ЄС вимагає звільнення горили… зі столичного зоопарку
Скандал навколо обману колишнім директором Київського зоопарку Олексієм Толстоуховим своїх ростовських колег дістався до коридорів влади
Але ми нагадаємо, що йдеться про «обіцянку» Толстоухова надати Ростовському зоопарку в обмін на слона Хораса двох білих ведмедів, оцінених у символічні 6000 доларів США за пару. За договором ведмеді повинні були потрапити у Ростов до 31.12.2012. Проте їх там немає і досі. А одним із пунктів договору, який підписав Толстоухов, обумовлено, що у разі непостачання ведмедів Київ гарантує плату ринкової вартості тварин – від 25 до 50 тисяч доларів США за одну тварину. І тепер у перспективі Україна має на додаток до і без того непростих відносин із Росією отримати ще і судовий розгляд по лінії слона.
Правда, нинішній директор Київського зоопарку Євген Кирилюк заявив, що йому для погашення боргу потрібно 100 тисяч доларів США. Які він, заради збереження слона у Києві, хоче взяти у спонсорів. Питання цікаве. Тому що екс-мер Києва Олександр Омельченко заявив ЗМІ, що він особисто видав минулого року на придбання слона 900 тисяч гривень. Тобто вже більше 100 тисяч доларів США.
Про те, що слона Києву нібито подарував Олександр Омельченко, деякий час оповіщала і табличка біля вольєра Хораса, яку кілька місяців тому чомусь геть із очей прибрали. Так що питання, скільки дали грошей ще два тодішні депутати ВР, чиї імена були на табличці, поки залишається без відповіді.
Як, до речі, без відповіді залишаються важливі подробиці відносно грошей імені пана Омельченка. А саме: як були передані гроші (готівкою чи ні)? Кому були передані гроші? Як вони були (і чи були) оформлені у бухгалтерії Київського зоопарку? Як саме ці гроші були витрачені на придбання слона? І, нарешті, звідки у пана Омельченка утворився «вільний» практично мільйон гривень?
Історія, як ми бачимо, більш ніж таємнича. З одного боку – наче подвійний кидок із боку Олексія Толстоухова. Який, за наявною інформацією, ніби зумів розвести на великі гроші довірливого екс-мера столиці (плюс двох депутатів ВР), а услід за ним і свого ростовського колегу. З іншого боку, дуже дивна поведінка екс-мера, який, за логікою, повинен був би давно виступити з поясненням ситуації, що склалася. У тому числі й через те, що автор цих рядків уперше оприлюднив договір, підписаний Толстоуховим ще у червні цього року. Проте пан Омельченко тоді промовчав, а лише коли скандал після чергової публікації почав набирати обертів, заявив про 900 тисяч гривень.
Ще більше туману напустив лист, який нинішній директор Київського зоопарку Кирилюк написав нещодавно своєму безпосередньому начальнику – директорові Департаменту міського благоустрою КМДА Сергію Садовому. У якому не лише визнав обман ростовських колег і факт бартеру, а не нібито подарунка від екс-мера Омельченка і К. Але й повідав про дивну історію – виявляється, для врегулювання ситуації з директором Ростовського зоопарку чомусь повинен був вести переговори… Олексій Толстоухов. Причому чомусь у Москві. Куди наївний ростовчанин поїхав, а Толстоухов його кинув. Так що тепер, якщо київська влада не знайде гроші для розрахунку з ростовчанами, то під стінами українського посольства у Москві запросто можуть зʼявитися пікети російських патріотів із плакатами типу «Поверніть російського слона на батьківщину»!..
Що, в принципі, було б непогано. Тому що догляд за слоном в зоопарку таким назвати вкрай складно. Як, власне, сьогодні складно назвати тих, хто відповідає за зооколекцію, продовжувачами справи Даррелла або Гржимека.
Але київська влада мовчить. Ні голова КМДА Попов, ні його зами ніяк не відреагували на те, як підставили Україну їхні підлеглі. Хоча скандал є. Всередині адміністрації метушня почалася, але якось приховано. Що у черговий раз примушує ставити наболіле питання: хто і чому ось уже який рік покриває весь безлад у зоопарку. Тому що кримінальних скандалів, повʼязаних із ним, за останні чотири з половиною роки набралося стільки, що в нормальній державі фігуранти цих «забав» уже давно б відчули на своїй шкурі всі принади життя за ґратами.
Проте столична влада продовжує зберігати наполегливе мовчання. Що викликає мотивовану підозру в співучасті. Так само, як і мовчать правоохоронні органи, що ніяк не можуть довести до логічного фіналу дві кримінальні справи, нібито відкриті проти колишнього директора зоопарку Світлани Берзіної. Хоча, згідно з актами КРУ, вона завдала збитку державі на суму понад 300 мільйонів гривень.
Туди ж і питання відносно «діяльності» на керівних постах уже згадуваного екс-директора Олексія Толстоухова і його заступника Михайла Іванова. Там теж за бажанням можна відшукати сліди не одного мільйона бюджетних гривень, що зникли, скажімо, при закупівлі кормів за завищеними цінами або будівельних аферах. Чи повернутися до старого епізоду з купівлею контрабандних фламінго. В усякому разі, жоден матеріал у ЗМІ, що торкався фінансових та інших зловживань, опротестований не був.
Сюди ж відноситься і «плідна» діяльність нинішнього директора Кирилюка. Де фігурують усі ті ж завищені ціни на корми, засилля торгових точок у літній сезон, невмотивовані витрати на дорогі ремонти апартаментів директора і його апарату й інші забави. На тлі блокування рахунків. Багатомільйонних заборгованостей. Перебоїв із постачаннями кормів і важкого положення багатьох тварин.
Так що нинішній сеанс викриттів зловживань у київському метро просто слабне. Тому що трудівники підземки «освоїли» наліво куди менше грошей, ніж їх колеги у зоопарку. Не кажучи вже про жалюгідний мільйон, який «розпиляли» при закупівлі псевдочервоних каштанів для Хрещатика ботаніки із Зеленбуду.
Правда, кажуть, що по лінії перевірки Зеленбуду прокуратура зараз дісталася і до зоопарку, який начебто перераховував комунальним ботанікам якісь суми за незрозумілі роботи. Але, з урахуванням уже напрацьованого досвіду, в те, що хтось із менеджерів зоопарку потрапить під жорсткий правоохоронний прес, як і раніше, віриться насилу.
Тепер ось на Київський зоопарк очікує свіжий міжнародний скандал. Але цього разу не з боку Росії, а навпаки – з боку ЄС. Що дуже актуально напередодні Вільнюського саміту, де Україна повинна підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Для чого керівництво країни докладає просто титанічних зусиль.
Так от, суть конфлікту полягає тому, що, за наявною інформацією, керівництво ЄАЗА (Європейська асоціація зоопарків і акваріумів) написало відповідь на лист Кирилюка, який той направив в Амстердам із проханням повернути Київський зоопарк у лави цієї престижної європейської організації. (Без перебування в якій європейськість української столиці вважатиметься як би не зовсім повноцінною). Звідки Київ був викинутий у 2007 році за жорстоке ставлення до тварин.
Серед іншого, в цій самій відповіді був пункт, що зобовʼязує повернути на історичну батьківщину самця горили на імʼя Тоні, який мучиться у столичному зооконцтаборі з вересня 1999 року. Інакше ні про які подальші переговори не може бути й мови.
Історичною батьківщиною Тоні є Німеччина, оскільки він народився у серпні 1974 року в зоопарку міста Нюрнберг. Потім його передали в зоопарк Ганновера, звідки він уже потрапив в Україну у рамках європейської програми збереження рідкісних видів тварин. Оскільки у Києві на той момент була самотня самиця на імʼя Тора, яка померла в 2005 році, так і не залишивши потомства. У тому числі й через те, що горили – тварини стадні. І для нормального процесу розмноження біля самця мають бути як мінімум дві-три самиці.
Відтоді Тоні, якому наступного року виповнюється 40 років, незрозуміло чому засуджений до довічного перебування в одиночній камері. В умовах, близьких до ШІЗО, тобто штрафного ізолятора радянського концтабору. У маленькій напівтемній сирій камері, у компанії зі щурами і по сусідству із затопленим підвалом. Про ґрати, крізь які дивиться на світ найбільший представник приматів, можна не казати. Але як можна мовчати про постійні болі його уражених суглобів. Як можна мовчати про те, чому за цей час не відповів за жорстоке ставлення до тварин жоден із начальників зоопарку.
Тим більше, що жорстоке ставлення стосується не лише горили Тоні, а й усіх тих вʼязнів зооконцтабору, яких позбавили головного природного права – плодитися і розмножуватися. Двох самців жирафів, бегемота, носорога, казуара… До речі, слон Хорас теж приречений на ці довічні муки. Але це тема окремого розгляду.
Правда, після листа з ЄАЗА у Тоні зʼявився несподіваний шанс піти на УДЗ. Тобто на умовно-дострокове звільнення. І це треба негайно робити. Хоча б із міркувань банального гуманізму. Подякувавши ЄАЗА за турботу і визнавши, що сьогодні Київ забезпечити горилі нормальні умови не в змозі. Хоча за нинішнього керівництва і зоопарку, і міста на УДЗ треба відправляти більше половини зооколекції.
Бо для того щоб зоопарк столиці України, яка так рветься в Європу, почав реально повертатися до європейських стандартів, його треба жорстко зачистити від нинішнього менеджменту. За активної участі прокуратури. Потім провести конкурс на заміщення директорської посади, прибравши увесь нафталіновий кадровий потенціал КМДА і неосвічену конкурсну комісію. Запросити «граючого тренера» з ЄС. Змінити статус зоопарку, тому що обʼєкту природно-заповідного фонду національного значення, яким є Київський зоопарк, ганебно мати статус комунального підприємства разом із лазнями і парковками. Створити при зоопарку опікунську раду…
Але в першу чергу міському керівництву (як КМДА, так і Київраді) треба публічно визнати всі свої багаторічні промахи. По-перше, це очищає карму. А по-друге, підвищує рейтинги і довіру. За що так безуспішно бʼється той же Олександр Попов напередодні виборів мера, які рано чи пізно повинні відбутися. І, хто знає, якщо це станеться, то хоч би один із вʼязнів столичного зооконцтабору зможе повірити в те, що в житті горил теж бувають дива…
Фото Сергій Григорьєв
Андрій КАПУСТІН
