Єфремов вимагає конституційної реформи із проросійським ухилом

Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов просить депутатів ВР, які тепер становлять собою більшість, навчитися слухати. Але не кого-небудь, а виключно російськомовних громадян України. Так, 24 березня Єфремов заявив, що, окрім політичних репресій щодо його партії, його надзвичайно хвилює мовне питання:

«Нам потрібно навчитися слухати один одного. Всі громадяни нашої держави повинні бути повноправними громадянами! Тому першочерговою є необхідність проведення конституційної реформи при територіальній цілісності України з наданням російській мові статусу другої державної».

Цікаво, кого ж усе-таки потрібно слухати: громадян чи пана Єфремова? Усіх громадян чи тільки тих, які говорять російською? Чи не хоче сам регіонал пригадати подробиці ухвалення закону про регіональні мови? Або те, як Ківалов (та й він сам) заперечував, що рішення Венеціанської комісії щодо цього викидня законотворчої системи є несхвальним. Дивлячись просто в телевізійні камери регіонали спокійно говорили, що із законом усе гаразд. При цьому мовні майдани й заперечення українськомовного населення на Заході України чомусь слухати було не потрібно.

Це було до того, як текст рішення потрапив до журналістів. Виявилося, що Венеціанська комісія дійшла до простого висновку, що дозвіл на регіональну мову не дає безумовного права не використовувати державну (тобто ця ідея закону була наскільки очевидною, що жодні формулювання її не завуалювали). Фактично навіть закон про регіональну мову регіонали примудрилися придумати такий, що утискає права української і загалом суперечить статті 10 Конституції України (щодо мов).

Звісно, тепер це темне минуле мовної законотворчості потрібно забути, а більшості ВР необхідно прислухатися до братів менших… тобто опозиції, вважає Єфремов. Хоча регіонал мав би зрозуміти, що цього разу, м’яко кажучи, нічого не вийде. Проросійські інтереси фракції цілком очевидні. Це зрозуміло навіть із бажання ПР перенести вибори на грудень (абсолютно збігається з планами Москви). Абсолютно комічно звучить прохання припинити переслідування їхньої партії, особливо якщо пригадати кримінальні справи Тимошенко й Луценка й подивитися на «свободу слова» в Росії. Тепер взялись, значить, за мовне питання… Тільки от усе проросійське в більшості громадян України, незалежно від мови спілкування, сьогодні викликає огиду. Тому треба було вибирати або мову, або вірнопідданство Кремлю.

Зрозуміло, що заїжджена мрія другої державної спирається не на якусь там примусову українізацію,  а на бажання гарантувати частині електорату саме оце сумнівне право ніколи не користуватися українською, навіть якщо йдеться про заповнення єдиною державною якогось офіційного документа раз на три роки. А де той настільки вже тупий електорат, який не в змозі українські букви вивчити (точніше не хоче)? З від’їздом Криму погостювати у тітоньки РФ його кількість зменшилась чи не вдвічі. Не такі ж уже регіонали дурні, щоб плутати російськомовне населення і росіян, як це робить Путін, а за ним і вся його країна… Чи такі?

Давайте ще прискіпливіше: що ПР може сьогодні запропонувати своїм виборцям, якщо проти Євромайдану було в них у планах лише дві протидії – Антимайдан і силовий розгін. От і тепер фантазії вистачає на обсмоктування мовного питання. А тут і статистика, й час – не на їхньому боці. З 1989 до 2001 року росіяни асимілювались в українське тло на 5% (з 22% до 17%). Скільки їх наразі проживає в Україні – невідомо, але виходячи із цієї статистики, можна передбачити, що станом на 2014 рік і мінус Крим – не більше 12%. Навіть враховуючи фактор російськомовності, на другу державну не потягнемо.

Чи були у Єфремова варіанти? Наприклад, можна було запропонувати доопрацювати закон про регіональні мови (назва, до речі, абсолютна безглузда, бо в Україні адміністративною одиницею є область, а не якийсь там регіон). Зробити все це з урахуванням зауважень Венеціанської комісії… Незважаючи на загальнопоширену думку, навіть у США – не одна офіційна мова. На Гавайях офіційною є ще й гавайська мова, у Пуерто-Ріко та Нью-Мексико – іспанська (друга найбільш поширена в штатах мова). Так що у нашої парламентської більшості справді є з чого вибрати найбільш прийнятний для всіх українців варіант мовного закону. Сподіваємось, це не регіонали і там є кому думати…

А от «вихованців» Єфремова уява знову підводить, як у випадку з Майданом. Оригінальнішим ходом із їхнього боку була б навіть підтримка української мови. Тим більше, що Захід проявив себе під час Майдану чи не найтолерантнішим регіоном України. Згадаймо хоча б день російської мови у Львові в знак солідарності зі Сходом. Може це й перебільшення, але… саме сьогодні і саме на Заході регіонали могли б знайти підтримку ідеї другої державної мови. Натомість вони знову апелюють до Сходу України, махаючи перед східняками старою морквиною. А вона вже трохи всохлася й погано пахне… Тим більше, що поїсти за таку морквину не купиш і за квартиру не заплатиш. Якщо ж регіонали терміново не придумають, чим би матеріальнішим за мову й волань про власне переслідування зацікавити незначні вже залишки свого електорату, партії лишилось жити лічені місяці.