Діагноз “Доктора Пі”: Кашпіровський попереджував Слюсарчука про небезпеку

Відомо, що серед нешанобливих ярликів, які преса навісила на Андрія Слюсарчука, звинувачуваного  у підробці документів та хірургічних операціях, що призвели до смерті пацієнтів, є натяки на розумову неповноцінність «Доктора Пі»

Промайнув навіть діагноз – «олігофренія у стадії дебільності». У процесі слідства Слюсарчука навіть примусили пройти психіатричне обстеження, результати якого  є у матеріалах справи. Отже інтрига зберігається, і багато хто досі задається питанням – як «дебіл-олігофрен» (це вже навіть не «швачка з освітою штукатура», як любить висловлюватись газета «Експрес») спромігся стати надвідомою і надпопулярною особою – об’єктом захоплення дуже багатьох людей? До речі, серед тих, хто був у справжньому захваті від Андрія Слюсарчука, є особа, яку можна вважати авторитетом у галузі психіатрії – Анатолій Кашпіровський. Він неодноразово давав Слюсарчуку дуже прихильні характеристики. В одному із своїх радіоінтерв’ю Кашпіровський висловився у такому дусі: «Я можу назвати лише трьох справжніх геніїв в історії людства – Леонардо да Вінчі, Нікола Тесла та Андрій Слюсарчук…» Кашпіровський неодноразово підкреслював, що Андрій Тихонович може багато зробити для науки, зокрема підтримував створення Інституту мозку і покладав надії, що Україна завдяки Слюсарчуку може сподіватись на справжні революційні наукові прориви.

Отже цікаво, що Анатолій Кашпіровський думає про Андрія Слюсарчука зараз, коли з особою «Доктора Пі» відбулася інформаційна і юридична метаморфоза: із наукового світоча, унікально обдарованої людини і лікаря він перетворився на дебіла, афериста, вбивцю, швачку-штукатура… Ми звернулися до відомого колись психотерапевта з проханням прокоментувати деякі моменти цієї сумної історії.

– Анатолію Михайловичу, як спеціаліст у галузі психіатрії та людина, яка добре знала Слюсарчука, дайте відповідь на питання: чи можна застосувати до нього діагноз «олігофрен у стадії дебільності»?

– Однозначно ні.  Але його можна застосувати до тих, хто йому такий діагноз поставив.  Бо незрозуміло, на підставі чого. Я неодноразово розмовляв  з Андрієм Тихоновичем  – він дуже освічена людина. Ерудит у багатьох питаннях. Має феноменальну пам’ять і неординарні здібності.  Тому інсинуації  про його понижений інтелект або захворювання, яке впливає на інтелект, з моєї точки зору, повністю відпадають.

Я був свідком того, як йому давали  абсолютно незнайомі книжки – і він на кожну з них  витрачав  15-20 хвилин,  після чого уже знав її напам’ять. Крім того, видобував корінь, множив та запам’ятовував багатозначні числа, причому робив це блискавично.  Хороший «дебіл»!  Я б сам хотів бути таким  «дебілом» – за 15 хвилин продивитися книжку на 300 сторінок і запам’ятати її повністю.   Не кажучи вже про гру з шаховою програмою «Рибка», яку він виграв.  Шахісти з ураженим самолюбством  вважають, що це не так – нехай повторять те ж саме! Нехай виграють в «Рибки». Будь-якими шляхами  – навушники собі повставляють, – все, що завгодно.  Бо якщо хтось підказує у навушник –  він має  грати краще самого шахіста.

– А що Ви можете сказати про лікарський фах Слюсарчука? Адже обвинувачення ґрунтується на тому, що він не має відповідної освіти і не є лікарем.

– Скажімо, я б не зміг сказати, який він хірург, бо не є фахівцем у цій галузі  і не був присутнім на операціях. Тут мають сказати слово спеціалісти в нейрохірургії, свідки його операцій. А коли питання стосується «дебіл-не дебіл», я можу лише озвучити своє бачення, що ґрунтується на його психологічному портреті  та інтелектуальних можливостях, які в нього однозначно неординарні.

До речі, коли я перебував у одному  військовому санаторії, він теж туди приїздив і консультував хворих. І головний лікар того санаторію озивався про Андрія Тихоновича  як про блискучого діагноста, бо приводив до нього людей з дуже заплутаними діагнозами в галузі неврології.  Уявіть, як треба знати мозок, щоб правильно ставити неврологічні  діагнози.  Побільше було б таких «дебілів»!

-У зв’язку з цією історією з ув’язненням і дуже важкими звинуваченнями,  чи змінилося ваше ставлення до Андрія Слюсарчука?

– Ні. Я продовжую його поважати і захоплюватися його здібностями.  Він мені дуже симпатичний як розумна людина, яка потрапила у біду. На чому він посковзнувся – важко сказати. Повторюю:  я не знаю, чи хороший він хірург чи поганий, де він жив, де народився,  хто його батьки.  Але я знаю, що це людина надзвичайних здібностей. Є в нього свої вади (як у кожного), свої особливості і дивацтва. Скажімо, він не завжди тримає слово,  може запізнитися, кудись щезнути,  а потім з’явитися.

Але, на мою думку, він не здатен нікому завдати шкоди. А досліди, що ним проводилися  – вони вражають. Я впевнений, що якщо  дозволити йому їх повторити, наприклад, знову  зіграти з «Рибкою»  або з будь-яким шахістом – він знову  їх «взує», і всі заздрісники і недоброзичливці нарешті замовкнуть.

… І ще додам. Йому варто було помовчувати. А він став відзиватися про інших людей – причому про тих, хто  стоїть на дуже високих щаблях*. Оце в ньому  погана риса.  І я йому казав тоді:  закрий рот, не чіпай нікого. Не займай людей, які тебе не займають. Роби свою справу, не лізь у чужі.  Але – як бачите…

*У 2010-11 роках  на ТРК «Ера» Андрій Слюсарчук вів передачу «Ігри розуму», під час якої досить нешанобливо відгукувався про представників правлячої верхівки.