Дивовижна екскурсія для «хуліганських» хлопців
Єнакієвський депутат влаштував місцевим пацанам екскурсію в колонію
«Зимові плани Сопі не були особливо честолюбними. Він не мріяв ані про небо Півдня, ані про поїздку на яхті по Середземному морю зі стоянкою в Неаполітанській затоці. Трьох місяців ув’язнення на Острові – от чого жадала його душа. Три місяці вірного даху й забезпеченої їжі, у приємній компанії, вдалині від зазіхання Борею й фараонів – для Сопі це була воістину межа бажань.
Уже кілька років гостинна в’язниця на Острові слугувала йому зимовою квартирою. Як його щасливіші співгромадяни купували собі квитки до Флориди або на Рив’єру, так само і Сопі робив нескладні приготування до щорічного паломництва на Острів. І тепер час для цього настав».
Я твій довіку арештант!
Недарма цей матеріал розпочався розлогою цитатою з оповідання «Фараон і хорал», написаного американським новелістом ХІХ ст. О. Генрі. Вільям Сідні Портер (таким було справжнє прізвище письменника) добре знав американську пенітенціарну систему зсередини, бо мотав строк у в’язниці. Сидячи за ґратами, виконував обов’язки тюремного лікаря та водночас писав оповідання, щоб час від часу мати можливість замовляти подарунки для маленької доньки на волі.
Американський «ліпила» Вільям Сідні Портер неодноразово перетинався з бродягами, які робили те саме, про що згодом писав новеліст: із настанням холодів вчиняли будь-що, аби потрапити на зимову відсидку! Це могло бути дрібне хуліганство, грабіж, бешкетування, напад на жінку… або бродяжництво саме по собі! За це Сопі й потрапляє на три зимові місяці до омріяної буцегарні у фіналі оповідання «Фараон і хорал».
Отже, не варто забувати, що не всіх місця позбавлення волі лякають, для декого вони здаються рідною домівкою. Пам’ятаєте класичне: «Вкрав, випив – до в’язниці! Вкрав, випив – до в’язниці! Романтика»? Отож бо!
А що? Дах над головою є. Баландою регулярно годують. Про майбутнє піклуватися не треба – його суддя визначив. Живи собі, мотай строк… Тим паче, коли десь в Україні може виникнути ілюзія, що подібне повсякдення в один момент обернеться блискучою кар’єрою…
На що сподівався депутат?
Депутат Єнакієвської міськради Сергій Громов (нестарий ще пенсіонер – усього лише 1958 року народження, член Партії регіонів) винайшов ексклюзивний метод виховання єнакієвської молоді. З його легкої руки підлітки із загальноосвітньої школи № 12 селища Червоне Містечко міста Єнакієве відвідали Кіровську виправну колонію № 33 Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області. Відібраних для візиту пацанів пан Громов охарактеризував як «гарних, але трохи хуліганських».
Із «господарством» хлопців ознайомив заступник начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи майор внутрішньої служби Сергій Скуратов. «Екскурсанти» відвідали ізолятор і приміщення камерного типу, де відбувають дисциплінарне стягнення засуджені, які допустили неодноразові порушення режиму, а також їдальню та відділення соціально-психологічної служби.
Також школярі поспілкувалися з мешканцями колонії. Один із них повідомив, що навчається на ІІ курсі Макіївського економіко-гуманітарного інституту (дистанційна форма навчання) за спеціальністю «соціолог», але шкодує, що вчиться за ґратами. Майор Скуратов не тільки відповів на всі запитання відвідувачів, але й розказав про причини подібних наслідків.
Ясна річ, депутат Громов подякував керівництву колонії за екскурсію, підкресливши, що вона профілактична. Звісно, всі тепер сподіваються, що це допоможе «гарним, але трохи хуліганським» хлопцям обрати правильний шлях у житті.
Ну, припустимо, сподіватися можна на що завгодно! Але що побачили юні шалапути насправді?! Що в колонії тепло, світло, мухи не кусають. Що там годують тричі на день. Що в приміщенні камерного типу навіть телевізор і електрочайник є (судячи за фото з екскурсії в Інтернеті). Що, коли не порушувати режим, у дисциплінарний ізолятор не потрапиш. А відбуваючи строк, можна навіть вищу освіту отримати! Хіба погано?!
Ах, є ще одна деталь: місце дії – Єнакієве! Після екскурсії пацани, ймовірно, шепотілися між собою: «Чуєш, а ВІН же наш, єнакієвський! Отож бо!!! ВІН через це двічі пройшов – і дивись, став тепер… і чхати ЙОМУ на всіх згори…»
Є така властивість віку «гарних, але трохи хуліганських» хлопців: місця позбавлення волі вони бачать у романтичному світлі. Бо увійшовши туди простими підлітками, вони вийдуть звідти «чьоткими» пацанами з правильним поглядом на життя. То чи допоможе ця екскурсія обрати правильний шлях у житті?! Однозначної відповіді, мабуть, немає…
