Французька весна – 2014: і знову про крихке
«Весна ідей» – гасло ХІ Французької весни – гарної традиції проводити культурні заходи з участю Французького посольства в Україні. На відміну від минулорічного ювілейного фестивалю, цього року організатори обіцяють весну набагато скромнішу: без гучного початку та яскравого фіналу
Заходів буде набагато менше, та й обличчя ми побачимо ті самі. З іншого боку, це не так і погано. Французькі режисери Вінцент Гійом і Стефан Рікордель вже ставили свої п’єси для українського глядача. Цього разу вони приїхали з новими виставами, в яких одначе пізнається унікальний авторський стиль. Отже, що побачимо на цьогорічній весні ідей?
Більш, так би мовити, масового учасника зацікавлять десять допрем’єрних показів у кінотеатрі «Київ». Треба сказати, програма французького кіно, знятого протягом останнього року, надзвичайно насичена. Від біографічного фільму про Ів Сен-Лорана, до оригінально-феміністської комедії «Жакі в королівстві жінок» – французький кінематограф лишається на висоті й має чим порадувати українців.
2 квітня в Національній опері України відбудеться вечір пам’яті хореографа Сержа Лифаря з нагоди 110-ї річниці від дня його народження. Тут доречно нагадати, що один із кращих хореографів світу родом із України. У Національній опері виступатимуть лауреати попередніх років конкурсу Лифаря та студенти київського училища хореографічного мистецтва. Почнеться вечір з короткого фільму французького режисера Домініка Лелуша про репетиції балерини Ніни Вирубової з Сержем Лифарем на сцені опери Гарньє. Київській публіці також покажуть фрагменти балетів «Жізель», «Сюїта в білому» та «Ромео і Джульєтта».
Тепер щодо театральних прем’єр. Вінцент Гійом минулого року ставив у Центрі Леся Курбаса виставу «Обережно, крихке!», де йшлося про крихкість і самоцінність людського життя. Тему крихкого фактично продовжено у виставі «На друзки». І знову Гійом співпрацює із українською перформативною групою ITPER, і знову основна ідея – це гідність людська, яку намагається розбити на друзки наша залежність від грошей. Тема актуальна не тільки політичними мотивами, які все одно легко прочитаються в центрі сюжету… Найголовніша здібність Гійома – дарувати нам відчуття свободи у судженнях. Недарма він завжди говорить: «Як тільки я намагаюся втлумачити щось у вашу голову, я стаю диктатором і можу сміливо читати новини на телебаченні». Що вже після цього казати про актуальність для української публіки: спочатку (як у першій виставі) «склеїли» свою гідність, тепер (як другій) – вчимося жити без грошей.
А ось 26 квітня у столиці буде представлено французько-українську виставу «У подорожі…» з Дмитром Ярошенком і Дені Леваном у головних ролях. Режисером спектаклю є Стефан Рікордель, директор театру Монфор у Парижі, якого українська публіка встигла полюбити за постановку «сТАНЦІї», на ГогольФесті. Подробиці нової вистави поки невідомі, але Рікордель, як і Гійом, звісно, розмовляє з глядачем мовою тіла, музики, поетичних образів. Для українського глядача такий нерепертуарний театр все ще є незвичним і не завжди гарно сприймається. Звідсіля – і цінність побачити «картинку» від європейських режисерів.
Тут можна було б повернутися й до початку… Фактично Французька весна вже почалася з виставки фотографа Жанлу Сьєффа в галереї Brucie collections. Уже покійний французький фотограф заробив собі прижиттєву славу завдяки фотографіям стилю ню та «фешн». Закоханість у чорно-білий кадр, увиразнення контурів жіночого тіла, особливо красивого жіночого тіла (Сьєфф обожнював знімати балерин) – сьогодні цим уже може й не здивуєш. Але під об’єктив Жанлу потрапили Джейн Біркін, Ів-Сен Лоран (найскандальніша фотосесія в стилі ню у 1970 році), Рудольф Нурієв, Ів Монтан та Катрін Деньов… Цього року це поки краща колекція, що виставляється у Brucie collections.
На цьому по найголовніших пунктах Французької весни ми пройшлися. Протягом квітня ПіК висвітлюватиме події фестивалю. Якщо ж все-таки вам не вистачить часу потрапити до кіно чи театру, радимо киянам хоча б пройтися по Андріївському узвозі. На розі з вулицею Боричів Тік представники стріт-арту у стилі моралізм (іспанські мотиви) писатимуть шедевральну фреску. Бо ж весна має обов’язково вийти на вулицю… Мистецтво теж не можна замкнути в приміщеннях, хай і кращих приміщеннях опери чи театру. А сучасні його жанри не можливо уявити без стріт-арту, що надає особливу цінність вуличним площадкам цієї весни.
