«Доктора Пі» засудили за допомогою сумнівних експертиз

Ми продовжуємо серію публікацій, присвячених розправі над професором Андрієм Слюсарчуком, більше відомим як Доктор Пі.  Початок тут  і тут. Сьогодні мова піде про сумнівність судово-медичних експертиз, які начебто підтвердили причинно-наслідковий зв’язок  між діями хірурга і смертю пацієнтів і лягли в основу обвинувального вироку

Відомо, що Андрію Слюсарчуку зокрема  інкримінувалася незаконне  лікування людей, що призвело до смерті двох його пацієнтів. У ході слідства були проведені судово-медичні експертизи, які встановили причинно-наслідковий зв’язок між операціями і летальним кінцем. Проте до об’єктивності  цих експертиз залишилось надто багато запитань.

Відомий нейрохірург не залишив від  експертного висновку каменя на камені

Одним із епізодів, який інкримінувався  Слюсарчуку,  була незаконна (тобто без належної освіти)  лікувальна діяльність,  «що спричинила тяжкі наслідки для хворого Лозового Олександра Миколайовича, 1957 року народження, у вигляді смерті останнього».

Під час досудового слідства групою експертів була проведена судово-медична експертиза, яка встановила, що громадянин Лозовий, якого Слюсарчук оперував з приводу злоякісного новоутворення у мозку, помер внаслідок його оперативного втручання – ясна річ, неправильного.  Ось цей висновок:

«Враховуючи те, що Слюсарчук А.Т. не є лікарем та не мав належного фаху в медицині, маніпуляції відносно Лозового О.М. можна оцінювати, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Перше оперативне втручання ускладнилось інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті».

Перше, що одразу впадає в очі – це безапеляційне твердження про нефаховість Слюсарчука (відсутність у нього освіти так і не була підтверджена у суді .  Але зараз не будемо акцентувати  увагу на  упередженості експертів, розглянемо  чисто  медичну складову.

А вона, за думкою колег Слюсарчука – практикуючих нейрохірургів – досить неоднозначна і залишає запитання без відповідей. Зокрема, у лікаря-нейрохірурга Київської міської лікарні швидкої допомоги к.м.н.  Олексія Ісаєнка, який на прохання адвоката професора  Тараса Яцуляка фахово проаналізував  експертний висновок колег і вказав на спірні моменти.

Скажімо, однією із неправильних дій при проведенні операції Лозовому О. М., на думку експерта професора Шеваги, є «проведення розвантажувальної  люмбальної пункції перед розтином твердої оболонки мозку». Однак, Ісаєнко говорить, що  таке твердження суперечить науковим дослідженням в даній  галузі медичної науки. І наводить посилання на ці дослідження:  «При різкій напрузі ТМО (твердої мозкової оболонки –ПіК) до її розтину необхідно знизити внутрішньочерепний тиск. В іншому випадку при розтині швидко розвивається гострий пролапс мозку і його утиск в дефекті оболонки. Зниження внутрішньочерепного тиску досягається витяганням 30-50 мл ліквору шляхом поперекового проколу» (Іргер І.М. Нейрохірургія, М. Медицина, 1982 г.).

Таким чином, бачимо, що у цій частині висновку експертів є серйозна наукова прогалина, оскільки  насправді вони не можуть вказати, які саме неправильно проведені маніпуляції (помилки хірурга) під час проведення операції потягнули за собою виникнення післяопераційних ускладнень.

Разом з тим, наголошує Ісаєнко, знов-таки спираючись на наукові дослідження,  при проведенні трепанації черепа можливі такі ускладнення як  «кровотечі, інфекції, набряки головного мозку, пошкодження головного мозку, які призводять до змін в пам’яті, поведінці, мисленні, мові, проблем із зором, балансом, проблеми з кишківником та сечовим міхуром, судоми, паралічі, слабості, на анестезію, серцевий напад, згустки крові (тромби)». (Джерела:  «Адаптированный вариант классификации RPA при лечении глиом высокой степени злокачественности (часть 1)». Измайлов Т.Р., Даценко П.В., Паньшин Г.А.). Причому вказані  ускладнення можуть виникнути як і в результаті дій хірурга, так і з інших, незалежних від нього, причин.

Отже, при вивченні медичної документації  та дослідженні висновку експертизи, нейрохірург не знайшов науково обґрунтованих даних, які б виключили виникнення вказаних ускладнень не з вини Слюсарчука.  Окрім того, у медичній документації відсутні відомості про повне патологоанатомічне дослідження тіла Лозового, а відтак виключити можливість виникнення вказаних післяопераційних ускладнень неможливо.

Також Алексій Ісаєнко звертає увагу на те, що  не досліджена можливість настання смерті Лозового О. М.  внаслідок появи згустків крові в ногах. Між тим, за його словами, ряд досліджень вказує на кореляційний зв’язок між пухлинами в мозку та збільшенням ризику виникнення тромбоемболії («Геморрагические осложнения после удаления глиом головного мозга разных локализаций». Михайлюк В.Г., Мелькишев В.Ф.Российский научно-исследовательский нейрохирургический институт им. проф. А.Л. Поленова, Санкт-Петербург, Россия). Оскільки, знову ж таки, повне патологоанатомічне дослідження тіла Лозового не проводилось, виникнення такої патології не виключається. Також у деяких пухлинах можлива поява аномальної судинної сітки, пошкодження якої у ряді випадків теж призводить до кровотеч. Тобто також може стати причиною гематоми, що, втім, неможливо передбачити заздалегідь.

Ганебна пляма українського правосуддя

Виходить, висновок експертів є помилковим  (принаймні суперечливим) і  спиратися на нього під час винесення судового рішення не можна. В таких  випадках зазвичай призначається повторна експертиза  – із залученням інших фахівців, аби розставити всі крапки над і.  Але ця, прийнятна для усього світу судова практика у Сихівському районному суді Львова, чомусь не працює. Оскільки клопотання сторони захисту суд  не задовольнив.

Як не погодився він і на повторну експертизу по другому епізоду,  який стосується  малолітнього Даніїла Прокопчука, сина священика, теж померлого ніби внаслідок непрофесійного втручання професора (ситуацію свого часу живописала у газеті Експрес Світлана Мартинець, витискуючи з читачів сльози жалю  до померлого хлопчика  та гніву на «зарізяку», який занапастив безневинну дитину. Потім, щоправда, виявилося, що три чверті  статті – або брехня, або пересмикування фактів, але то таке… )

Там ситуація ще гірша: якби встановити, чи винний Слюсарчук у смерті маленького пацієнта, проводилися два паралельні експертні дослідження: у Львові та в Києві. У Львівському обласному бюро судово-медичних експертиз було вказано на неможливість установлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю дитини і діями  лікаря  – оскільки не проводилось патологоанатомічне дослідження тіла.  Столичні ж експерти зв’язок, як не дивно, знайшли, але  водночас не змогли пояснити, яку методику при цьому використовували.  Втім, у цьому якраз немає нічого дивного, оскільки методик таких не існує про що неодноразово наголошував експерт Віктор Нартіков, експертний стаж якого складає понад 40 років.

–  Ще в грудні минулого року  я подав клопотання про призначення повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи , яка б зняла усі суперечності по епізодах Прокопчука та Лозового,  – говорить адвокат Слюсарчука Тарас Яцуляк, – проте суд у його задоволенні відмовив. Це один із найбільш яскравих і кричущих  порушень права особи на судовий захист, що свідчить про заангажованість суду і замовний характер цієї  справи. Моя позиція прямо випливає із вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, у відповідності до якого, якщо у справі є два суперечливі висновки  експертиз, а допит експертів не усунув суперечностей, суд зобов’язаний призначити третю експертизу. І  загалом я вперше стикаюся із ситуацією, коли непідтверджений допитом експерта висновок лягає в основу обвинувального вироку.  Непідтвердженим на мою думку він є тому, що експерти Головного управління судових експертиз які власне і «знайшли» причинного-наслідковий зв’язок, не могли вказати на методики, яким вони керувались. Більше того, вони погодились з тим, що без патолого-анатомічного дослідження тіла такий зв’язок встановити неможливо. Але це всього лиш одне із десятків суперечностей  і наявних порушень кримінально-процесуального закону, які допущені Сихівським судом у цій справі. Нехай мене вибачить українська Феміда, але цей вирок – ганебна пляма для усього українського правосуддя.