Європейці дивуються, як в Україні поєднуються авторитаризм із свободою
Не так уже й багато часу минуло відтоді, як мистецтвознавець і куратор Борис Гройс, який мав курувати «Арсенале 2014», відмовився від привабливої пропозиції. І ось уже директор «Мистецького Арсеналу» Наталія Заболотна знайшла новеньких:
Георга Шельхаммера та Хедвіг Саксенхюбер. Австрійські куратори теж люди в сфері мистецтва не останні, разом керують відомим журналом Springerin і численними виставками.
Чому ж саме на цих двох звернула увагу Заболотна? Ми впевнені, що самі куратори пояснять це не раз у своїх інтерв’ю для сайту-проекту Заболотної АRT Ukraine, де звітують усі мистецтвоарсенальці. Але маємо кілька своїх ідей…
Давайте пригадаємо, чому від виставки відмовився Гройс? «На жаль, я відчуваю себе некомфортно в проекті Другої київської бієнале, оскільки у мене все більше складається враження, що українська художня сцена повністю сконцентрована на своїх внутрішніх проблемах, і тому я не бачу можливості організувати серйозну інтернаціональну дискусійну програму в таких умовах». Отже, куратора не влаштувала сконцентрованість українців на власних проблемах і ще, мабуть, неможливість показати в рамках «Арсенале» відреставровану картину Кузнєцова, помальовану директоркою. Ну, була в Гройса така божевільна ідея…
Наче від нових кураторів поступливості керівництву теж очікувати не варто. Наприклад, коли Георгу Шельхаммеру запропонували в рамках іспанської «Маніфести» провести діалог із Північною Африкою, австрієць цю тезу рішуче відкинув, бо з боку африканців, звісно, ніякого діалогу не було. Тоді й вирішив він показати справжню Африку…
А от чи буде справжня Африка в Україні? Нові куратори «Арсенале 2014» уже заявили тезу, абсолютно протилежну гройсівській. Австрійці зроблять акцент саме на українському контексті, звісно, зачепивши політичні та соціальні проблеми. Куди ж без цього? Однак – жодного діалогу зі світовим мистецтвом. Вочевидь, його, за логікою Шельхаммера, немає так само, як у іспанців із африканцями. Нащо ж показувати те, чого немає та не планують?
Щоправда, «Арсенале 2014» має продемонструвати європейський вибір України. Наприклад, Хедвіг Саксенхюбер ще в 2006 році готувала виставку українського мистецтва після Помаранчевої революції. І зараз щось подібне зробить. Отже, плани мистецтвознавці мають позитивні: європейський вибір, трохи Майдану… Звісно, все це краще показати в мистецькому вимірі, вголос заявити про свободу слова, свободу вільного художника. Європейці й досі дивуються, як у нашій закорумпованій країні авторитаризм із свободою слова так файно поєднуються. До кінця цього не розуміють, тому й впевнені, що вони нам очі відкривають: на Януковича, на важливість нашого вибору і т. д.
Не знайшлося поки що людини, яка доступно іноземним кураторам пояснить: тому в нас демократія і автократія поєднуються, бо ми про все говоримо, все показуємо і… нічого не робимо. Всім зручно та вигідно, а «Мистецький Арсенал» укотре прогинається під владою.
Хтозна, ще маємо надію, що і Георг із Хедвіг передумають і покажуть таки Заболотній Африку! Чи, може, саму директорку щось не влаштує, як не влаштувало російських підприємців, які рік тому змістили Георга Шельхаммера та Хедвіг Саксенхюбер із посту художніх керівників Віденської арт-ярмарки після того, як викупили її. Хоча українці завжди демонструють лояльніші погляди на мистецтво, ніж росіяни. Особливо, коли це дозволяє донести до людей основну провладну ідеологію: все добре, Європа буде, але так потроху-потроху… Спочатку тільки в «Арсеналі»…
