Другий термін Януковичу забезпечить кількамільйонна армія «мовчазних союзників»

Це не сценарій фільму жахів. Це бридка і цинічна реальність української політики

Із рішення уряду перенести другий Всеукраїнський перепис населення на 2016 рік можна зробити принаймні два висновки:

1. Україна вимирає значно швидшими темпами, ніж тими, про які говорить Держстат.

2. Влада намагається не лише приховати справжній стан речей, а й отримати від цього зиск на президентських виборах.

Відомо, що згідно з першим Всеукраїнським переписом населення, який відбувся у 2001 році, чисельність українського поголів’я складала 48,457 мільйонів осіб. Тобто майже на 4 мільйони менше, ніж у 1989-му – коли українці рахувалися ще в складі Радянського Союзу та їхня кількість сягала 52 мільйони. З тих пір перепис не проводився, незважаючи на загальноприйнятну світову практику та рекомендації ООН рахувати громадян один раз на 10 років. Відтак справжня кількість українського населення наразі залишається загадкою.

Щоправда, існують офіційні дані Державного комітету статистики, згідно з якими в Україні нині проживають 45 мільйонів 480 тисяч людей. Якщо вірити цим даним, виходить, що за 12 років (із 2001 по 2013) чисельність українців скоротилася «лише» на три мільйони. Цифри невтішні, але не критичні. Все-таки менше, ніж за минулу 12-річку (з 1989 по 2001). Причому за два останні роки, порівняно з минулими, процент вимирання українців зменшився (за 2012 рік Україна втратила 80,6 тис. громадян, у 2011 – 145, а скажімо, у 2006 – 283). Що при бажанні можна представити як позитивну динаміку – у порівнянні з попередниками, при яких українці мерли, як мухи.

Чим же тоді пояснити зволікання з переписом? Лише тим, що ці дані Держстату з якихось причин не зовсім відповідають дійсності, і, очевидно, мають рацію ті експерти, які стверджують, що справжня чисельність українського населення не сягає і 40 мільйонів людей. Песимісти взагалі  називають цифру в 35 мільйонів. Наскільки це правда, сказати важко, але перенесення перепису на поствиборчі часи свідчить якраз на користь цих невтішних цифр.

Цікаво було б подивитися на тих «чайників» із Міністерства економічного розвитку і торгівлі, які 4 вересня повідомили «Інтерфаксу» про «намір перенести другий Всеукраїнський перепис населення на 2014 рік». І на те, що зробили з ними далекоглядніші товариші. Бо кращого антипіару для діючої влади важко навіть вигадати. Перепис населення напередодні президентських виборів – це лакмусовий папірець соціальної політики діючої влади. А тому – досить сильний козир у руках опозиції. І звалити все на попередників уже не вдасться. Тому 2016 рік (2015 із зрозумілих причин навіть не розглядається) – найкращий час для підрахунку тих, хто вижив. Якими б не були цифри – новому-старому президенту вони вже нічим не загрожуватимуть. А в тому, що старий стане новим – сумніви тануть із кожним днем. Бо тепер на його перемогу працюватиме не тільки потужний адмінресурс, придворні журналісти і недолуга опозиція – в його розпорядженні кількамільйонна армія «мовчазних союзників», які, правда, не зі своєї волі, але активно допомагатимуть чинному президенту залишитися при булаві.

Не забуваємо, що невизначена кількість населення перед виборами потрібна владі не лише для приховування невигідних цифр, а й для того, щоб залучити неврахованих мерців на свій бік. Чим більше в Україні «мертвих душ», тим вищий відсоток підтримки у «дарагова» Віктора Федоровича.

Найбільший цинізм ситуації полягає в тому, що чергову перемогу на президентських виборах Віктору Януковичу забезпечать ті, хто так і не до дочекався обіцяного покращення. І не зміг скористатися правом бути почутим.