти. Трагедія і фарс в еміграції. 1925–1945». У передмові до видання історик Лєв Дєлюсін зауважував: «При слові фашизм у пам’яті виникають згадки про німецький чи італійський фашизм, їхні строго дисципліновані політичні партії, їхні зв’язки з промисловими монополіями, про концтабори, войовничу націонал-соціалістичну пропаганду й агресивні устремління. Доволі скоро «фашизм» став словом називним, що означало свавілля, беззаконня, терор, знущання і глум над народом, насадження культу вождя, антидемократизм, став синонімом зла і насильства, нелюдяності й зневаги до особистості. Російський фашизм, про який розповідає Джон Стефан, хоча й мав певні риси зовнішньої подібності з партіями Гітлера і Муссоліні (воєнізовані загони, ритуальна мішура, схожа символіка, пропаганда насильства, ненависть до комунізму), усе ж сильно від них відрізнявся. Обличчя російського фашизму багато в чому визначалося як зовнішнім середовищем, де він діяв, так і характером лідерів цього руху… Оголошуючи себе націонал-патріотами, борцями за велику Росію, російські фашисти по суті лише прикривалися цими гаслами й були позбавлені національного ґрунту».
А автор Джон Стефан чітко написав, що «У переддень Другої світової війни фашистський рух був одним із наймасовіших у російській еміграції, він об’єднував близько 30 000 членів у Європі, Америці, Азії <…>».
Ця війна буде в кожній окремій людині. Війна – з власним невіглаством, агресією, роздратуванням, патріотизмом, справедливістю.
Як казав Гете: «Будь яка безпринципна діяльність призводить до банкрутства». До банкрутства, додам від себе, не тільки в особистому, але і системи, яка змушує забувати про принципи, відповідальність та совість.
Манана АБАШИДЗЕ, журналіст, кандидат юридичних наук
Фото:REUTERS/Remo Casilli
