Дві години з життя московського постпреда Васілія: нотатки глядача
«Здесь Паша Эмильевич, обладавший сверхъестественным чутьем, понял, что сейчас его будут бить, может быть, даже ногами». Мабуть, ця знайома йому з дитинства цитата з роману «12 стільців» мимоволі згадалася Васілію Небензі, коли він 10 січня прожогом вискакував із зали Ради Безпеки ООН, де обговорювали агресію РФ проти України.
Послу Васілію на цьому засіданні не подобалося все. І те, що до РБ прийшла виступати ціла низка держав не членів РБ. І те, що агресію РФ проти України члени РБ назвали «злочинною війною». І те, що представники Секретаріату ООН та більшість делегацій засудили жорстокі обстріли Росією цивільних об’єктів в Україні, які призвели до масових жертв серед цивільного населення. І те, що нагадали про викрадених дітей… А звинувачення в тому, що РФ випрошує у КНДР підсанкційні ракети у порушення збройного ембарго ООН, щоб ними обстрілювати Україну, було гірше за образу.
У відповідь Небензя для проформи попеняв головуючому в РБ послу Франції за те, що той запросив на цей відкритий брифінг аж 6 делегацій, що не є членами РБ, бо це, мовляв, «занадто» для такого формату засідання. І, взагалі, вони майже усі члени ЄС, от нехай ЄС за всіх і говорить. Проте посол де Рів’єр і вухом не повів, бо він не учора народився й вже працював у французькій делегації в РБ тоді, коли Васілій ще ходив прокуреними коридорами висотки на Смоленській площі в Москві. А тому розумів, що Небензя все це сказав виключно для російського телевізора, бо чудово знає, що за правилом 37 Тимчасових правил процедури будь-який член ООН може бути запрошений на засідання РБ. Звичайно, Небензя правила процедури теж читав, то ж обмежився ритуальним плювком в головуючого і перейшов до звинувачень колективного заходу.
Васілій не став виправдовуватися за масові обстріли українських міст, лише відбрехався, що все це, мовляв, лицемірна антиросійська пропаганда, бо Захід не турбує доля інших цивільних жертв, зокрема мирних сирійців, лівійців, афганців та «газавитян». Вочевидь у посла Небензі стався напад амнезії, бо хто як не доблесні російські ВКС розбомбили в пил сірійські Пальміру та Алеппо. До того ж він забув, що в Газі живуть араби, а не міфічні «газавитяни». Я, справді, не одразу второпав, навіщо Москва виділила з «народу Палестини», за права якого стільки років боролася, якихось «газавитян». Однак згодом збагнув, що «газавитяни» — це просто ребрендінг ХАМАСу.
Небензю страшенно образило, що члени РБ назвали десятки обстріляних українських міст і згадали про 10 тисяч загиблих цивільних українців, але нічого не сказали про те, що 30 грудня «києвскій рєжім в безсільной злобє» обстріляв різдвяний ярмарок у російському Бєлгороді. Хоча тут ображатися якраз не логічно, бо Міноборони РФ похвалилося, що їхня ППО тоді позбивала над Бєлгородом усе, що летіло, а те що впало людям на голову, то уламки від збитих ракет. А днем раніше Небензя у цій самій залі РБ патякав, що якби українське ППО не збивало російські ракети над своїми містами, то було б менше жертв. То хто тут унтерофіцерська вдова?
Що ж до застосування РФ північнокорейських ракет, то, як завжди, Васілій все заперечував і казав, що все це брехня, розтиражована американцями, бо, мовляв, навіть речник українських ВПС Юрій Ігнат підтвердив, що у ЗСУ «немає відповідних доказів». Насправді речник сказав, що над уламками ракети працюють фахівці й «наразі у ЗСУ немає підтверджень» того, що ця ракета була виготовлена в КНДР. Звичайно, з Небензі станеться, він бреше як дихає, але й чисельним речникам та говірливим головам в українському телевізорі варто дбати не тільки про те, що вони кажуть, а найперше про те, як їх почують.
Хоч Васілій і намагався виглядати впевнено, проте плутався у своїх паперах, збивався і взагалі нервував. Навіть українців, яких ще 10 днів тому обзивав «укронацистами», нині назвав «братнім народом» (що, як на мене, теж образа). Воно й не дивно, що нервував — можна скільки завгодно заперечувати очевидне, проте навіть сліпому видно, що РФ вже стоїть в одному ряду з країнами-вигнанками та що відтепер є серйозні підстави підозрювати її в порушенні збройного ембарго ООН щодо КНДР та режиму нерозповсюдження ядерної зброї. І це не якісь там «підступи» США та Великої Британії. Для непостійних членів РБ Японії та Південної Кореї питання ядерної загрози від КНДР — це питання національної безпеки й вони робитимуть все можливе, щоб зміцнити санкційний режим. А серед його порушників і особисто посол Васілій.
Небензя — давно на службі, а тому розуміє, що він є співучасником злочинів путінського режиму, подобається це йому, чи ні. Коли Васілій обіцяє в залі РБ, що «Росія завдає й завдаватиме ударів по українських військових цілях та об’єктах інфраструктури, які підтримують воєнний потенціал Києва», він добре знає, що ракети битимуть по госпіталях з пораненими (військовий об’єкт) і по пологових будинках з дитячими лікувальними центрами (потенційні військові об’єкти), по школах та бібліотеках (націоналістичні центри). І за це доведеться відповісти й московському начальству Небензі, і йому самому. А тому Васілію не треба боятися долі відгамселених персонажів «12 стільців», а молитися, щоб його не спіткала доля героїв творів Миколи Гоголя, яким не пощастило значно більше.
Олександр МАЦУКА, Директор Секретаріату РБ ООН 2012-2016
